Конкурс молодих вчених Європейського Союзу
Конкурс молодих вчених Європейського Союзу - науковий конкурс, організований Європейським Союзом. Він звітує перед Європейською дослідницькою комісією. Конкурс має на меті сприяти обміну між молодими вченими. Він проводиться щорічно і відкритий для обраних переможців національних наукових конкурсів, таких як Конкурс-захист наукових робіт Малої академії наук України (Україна), Jugend forscht (Німеччина), Jugend Innovativ (Австрія) або Krajowy Fundusz na rzecz Dzieci (Польща)
.jpg)
Історія ред.
Конкурс був заснований у 1989 році. З 1968 по 1988 роки компанія Philips щорічно організовувала конкурс молодих вчених ( Європейський конкурс Philips для молодих вчених і винахідників ). [1]
Ідея цього конкурсу походить від Кеса Нійсена, який працював у зв’язках з громадськістю у Philips в Ейндховені та відповідав за конкурс у часи керівництва Philips.
Після того, як Philips у 1968 році спочатку проводив конкурс, обмежений країнами Бенілюксу, з наступного року його поширили на більшість західноєвропейських країн. Часом брали участь також окремі неєвропейські країни. Європейський фінал проводився виключно в Evoluon в Ейндховені до 1972 року, а потім ще чотири рази. Іншими містами, які приймали фінали, були Лондон (1973), Ахен (1974), Мадрид (1976), Париж (1977, 1987), Осло (1979, 1986), Амстердам (1980), Брюссель (1981, 1988), Копенгаген (1983). ) і Барселона (1985). Загалом 746 молодих вчених взяли участь у 19 міжнародних фінальних раундах конкурсу, організованого Philips, із яких 121 отримав першу премію (нагороду). З них по 14 прибули з Федеративної Республіки Німеччини, Франції та Іспанії, по 13 з Великої Британії та Швейцарії, вісім з Данії, по п’ять з Норвегії та Швеції та два з Фінляндії. [2]
Україна доєдналася до цього конкурсу 1994 року та традиційно її представляли двоє команд (або учасників) кожен рік. Станом на 2016, від України взяли участь 23 учасники, з яких 4 команди отримали призи: 3 бронзових місця (1995, 2000) та спеціальний приз (2012). 2020 року Україна вперше отримала золоту медаль завдяки Іллі Наливайко та його роботі "Властивості можливих контрприкладів другої сусідської кон'єктури Сеймура" у секції "Математика. [3] 2022 року Україну представляли Олег Іванків у секції "Інженерія" та Нікіта Арский у секції "Математика", перший зміг здобути спеціальний приз Young bright minds Award (Founding partners award). [4]
Інформація про Конкурс молодих вчених ЄС по роках ред.
| Рік | Країна проведення | Перші місця | Учасники з України, їх проєкти та секції |
|---|---|---|---|
| 1989 | Брюссель, .svg){kind=small} Бельгія
|
(6) Mogens Markussen  Данія, Stephan Schlitter  Німеччина, Grace O'Connor / Sinead Finn  Ірландія, Lina Tomasella  Італія, Nicola Kirk .svg){kind=small} Велика Британія та Jean-Pierre Wyss / Matthias Zimmermann / Elmar Artho .svg){kind=small} Швейцарія
| |
| 1990 | Копенгаген, Данія
|
(6) Paul Vauterin / Bruno Callens Бельгія, Waltraud Schulze Німеччина, Annagh Minchin Ірландія, Donatella Manganelli Італія, Brian Dolan / Lee Kiera / Ann Marie Malon Велика Британія та Marco Ziegler Швейцарія
| |
| 1991 | Цюрих, Швейцарія
|
(7) Robert Nitzschmann Німеччина, Barry O'Doherty / Daniel Dundas Ірландія, Paul Hoffmann  Люксембург, Angus Filshie Велика Британія, Christian Tost / Sabine Zang  Австрія, Torkild Jensen  Норвегія та Hans Jacob Feder Норвегія
| |
| 1992 | Севілья,  Іспанія
|
(6) Hendrik Küpper / Frithjof Küpper / Martin Spiller Німеччина, Oliver Trapp Німеччина, Anders T. Skov Данія, Martin Hesselsoe Данія, Jean Byrne / Elizabeth Dowling Ірландія та Dominik Zeiter / Ewald Amherd / Reinhard Fubber Швейцарія
| |
| 1993 | Берлін, Німеччина
|
(6) Heinrik Mouritsen Данія, Lars Knudsen / Peter Andersen Данія, Albert Barmettler / Guenther Ederer Австрія, Jan Kristian Haugland Норвегія, Rodger Toner / Donal Keane Ірландія та Maria Salvany Gonzalez / Antoni Camprubi I Cano / Fidel Costa Rodriguez Іспанія
| |
| 1994 | Люксембург, Люксембург
|
(6) Oliver Krüger Німеччина, Eike Lau Німеччина, Jane Feehan Ірландія, Christian Krause Данія, Henrik Strøm Норвегія та Samuel Schaer Швейцарія
| |
| 1995 | Ньюкасл-апон-Тайн, Велика Британія
|
(3) Sven Siegle Німеччина, Brian Fitzpatrick / Shane Markey Ірландія та Christopher Mead / Matthew Taylor Велика Британія
| |
| 1996 | Гельсінкі,  Фінляндія
|
(3) Tobias Kippenberg Німеччина, Yann Ollivier  Франція та Wouter Couzijn  Нідерланди
| |
| 1997 | Мілан, Італія
|
(3) Eike Hübner Німеччина, Fiona Fraser / Ciara McGoldrick / Emma McQuillan Ірландія та Christoph Lippuner / Antoine Wüthrich Швейцарія
| |
| 1998 | Порту,  Португалія
|
(3) Gabor Bernath  Угорщина, Paul Pak / Peter Weilenmann Австрія та Robert Carney / Matthew Thomas Велика Британія
| |
| 1999 | Салоніки,  Греція
|
(3) Sarah Flannery Ірландія, Sverrir Gudmumdsson / Pall Melsted / Tryggvi Thorgeirsson  Ісландія та Michał Książkiewicz  Польща
| |
| 2000 | Амстердам, Нідерланди
|
(3) Grzegorz Niedźwiedzki Польща, Joanne Daniel / Gemma Dawson / Ally Wilkie Велика Британія та Nickoloz Tchankoshvili  Грузія
| |
| 2001 | Берген, Норвегія
|
(3) Thomas Aumeyr / Thomas Morocutti Австрія, Sebastian Abel Німеччина та James Lee Mitchell Велика Британія
| |
| 2002 | Відень, Австрія
|
(3) Pawel Piotrowski Німеччина, Martin Etzrodt / Martin von der Helm Німеччина та Lauri Kauppila Фінляндія
| |
| 2003 | Будапешт, Угорщина
|
(3) Jana Ivanidze Німеччина, Uwe Treske Німеччина та Gábor Németh Угорщина
| |
| 2004 | Дублін, Ірландія
|
(3) Gerhard Schoeny / Martin Knoebel / Floreian Groessbacher Австрія, Charlotte Strandkvist Данія та Mario Chemnitz Німеччина
| |
| 2005 | Москва,  Росія
|
(3) Igor Gotlibovitch / Renate Landig Німеччина, Javier Lopez Martinez-Fortun / Eliecer Perez Robaina Іспанія та Silvana Konermann Швейцарія
| |
| 2006 | Стокгольм,  Швеція
|
(3) Michael Kaiser / Johannes Kienl Австрія, Alexander Joos / Johannes Burkart Німеччина та Tomasz Wdowik Польща
| |
| 2007 | Валенсія, Іспанія
|
(3) Florian Ostermaier / Henrike Wilms Німеччина, Márton Spohn Угорщина та Abdusalam Abubakar Ірландія
| |
| 2008 | Копенгаген, Данія
|
(3) Magdalena Bojarska Польща, Martin Tkáč  Словаччина та Elisabeth Muller Велика Британія
| |
| 2009 | Париж, Франція
|
(3) Aleksander Kubica / Wiktor Pilewski Польща, Fabian Gafner Швейцарія, Liam Mc Carthy / John D. O'Callaghan Ірландія
| |
| 2010 | Лісабон, Португалія
|
(3) Miroslav Rapčák / David Pěgřímek  Чехія, Łukasz Sokołowski Польща, Dávid Horváth / Márton Balass Угорщина
| |
| 2011 | Гельсінкі, Фінляндія
|
(3) Alexander Amini Ірландія, Pius Markus Theiler Швейцарія, Povilas Kavaliauskas  Литва
| |
| 2012 | Братислава, Словаччина
|
(3) Mark James Kelly / Eric Doyle Ірландія, Jakub Nagrodzki Польща, Philip Huprich / Manuel Scheipner / Daniel Zindl Австрія
| |
| 2013 | Прага, Чехія
|
(3) Perttu Pölönen Фінляндія, Ciara Judge / Emer Hickey / Sophie Healy-Thow Ірландія, Frederick Turner Велика Британія
| |
| 2014 | Варшава, Польща
|
(3) João Pedro Estácio Gaspar Gonçalves de Araújo Португалія, Mariana De Pinho Garcia / Matilde Gonçalves Moreira da Silva Португалія / Luboš Vozdecký Чехія
| |
| 2015 | Мілан, Італія
|
(3) Sanath Kumar Devalapurkar  США, Michał Bączyk / Paweł Piotr Czyż Польща, Lukas Stockner Німеччина
| |
| 2016 | Брюссель, Бельгія
|
(3) Ane Espeseth / Torstein Vik Норвегія, Valerio Pagliarino Італія, River Grace США
| |
| 2017 | Таллінн,  Естонія
|
(3) Karina Movsesjan Чехія, Adam Jan Alexander Ohnesorge Швейцарія, Danish Mahmood .svg){kind=small} Канада
|
Микола Веремчук (Дослідження розподілу густини в газах за допомогою фотографій Шлірена, Фізика), Яна Жабура (Покращення можливостей робота Delta, Інженерія) |
| 2018 | Дублін, Ірландія
|
(3) Adrian Fleck та Anna Amelie Fleck Німеччина, Nicolas Fedrigo Канада, Brendon Matusch Канада
| |
| 2019 | Софія,  Болгарія
|
(4) Адам Келлі Ірландія, Магнус Куаде Оддершеде Данія, Алекс Корончев та Фелікс Хрістіан Шевінг Німеччина, Лео Лі Такемару та Пооян Пандья США
|
Олександр Дзюняк (Ортодіагональні чотирикутники, Математика), Ігор Тархан (Розширення області застосування та параметрів маятника Ейрі для отримання кривих Ліссажу, Фізика) |
| 2020[5] | Саламанка, Іспанія
|
(2) Ферідун Балабан  Туреччина, Кормак Томас Харріс та Алан Томас О'Салліван Ірландія
|
Яна Головацька (Пружина на основі кільцевого магніту, Фізика), Ірина Бобкова (Android додаток з функцією автоматичного видалення рухомих об'єктів, Комп'ютерні науки) |
| 2021[3] | Саламанка, Іспанія
|
(4) Марік Мюллер Німеччина, Віктор Стіліанов Колєв Болгарія, Карла Каро Вілланова Іспанія, Ілля Наливайко  Україна
|
Ілля Наливайко (Властивості можливих контрприкладів другої сусідської кон'єктури Сеймура, Математика), Дмитро Захаров (Моделювання поширення світла в оптично неоднорідному середовищі) |
| 2022 | Лейден, Нідерланди
|
(4) Адітья Кумар та Адітья Джоші Ірландія, Андреас Штромер та Міхаель Лукас Штрудлер Австрія, Меда Сурдокайте Литва, Конрад Бассе Фіскер Данія
|
Іванків Олег (Розробка новітньої зарядної станції "Aker", Інженерія), Нікіта Арский (Числа, суми і добутки дільників цілого додаткового числа, Математика) |
Веб-посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ Anzeige in: Der Spiegel, Heft 40, 1. Oktober 1973, S. 151 (online)
- ↑ Webarchiv der Seite zum 30-jährigen Jubiläum des norwegischen Wettbewerbs (Konkurransens 30 første år) (Memento vom 6. März 2004 im Internet Archive)
- ↑ а б Переможці EUCYS 2021 SALAMANCA. 19. September 2021.
- ↑ Переможці EUCYS 2022 LEIDEN. 19. September 2022 (PDF).
- ↑ Переможці EUCYS 2020 SALAMANCA. 19. September 2021.