Відкрити головне меню
Dactylorhiza baltica
укр. Зозульки балтійські
Dactylorhiza incarnata - Estonia.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Орхідні (Orchidaceae)
Підродина: Orchidoideae
Триба: Orchideae
Підтриба: Orchidinae
Рід: Dactylorhiza
Вид: Зозульки балтійські
Біноміальна назва
Dactylorhiza baltica
(Turcz. ex Lindl.) Soó, 1935
Синоніми
Dactylorchis baltica (Klinge) Verm.
Dactylorchis latifolia subsp. baltica Soó
Dactylorhiza latifolia subsp. baltica Soó
Dactylorhiza majalis subsp. baltica Senghas
Orchis baltica Klinge
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dactylorhiza baltica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dactylorhiza baltica
EOL logo.svg EOL: 1111715
IPNI: 626578-1
The Plant List: tro-23500166

Dactylorhiza baltica (укр. Зозульки балтійські, пальчатокорінник балтійський)[1] — багаторічна і трав'яниста рослина роду зозульок (Dactylorhiza) родини зозулинцевих (Orchidaceae).

Зміст

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

 
Dactylorhiza baltica в Литві
 
Dactylorhiza baltica в природних умовах

Рослини 40-70 см заввишки з глибоко-2-4-роздільними бульбами, з витонченими на кінцях лопатями. Стебла досить товсті, до 10 мм в діаметрі, прямі, порожнисті, листя в числі 4-5 видовжено-ланцетні, спрямовані вгору і часто притиснуті до стебла, з дрібними плямами; 2 нижніх листка 9-20 см завдовжки і 2-3,2 см завширшки, найверхні листки досягають основи колоса, вони дрібні, загострені. Суцвіття — густий, багатоквітковий короткоциліндричний колос, приквітки вузьколанцетні, верхні дорівнюють квіткам. Квітки фіолетово-пурпурні, середній зовнішній листочок оцвітини і 2 бічних внутрішніх складені в шолом, бічні зовнішні листочки відігнуті; зовнішні листочки оцвітини яйцевидно-ланцетні, тупі, середній увігнутий, 7-9 мм завдовжки, бічні — нерівнобокі, зазвичай з темнішими цятками; 2 листочки внутрішнього кола тупі, майже яйцеподібні, трохи менше середнього зовнішнього. Губа 8-9 мм завширшки, 6-8 мм завдовжки, округло-ромбічна, трилопатева, з темно-фіолетовими цятками, бічні лопаті напівкруглі, середня лопать яйцевидно-трикутна, трохи довше бічних, шпорець 7-9 мм завдовжки, циліндрично-конічний, тупий, біля основи 2-2,5 мм завтовшки. Зав'язь сидяча, скручена. Цвіте у червні — липні. Розмножується насінням.

Кількість хромосом — 2n = 80.

ПоширенняРедагувати

Ареал диз'юнктивний: основна частина розташована в Західній Європі і в Прибалтиці, в європейській частині Росії, у північних та центральних її районах, менш значна — у Північному Приураллі і в Сибіру. У Західному Сибіру ареал цієї рослини майже збігається з ареалом зозульок м'ясо-червоних, захоплюючи смугу дрібнолистих підтаєжних лісів і лісостепу з березовими колками — у нижній і частково середній течії Тобола, Ішима, Іртиша. На сході спостерігається розширення ареалу, включає пониззя Чулима, значну частину басейну Томі, північну частину Алтаю, основну частину басейну Бії. Ще східніші знаходження — в долині Єнісею і за Ангарою — вважаються заареальними, так само як і південнокрасноярські. Зустрічається також на північному заході Китаю і на заході Монголії.

ЕкологіяРедагувати

Росте на струмкових низинних болотах, вкритих зеленим мохом, рідше — в сирих лісах, на галявинах і в заростях чагарників, а також по берегах водойм і на сирих луках. Іноді зустрічається по сирих днищах вапнякових кар'єрів. У Сибіру цей вид відрізняється різноманітною екологією. Найзвичайніший він по сирих місцях, заболоченим, заливним, солончаковокритим, солонцюватим лукам, лісовим, рямовим, кочкарним болотам. Зустрічається по берегах струмків і річок, у тому числі в уремах, а також у вогкуватих позадолинних розріджених осикових, березових і березово-соснових лісах.

Природоохоронні заходиРедагувати

Занесений до Червоної книги Росії (2008), а також до багатьох регіональних Червоних книг Російської Федерації: Алтайського краю (2006), Брянської області (2004), Вологодської області (2015), Володимирської області (2008), Івановської області (2010), Іркутської області (2010), Калузької області (2015), Кемеровської області (2010), Кіровської області (2014), Красноярського краю (2012), Курської області (2013), Ленінградської області (2015), Москви (2011), Московської області (2008), Новгородської області (2011), Новосибірської області (2008), Омської області (2005), Оренбурзької області (1998), Орловської області (2007), Пензенської області (2013), Псковської області (2014), Республіки Алтай (2007), Республіки Башкортостан (2011), Республіки Карелія (2007), Республіки Комі (2008), Республіки Марій Ел (2013), Республіки Тива, Республіки Хакасія (2012), Рязанської області (2011), Самарської області (2007), Санкт-Петербурга (2004), Саратовської області (2006), Смоленської області (1997), Тверської області (2006), Тюменської області (2004), Удмуртської республіки (2011).

Також включений до Червоних книг Латвії, Литви та Естонії.

Хімічний складРедагувати

Хімічний склад близький за до зозульок м'ясо-червоних.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Власова Н. В., Доронькин В. М., Золотухин Н. И., Ковтонюк Н. К., Малышев Л. И., Иванова Е. В., Фризен Н. В. Флора Сибири (в 14 томах). Araceae — Orchidaceae. Под ред. д-ра биол. наук Малышева Л. И. и д-ра биол. наук Г. А. Пешковой. — Новосибирск: Наука, 1987. Том 4.- 247 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.