Відкрити головне меню

Я́я — річка в Росії, ліва притока Чулиму, тече у Кемеровській і Томській областях.

Яя
Река Яя.jpg
56°58′01″ пн. ш. 86°22′18″ сх. д. / 56.967200000027773399° пн. ш. 86.37170000002778636° сх. д. / 56.967200000027773399; 86.37170000002778636
Витік смт Яшкіно, Кемеровська область, Росія
• координати 55°54′25″ пн. ш. 85°25′37″ сх. д. / 55.90694444447177602° пн. ш. 85.42694444447178626° сх. д. / 55.90694444447177602; 85.42694444447178626
Гирло за 10 км вище Асіно, Томська область, Росія (ліва притока Чулиму)
• координати 56°58′31″ пн. ш. 86°22′03″ сх. д. / 56.97527777780577196° пн. ш. 86.367500000027789042° сх. д. / 56.97527777780577196; 86.367500000027789042
висота, м 95 м
Басейн ЧулимОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Країни: Flag of Russia.svg Росія
Прирічкові країни: Росія: Кемеровська область, Томська область
Регіон Кемеровська область
Довжина 380 км
Площа басейну: 11 700 км²
Середньорічний стік 80,7 м³/c
Притоки: Барзас (пр.), Золотий Кітат (пр.), Кітат (л.)
код ДВР Росії 13010400312115200020257
GeoNames, Global Geosites 1486260
Яя у Вікісховищі?

Яя бере початок неподалік від смт Яшкіно (центр Яшкінського району Кемеровської області), тече спочатку на схід, після злиття з правою притокою Барзасом різко змінює напрямок на північний. Яя впадає в Чулим за 10 км вище по його течії від міста Асіно в Томській області (95 м над рівнем моря).

Довжина річки 380 км, площа водозбірного басейну 11 700 км². Середньорічний стік, виміряний у селі Семеновка за 22 км від гирла, становить 80,7 м³/c. Мінімум спостерігається у березні (15,5 м³/c), максимум — у травні (500 м³/c). Річкове русло в цьому місці має 108 м завширшки і глибину до 0,8 м; швидкість плину 0,4 м/с. Яя замерзає на початку листопада, скресає у квітні; взимку часті полії.

Річка судноплавна на 114 км від гирла (до злиття із лівою притокою Кітатом), однак транспортного руху по ній за теперішнього часу не відбувається.

Населені пункти на річці: Рудничний, Яя, Ішим.

Біля однойменного селища Яя річку перетинає залізничний міст Транссибірської магістралі.

ДжерелаРедагувати