Януш Радзивілл (каштелян)

(Перенаправлено з Януш Радзивілл (1579–1620))

Я́нуш Радзиві́лл (лит. Jonušas Radvila, біл. Януш Радзівіл, пол. Janusz Radziwiłł; 2 липня 1579, Вільнюс — 3 грудня 1620, Чарлін (зараз Поморське воєводство Польщі)) — державний діяч Великого Князівства Литовського. Литовський підчаший (15991619), єдиний литовський магнат у лавах повстанців-рокошан проти Сиґізмунда ІІІ Вази у 1606 р.

Януш Радзивілл
POL Janusz Radziwill (1579-1620).jpg
Народився 2 липня 1579
Вільнюс, Річ Посполита
Помер 3 грудня 1620(1620-12-03)[1] (41 рік)
Шарлін, Ґміна Тчев, Тчевський повіт, Польща
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність військовослужбовець
Титул Імперський князь
Посада Підчаший великий литовський, Каштелян віленський і Q66201163?
Конфесія Кальвіністська церква
Рід Радзивілли
Батько Кшиштоф Радзивілл
Мати Катерина Острозька
Брати, сестри Радзивілл Кшиштоф і Галашка Радзивіллd
У шлюбі з Софія Слуцька і Єлизавета Софія Бранденбурзька
Діти Радзивілл Богуслав
Герб

БіографіяРедагувати

 
Герб Труби
 
Катерина Острозька, мати

Походив з литовського шляхетського роду (гербу Труби). Представник лютеранської лінії князів Радзивіллів — біржайської гілки магнатської родини Великого князівства Литовського. Внук великого гетьмана литовського Миколи Радзивілла «Рудого», син великого гетьмана литовського, віленського воєводи Христофора Радзивілла «Перуна» та його другої дружини — доньки князя Костянтина Василя Острозького Катерини (пом. 1579).

Навчався в кальвіністських школах. Продовжив навчання в Страсбурзькому, Базельському університетах, багато подорожував по Німеччині, Чехії, Австрії, Угорщини, Франції.

У 1600—1602 під час війни Речі Посполитої зі Швецією брав участь у військових діях проти шведських військ в Лівонії, командуючи кінними хоругвами. В 1601 році брав участь у битві під Кокенгаузеном, де командував центром.

Обирався послом сейму в 1603, 1605 і 1606 роках.

7 січня 1606 за 75000 злотих польських продав трьом братам Максимовичам-Ломським маєток Копись. 1611 року мав процес в суді через цей конфлікт. 11 лютого 1612 «наїхав» на нього, забрав собі. 3 березня 1614 знов продав трьом братам Максимовичам-ЛОмським маєток Копись за 80000 зл. п. за винятком кальвінського збору з селом Волосовичі, передачі йому правової опіки над Кописем та селом Кругла коло міста.[2]. У 1612 р. почав володіти маєтком Метявичі.

Виступав проти політики короля Сигізмунда III Вази, який прагнув до обмеження прав некатолицьких частини населення Речі Посполитої. В 16061607 був одним з очільників рокошу Миколая Зебжидовського (ревний католик) — повстання частини шляхти, магнатів Речі Посполитої проти королівської зовнішньої і внутрішньої політики. Януш Радзивілл — ревний кальвініст — становив певну противагу впливу католика М. Зебжидовського на рокошан. Своїми антиклерикальними виступами здобував все більшу підтримку шляхти.

10 cерпня 1606 був обраний маршалком з'їзду шляхти-рокошан в Сандомирі, незважаючи на відсутність. Потім посли Якуб Сененський та Прокоп Пенкославський прибули до нього — він прийняв цю посаду. 14 серпня його «клієнти» на чолі з Чермінським не допустили обрання маршалком рокошу аріянина Я. Сененського — подільського воєводича. Під час цього з'їзду був посередником між рокошанами та краківським каштеляном Янушем Острозьким.[3]

6 серпня 1607 р. командував лівим крилом армії рокошан в битві під Гузовим (недалеко від м. Радом) з королівськими військами. Спочатку його крило вклинилось в крило противника, яким командував Ян Кароль Ходкевич через втечу 4-х коругв. Потім були чутки, що втратив під час неї дорогі речі, таємні документи. За спогадами Яна Пенкальського, під час битви, коли стала зрозумілою поразка рокошан, пересів з коня на кличку «Відвага» на іншого, з'явились чутки про його смерть. Він же добрався до Любліна, потім — Старого Села на Підляшші, де збирав вояків. За свідченнями Я. Радзивілла, Ст. Жолкевський вислав по його «голову» деякого «Добка» з Волині, якого перехопили Лісовський та Руцький, привели до нього, коли перебував в Койданові, потім вбили, незважаючи на його заборону. Після укладення перемир'я 27 липня 1609 з Старого Села виїхав з дружиною Софією, яку залишив у Базелі під опікою охмістра Давида Зальда.

Незважаючи на поразку, повстанці змусили короля Сигізмунда III відмовитися від курсу на зміцнення самодержавної влади та централізованої політики, а рокошани відмовилися від спроби зняти короля з престолу. Згодом помирився з королем; активної участи в державних справах більше не брав.

11 червня 1620 підписав заповіт у Гданську, єдиним опікуном дітей призначив брата Криштофа. Ходили чутки про його намір з військом напасти на сейм, що мав розпочатись 3 листопада. Помер у домі слуги Чарлінського. 16 лютого 1621 року відбулась поховальна церемонія у Вільнюсі, був похований після неї у збудованому ним кальвінському зборі в Дубинках.

РодинаРедагувати

Був рідним братом громадського, державного діяча Речі Посполитої Христофора Радзивілла (молодшого).

1600 р. одружився з православною княжною Софією з роду Олельковичів-Слуцьких — спадкоємиці Слуцька, Копила(я), які після її смерти 9 березня 1612 (за даними ПСБ, була похована в замковій церкві Слуцька[2]; за даними А. Калнофойського, в Києво-Печерській лаврі існував її надгробок, виготовлений на замовлення чоловіка[4]) перейшли у володіння роду Радзивіллів. У шлюбі з першою дружиною мав одну дитину (або кілька дітей), яка (які) померла(и) невдовзі після народження.[5] Одна з доньок — Катерина — померла через 16 годин після матері.[4]

7 липня 1613 року в Берліні відбувся його урочистий шлюб та весілля з Єлизаветою Софією Бранденбурзькою — дочкою курфюрста Бранденбурга Йоганна Георга. На весіллі був одягнутий по-польськи в оточенні 18 «слуг», серед яких — 2 воєводичі, 2 земські судді. Діти:

  • Елізабет Елеонора (5 травня 1615, Гданськ — 5 серпня 1633, Дрезден)
  • Іван Юрій (28 листопада 1616, Торгау на Ельбі/[6] —1618) — народився в листопаді 1616, помер через кілька днів
  • Софія Агнеса (18 травня 1618, Смользин коло Гданська — 1637, Дрезден)
  • Богуслав (3 травня 1620—1669[5][7]) — хорунжий, конюший великий литовський.

ПриміткиРедагувати

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. а б Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620)… — S. 206.
  3. Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620)… — S. 204—205.
  4. а б Калнофойскій Аθанасій. Эпитафіи фундаторам лавры // Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей / Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 30.
  5. а б Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620)… — S. 207.
  6. помилка в ПСБ: 1618
  7. Radziwillowie (03) Архівовано 10 жовтень 2016 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Radziwiłł B. Autobiografia. — Warszawa, 1979. — ISBN 83-06-00033-1. (пол.)
  • Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 202—208. (пол.)

ПосиланняРедагувати