Щедрівки

обрядова пісня, що співається новорічного вечора

Щедрі́вки[1] — величальні українські народні обрядові пісні, що виконують під Новий рік, тобто у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та його родину.

Назва ред.

Назва «щедрівка» питомо слов'янського (навіть східнослов'янського) походження. Вона безпосередньо стосується спеціальної вечері — «куті», яку влаштовують після тривалого посту. Так і казали: «щедра кутя», на відміну від колядки, яку називали «пісною», або «бідною кутею»[2].

Відомо, що і в дохристиянський період люди дотримувалися посту, отже, очевидно, цей перехід від посту до скоромного раціону існував ще за часів язичництва. Втім, якщо взяти до уваги більш локальне поширення назви «щедрівка», у порівнянні з назвою «коляда», логічно припустити пізніше походження й самого слова, й обряду, з яким воно пов'язане. До того ж обряди колядування й щедрування за християнства закріпилися за різними зимовими святами й датами.[2].

Колядування, імовірно, збігалося з днями зимового сонцестояння (за григоріанським і новоюліанським календарем Різдво й тепер святкують близько до цього астрономічного періоду — 25 грудня). Щедрування (31 грудня) залишалося загалом світським обрядом, на відміну від колядування, котре значно поповнилося християнським змістом. Утім, обидва різновиди в реальних селянських традиціях не завжди чітко розмежовують[2].

Відмінності між колядками, щедрівками та засівалками ред.

Традиційно різниця між колядками, щедрівками та засівалками суттєва. Колядки виконують на Різдво — 24-25 грудня, щедрують напередодні Нового року[3], а засівають вже в перший день Нового року[4]. В окремих регіонах існує традиція щедрувати і напередодні свята Хрещення Господнього (Водохреща) — 5 січня[5].

В колядках здебільшого прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю тощо[3]. Засівалки за змістом схожі на щедрівки. Однак їх співають вранці 1 січня, на свято святого Василя. Це чітко відображається в текстах: якщо у щедрівках є постійне повторення слів про «добрий вечір» або «щедрий вечір», то в схожих за змістом та побажаннями засівалках повторюють «Сію-вію, посіваю» та подібні слова, адже саме вранці на Новий рік традиційно хлопці засівають зерном хати сусідів та родичів, приспівуючи відповідні обрядові пісні. Окрім того, у деяких засівалках згадують Святого Василя.

Також вважають, що традиційно колядують чоловіки та хлопці, тоді як щедрувати за звичаєм мають жінки та дівчата[5].

Зміст та історія ред.

У щедрівках бажають багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.

У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих уводять, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.

До XV століття Новий Рік на Русі святкували в березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль («прилетіла ластівочка», «ой, сивая зозуленька»). Горобцеподібна пташка «щедрик» також прилітає на терени України лише в кінці березня.

Навіть із запровадженням християнства на Русі 988 року «нехристиянські обряди довгий час могли не тільки зберігатися, а навіть розвиватися і збагачуватися, обрядові пісні й їх мелодії могли створювати і змінювати». Церковна влада, з одного боку, боролася з «поганськими» піснями, переслідуючи народних співців, забороняючи нехристиянські обряди, а з іншого, — намагалася прилучити обрядовий спів до християнських свят — Різдва і Хрещення.

Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Щедрівка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Єфремов Є. В. Зимові пісні. Колядки і щедрівки // Історія української музики: У 7 т. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, редкол.: Г. А. Скрипник (голова) та ін. — К., 2016. — С. 43.
  3. а б Чим відрізняється колядка від щедрівки. Весела Абетка. Читанка. Архів оригіналу за 16 січня 2017. 
  4. Топ-10 українських засівалок на свято Василя (14 січня). Щастя-Здоровля (uk-UA). 13 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017. 
  5. а б 6 текстів щедрівок українською мовою - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018. 

Джерела ред.

Посилання ред.