Мико́ла Анто́нович Плева́ко (27 листопада (9 грудня) 1890(18901209), Дворічна — 11 квітня 1941) — український літературознавець, бібліограф. Брат члена Української Центральної Ради Петра Плевако. Автор академічного двотомника «Хрестоматія нової української літератури».

Плевако Микола Антонович
Народився27 листопада (9 грудня) 1890(1890-12-09)
Дворічна, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер11 квітня 1941(1941-04-11) (50 років)
Аршали, Акмолинська область, Казахська РСР, СРСР
Країна Російська імперія,  УНР, СРСР СРСР
Діяльністьлітературознавець, бібліограф, вчитель, літературознавець
Alma materХарківський університет
Галузьлітературознавство, бібліографія
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Вчене званняпрофесор
Брати, сестриПлевако Петро Антонович
Плевако Олександр Антонович

Жертва сталінського терору.

Біографічні відомості

ред.

Народився у селищі Дворічна Харківської губернії. Батько диригента та музикознавця Юрія Оранського. Закінчив Харківський університет (1916)[1]. Директор гімназії ім. Бориса Грінченка у Харкові, професор історії української літератури Кам'янець-Подільського університету (1919—1921), потім Харківського ІНО (1921), член Комісії новітнього письменства ВУАН, голова Літературної секції Науково-дослідчої кафедри історії української культури в Харкові в 1925—1926 pp. Керівник Кабінету бібліографії Інституту Тараса Шевченка у Харкові (1926—1933). Працював в АН УРСР у Києві (1934—1938).

Викрадений групою НКВД СССР 17 травня 1938 року. Доведений до смерті на засланні 11 квітня 1941 в селищі Вишньовка (нині — Аршали) Акмолинської області Казахстану.

Реабілітований в 1962 році.

Наукова діяльність

ред.

Найвидатнішою працею Миколи Плевака була «Хрестоматія нової української літератури» у двох томах (І-ий том — Перша половина XIX ст., ІІ-ий Т. — Від початку 80 pp. до останніх часів) із зразковим бібліографічним апаратом, яка протягом 19261928 р. мала п'ять видань. З інших його праць важливіші: «Григорій Квітка-Основ'яненко» (в журналі «Наше минуле», 1918), «Іван Франко» (у вид. «Воа constrictor», К., 1920), «Сковорода в світлі художньої літератури» («Книга», 1923), «Шевченко й критика» («Червоний шлях», 1924 й окр.), найвизначніший огляд шевченкознанчих праць до 1924 р., «Микола Чернявський» («Червоний шлях», 19251926). Разом з І. Айзенштоком був редактором повного видання поезій Шевченка (1-е вид., 1925; 2-е вид., 1927) і разом з І. Капустянським — Творів Л. Глібова.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.