Плевако Микола Антонович

Мико́ла Анто́нович Плева́ко (27 листопада (9 грудня) 1890(18901209), Дворічна — 11 квітня 1941) — український літературознавець, бібліограф. Брат члена Української Центральної Ради Петра Плевако. Автор академічного двотомника «Хрестоматія нової української літератури».

Плевако Микола Антонович
Плевако Микола Антонович.jpg
Народився 27 листопада (9 грудня) 1890(1890-12-09)
Дворічна, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 11 квітня 1941(1941-04-11) (50 років)
Аршали, Акмолинська область, Казахська РСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukrainian State.svg УНР, СРСР СРСР
Діяльність літературознавець
Alma mater Харківський університет
Галузь літературознавство, бібліографія
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Звання професор
Брати, сестри  • Плевако Петро Антонович і Плевако Олександр Антонович

Жертва сталінського терору.

Біографічні відомостіРедагувати

Народився у с. Дворічна Харківської губернії. Закінчив Харківський університет (1916). Директор гімназії ім. Бориса Грінченка у Харкові, професор історії української літератури Кам'янець-Подільського університету (19191921), потім Харківського ІНО (1921), член Комісії новітнього письменства ВУАН, голова Літературної секції Науково-дослідчої кафедри історії української культури в Харкові в 19251926 pp. Керівник Кабінету бібліографії Інституту Тараса Шевченка у Харкові (19261933). Працював в АН УРСР у Києві (19341938).

Викрадений групою НКВД СССР 17 травня 1938 р. Доведений до смерті на засланні 11 квітня 1941 р. в с. Вишнівці Акмолинської області.

Реабілітований 1962 р.

Наукова діяльністьРедагувати

Найвидатнішою працею Миколи Плевака була «Хрестоматія нової української літератури» у двох томах (І-ий том — Перша половина XIX ст., ІІ-ий Т. — Від початку 80 pp. до останніх часів) із зразковим бібліографічним апаратом, яка протягом 19261928 р. мала п'ять видань. З інших його праць важливіші: «Григорій Квітка-Основ'яненко» (в журналі «Наше минуле», 1918), «Іван Франко» (у вид. «Воа constrictor», К., 1920), «Сковорода в світлі художньої літератури» («Книга», 1923), «Шевченко й критика» («Червоний шлях», 1924 й окр.), найвизначніший огляд шевченкознанчих праць до 1924 р., «Микола Чернявський» («Червоний шлях», 19251926). Разом з І. Айзенштоком був редактором повного видання поезій Шевченка (1-е вид., 1925; 2-е вид., 1927) і разом з І. Капустянським — Творів Л. Глібова.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати