Плевако Петро Антонович

український громадський діяч

Плевако Петро Антонович (1888, Дворічна, Харківська губернія — 4 лютого 1986, Париж, Франція) — громадський, політичний і церковний діяч, член Української Центральної Ради.

Плевако Петро Антонович
Народився1888 Редагувати інформацію у Вікіданих
Дворічна, Харківська губернія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 лютого 1986(1986-02-04) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгромадський діяч, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІмператорський Харківський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРада Народних Міністрів Української Народної Республіки Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоУкраїнська Центральна Рада Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяУкраїнська Партія Соціалістів-Революціонерів Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриПлевако Микола Антонович і Плевако Олександр Антонович Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Навчався у Харківській другій чоловій гімназії (з 1917 — перша українська чоловіча гімназія імені Бориса Грінченка). Закінчив Харківський університет. Працював в канцелярії адвоката Миколи Міхновського.

Під час Української революції 1917—1921 рр. обраний членом Української Центральної Ради від української громади Москви. Член ЦК Української партії соціалістів-революціонерів.

Кандидат у члени Всеросійських Установчих Зборів від УПСР.

Працював директором департаменту Міністерства шляхів УНР та заступником голови Українського комітету залізничників.

Після революції опинився на еміграції — спочатку — у Відні, потім у Парижі, де організовує власну туристичну фірму.

У Парижі розгортає активну громадську діяльність. Організував збір коштів для придбання приміщення для Української православної церкви у Парижі, очолював Братство Св. Симона у Парижі. Заснував Фундацію Петра та Марії Плеваків.

З 1953 р. — постійний член Митрополітальної Ради УАПЦ, учасник усіх Соборів УАПЦ, голова Організаційної комісії для підготовки надзвичайного Собору УАПЦ 1973 року.

Профінансував видання творів свого молодшого брата Миколи Плевака — видатного історика й дослідника української літератури, а також збірку сатиричних есеїв Р. Рахманного «Червоний сміх над Києвом». Він також брат відомого економіста й дитячого письменника Олександра Плевако. Підтримував також європейський відділ Наукового товариства імені Шевченка

Родина

ред.

Дружина — Марія Абрамова (Плевако)

Твори

ред.

Плевако П. З минулого нашої родини (спогад) / П. Плевако // Плевако М. А. Статті, розвідки й біобібліографічні матеріали. — Нью-Йорк; Париж, 1961.

Автор спогадів «Сім днів у Харкові весною 1917 року».

Джерела

ред.