Роман Рахманний
Roman Oliynyk.jpg
Роман Дмитрович Олійник
Ім'я при народженні Роман Дмитрович Олійник
Народився 26 грудня 1918(1918-12-26)
с. Піддністряни, Жидачівський район, Львівська область
Помер 24 червня 2002(2002-06-24) (83 роки)
м. Монреаль, Канада Канада
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність письменник
Відомий завдяки журналіст-публіцист, літературознавець, історик
Знання мов українська
Партія ОУН (б)
У шлюбі з Надія Хмара-Олійник

Роман Дмитрович Рахманний (справжнє прізвище: Олійник, (псевда — Роман Рахманний, Ромен д'Ор, рр) * 26 грудня 1918, с. Піддністряни, Жидачівський район, Львівська область — † 24 червня 2002, Монреаль, Канада) — український публіцист і радіокоментатор, член УВАН, НТШ.

З біографіїРедагувати

Народився 26 грудня 1918 року. Закінчив школу у Львові, навчався у богословській академії (1937-39, 1941—1944).

Учасник похідних груп ОУН на Південь України, співредактор підпільних видань УДА й УГВР.

На еміграції в Німеччині керівник Української пресової служби (194648), співредактор і співвидавець часописів «Час» (Фюрт-Нюрнберг, 1945—1948), «Українська трибуна» (Мюнхен, 1946—1948).

З 1949 в Канаді: головний редактор «Гомону України» (1949-51), член редакційної колегії журналу «Сучасність» (з 1964) і «Нові дні» (з 1970), опівр. численних українських періодичних видань за кордоном; статті в голландській, норвезькій, французькій, англійській і американській пресі.

Студіював у Торонтському і Монреальському університетах. Захистив дисертацію (1962). Працював викладачем української літератури, радіокоментатором. Очолював українську секцію канадського радіо (1975—1984).

ТворчістьРедагувати

Автор книг :

  • «УПА в Західній Європі» (1948),
  • «Кров і чорнило» (1960),
  • «На п'ятдесятій паралелі»(1969),
  • «На порозі другого півстоліття» (1970),
  • «Не словом єдиним» (1971),
  • «Червоний сміх над Києвом» (1971),
  • «Вогонь і попіл» (1974),
  • «САМОВИЗНАЧЕННЯ Християнської України» (1977),
  • «Вогні самостійної України» (1978);

праць :

  • «Українська міжнародна політика з позиції власної сили» (1963),
  • «До письменниці Ірини Вільде» (1964),
  • «Дума про наймолодшого брата» (1965),
  • «Будівничий першої Української Народної Республіки» (1966),
  • «Преса Української РСР» (1967),
  • «За гідну українську державу: лист до українських літераторів в УРСР» (1968),
  • «Жива Україна» (1969),
  • «Поїзд, що йде крізь наше серце» (1969),
  • «За діялог між українцями: відповідь Д. Павличкові» (1970).

Автор спогадів «Інцидент по дорозі до Криму» про арешт німцями частини «А-I».

НагородиРедагувати

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994 р.).

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.; Бугаєва О. Роман Рахманний // Українська біографістика: Збірник наукових праць. — К.,1999. — Вип. 2. — С.121-125; Бугаєва О. Роман Рахманний // Народжені Україною: Меморіальний альманах у 2-х томах. — К., 2002. — Т. 2. — 390—391.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Ковалів Ю. Літературознавчі осяяння Романа Рахманного //Слово і час. — 1999. — № 4. –С. 72.
  • Олійник Н. Публіцист крізь призму критики // Рахманний Р. Україна атомного віку: Есеї і статті, 1945—1986. — Торонто: Гомін України, 1987. — Т. 1. — С. 10-22.
  • Погребенник В. Слово-зброя: Література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного. Навч.посібник. — К., 2003.
  • Публіцист мислі і серця: Збірник праць на пошану 80-річчя Романа Олійника-Рахманного /Упор. Ф. Погребенник, передм. І. Дзюби. — К.: Четверта хвиля, 2000. — 335 с.