Шуляки (Уманський район)

Шуля́ки  — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області, у складі Жашківської міської громади. Розташоване на лівому березі річки Гірський Тікич за 22км на південний захід від міста Жашків і за 9 км від зупинної платформи Кривчунка. Населення 565 чоловік, 313 дворів (на 2009 рік).

село Шуляки
Шуляки (Жашківський р-н). В'їзд.jpg
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Уманський район
Рада Жашківська міська рада
Код КОАТУУ 7120989701
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 17 століття
Населення 565 чоловік (на 2009 рік)
Поштовий індекс 19242
Телефонний код +380 4747
Географічні дані
Географічні координати 49°09′14″ пн. ш. 29°53′51″ сх. д. / 49.15389° пн. ш. 29.89750° сх. д. / 49.15389; 29.89750Координати: 49°09′14″ пн. ш. 29°53′51″ сх. д. / 49.15389° пн. ш. 29.89750° сх. д. / 49.15389; 29.89750
Середня висота
над рівнем моря
194 м[1]
Водойми річка Гірський Тікич
Відстань до
районного центру
22 км
Найближча залізнична станція Кривчунка
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради с.Шуляки,
Сільський голова Мартинюк Михайло Питрович
Карта
Шуляки. Карта розташування: Україна
Шуляки
Шуляки
Шуляки. Карта розташування: Черкаська область
Шуляки
Шуляки
Мапа

ІсторіяРедагувати

Село виникло в XVII столітті внаслідок злиття (об'єднання) двох поселень — Снігурівка і Шуляки. Поселення дуже давнє, про що свідчать археологічні знахідки кам'яної доби. Так, у 1967 році на території села було знайдено кам'яну сокиру, яка нині знаходиться в Уманському краєзнавчому музеї, та рештки глиняного посуду. На околицях села виявлено 2 курганні могильники доби ранньої бронзи.

У селі проживало в основному населення двох національностей: українці і поляки. Школа була польська та церковнопарафіяльна, церква також була православна і католицька.

У 1906 році в селі побудований польський костьол, який зберігся до наших днів. Він мав статус каплиці, яка належала до П'ятигорської римо-католицької парафії. Був добудований і служить за будинок культури. Сільський цвинтар розділений на дві частини: польський і український.

У дореволюційний період на притоках річки Гірський Тікич працювали три водяних млини і крупорушка, послугами яких користувалися мешканці навколишніх сіл. У 1914 році біля річки було збудовано водокачку для заправки водою.

Землями володіли пани роду Закревських. Основними видами зайнятості населення було землеробство, рибництво, мисливство, лозоплетіння.

Із відомостей польського архіву:

Благословенна Марцеліна Даровська, з роду Котовичів, з багатої шляхетської польської сім'ї народилася 16 січня 1827 року в Шуляках. Вийшла заміж за Кароля Даровського, залишилася вдовою з двома дітьми. Переходить до чернечого життя. Веде господарство, надає прав земельної власності селянам у своєму маєтку. Створює притулки для дітей-сиріт, обездолених, жіночий монастир. Померла 5 січня 1911 року. Похована в Язмівці (Польща). Беатифікована Іоаном-Павлом II у 1997 році.

Радянський періодРедагувати

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932-1933 та 1946–1947 роках.

217 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 126 з них загинули, 35 нагороджені орденами й медалями. На їх честь році в селі споруджено обеліск Слави. В 1957 році в селі споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені М. Ф. Ватутіна, за яким було закріплено 2 231,7 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 076,4 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотека з фондом 5 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла на 75 місць, три крамниці.

СучасністьРедагувати

Нині у селі працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця, відділення поштового зв'язку.

ГалереяРедагувати

Місцеві родиРедагувати

Михалевські герба Корчак.

Відомі людиРедагувати

Марцеліна Даровська

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Чернецький Є. Михалевські герба Корчак з Вовковинець та Олександрівки: легітимаційні документи (1733—1842 рр.). — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2015. — 184 с. (укр.)

ПосиланняРедагувати