Широнінці — солдати 1-го взводу 8-ї роти 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням лейтенанта П. М. Широніна, що в ході бойових дій, відомих як третя битва за Харків, прийняли бій із переважаючими силами Вермахту (авангард 6-ї танкової дивізії)[1] біля села Таранівка (Харківська область, УРСР), з 2 по 6 березня 1943 року.

ІсторіяРедагувати

У боях під Москвою і на Північно-Західному фронті відзначилася 71-ша морська стрілецька бригада, яка стала згодом 2-ю гвардійською стрілецькою бригадою, з квітня 1942 року було перетворено на 25-ту гвардійську стрілецьку дивізію.

Після Сталінградської битви Червона армія перейшла в наступ, в ході якого вийшла до Харкова. Командування вермахту створило потужне угруповання на південний захід від Харкова, за чисельністю воно перевершувало сили Червоної армії: по людях вдвічі, а по авіації втричі.[джерело?] 78-й гвардійський полк 25-ї гвардійської стрілецької дивізії, у який входив взвод лейтенанта Широнина, тримав позиції в районі села Таранівка.

Взвод обороняв позиції біля залізничного переїзду в районі села[2]. У період з 2 по 6 березня 1943 року взвод витримав кілька боїв за переїзд. 5 березня противник зробив найпотужнішу спробу захопити переїзд, щоб на зайняті позиції могли вийти бронепоїзди для обстрілу Харкова. Позиції взводу атакували 35 німецьких танків і бронемашин.[джерело?] Єдину 45-міліметрову гармату, що була у взводі, було знищено в перші хвилини бою, проте бійці вогнем із протитанкових рушниць, гранатами і пляшками із запальною сумішшю знищили 16 танків і бронемашин, і вогнем із кулеметів і пістолетів-кулеметів знищили понад 100 солдатів противника. Кілька бійців взводу кинулися з гранатами під ворожі танки, жертвуючи своїми життями. У ході запеклого бою велика частина взводу загинула. У живих залишилося лише 6 чоловік. Усі загиблі бійці взводу поховані в братській могилі в селі Таранівка.

Командир 1-ї Чехословацької дивізії Людвік Свобода, дивізія якого прийняла перший бій поруч з 25-ю Чапаєвською дивізією, наводив у приклад своїм солдатам і офіцерам подвиг героїв-широнінців. [джерело?]

18 березня 1943 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР 25 осіб із взводу Широнина були удостоєні звання Героїв Радянського Союзу.

Взвод ШиронінаРедагувати

Звання та посади наведені на момент боїв.

П. І. Б Звання посада Дата і місце народження Дата смерті Місце поховання
1 Широнін Петро Миколайович Лейтенант Командир взводу 12 червня 1909 року, місто Кірс Верхньокамського району Кіровської області 30 червня 1968 місто Кірс
2 Нечипуренко Сергій Васильович Старшина командир відділення 1910 рік, село Лук'янівка Семиозерного району (нині Аулієкольський район) Кустанайскої області 2 березня 1943 Таранівка
3 Зімін Сергій Григорович Старшина командир відділення 1907 рік, село В'юн Сергачського району Нижньогородської області 5 березня 1943 Таранівка
4 Болтушкін Олександр Павлович Старший сержант помічник командира взводу 1904 рік, село Сарафановска Куліга Нюксенського району Вологодської області 5 березня 1943 Таранівка
5 Вернигоренко Іван Григорович Старший сержант командир відділення 19 вересня 1918 року, хутір Новомихайлівський Новоодеського району Миколаївськой області 26 січня 1984 Таранівка
6 Сухін Олександр Іванович Сержант командир відділення 15 серпня 1923 року, село Васил'євка Матвєєвського району Оренбурзької області 5 березня 1943 Таранівка
7 Кир'янов Микола Іванович Сержант командир відділення 17 лютого 1921 року, місто Тверь 5 березня 1943 Таранівка
8 Сєдих Іван Вікторович Сержант командир відділення 1904 рік, місто Тверь 5 березня 1943 Таранівка
9 Грудінін Василь Семенович Сержант командир відділення 1913 рік, місто Іваново-Вознесенськ (нині Іваново) 2 березня 1943 Таранівка
10 Букаєв Іван Прокопович Рядовий стрілець 31 травня 1901 року, село Станично-Луганське Луганської області 11 серпня 1971 Станично-Луганске
11 Візгалін Іван Павлович Рядовий стрілець 1920 рік, Тихорєцьк Краснодарського края 5 березня 1943 Таранівка
12 Гертман Павло Андрійович Рядовий стрілець 1911 рік, місто Харків 5 березня 1943 Таранівка
13 Злобін Яков Дмитрович Рядовий стрілець 1917 рік, село Михайлово Бобровського району Воронезької області 5 березня 1943 Таранівка
14 Ісаков Василь Леонович Рядовий стрілець 1916 рік, село Турмасово Мічурінського району Тамбовської області 30 серпня 1943 місто Розсош
15 Крайко Олексій Іванович Рядовий стрілець 18 травня 1911 року, село Равнопілля Пуховицького району Мінської області 5 березня 1943 Таранівка
16 Павлов Василь Михайлович Рядовий стрілець 10 липня 1904 року, село Верхній Ристюг Нікольського району Вологодської області 5 березня 1943 Таранівка
17 Силаєв Іван Миколайович Рядовий стрілець 1915 рік, село Новіково Арзамаського району Нижньогородської області 5 березня 1943 Таранівка
18 Скворцов Андрій Аркадійович Рядовий стрілець 1894 рік, село Стралі, нині Скворцово Варнавинського району Нижньогородської області 5 березня 1943 Таранівка
19 Субботін Микола Іванович Рядовий стрілець 1908 рік, місто Харків 5 березня 1943 Таранівка
20 Танцуренко Василь Дмитрович Рядовий стрілець 5 березня 1913 року, село Прилуки Хорольского району Приморського краю 5 березня 1943 Таранівка
21 Торопов Олександр Федорович Рядовий стрілець 1923 рік, село Високово Мишкінського району Ярославської області 27 травня 1946 місто Мостиська Львівської області
22 Тюрін Олександр Миколайович Рядовий стрілець 28 серпня 1909 року, місто Тула 18 червня 1980 Тула
23 Фаждеєв Степан Петрович Рядовий стрілець 1916 рік, місто Харків 5 березня 1943 Таранівка
24 Чертенков Іван Матвійович Рядовий стрілець 1912 рік, село Рождєствєнка Тимського району Курської області 5 березня 1943 Таранівка
25 Шкодін Петро Тихонович Рядовий стрілець 25 лютого 1923 року, село Лопухінка Губкінського району Бєлгородської області 5 березня 1943 Таранівка

Пам'ятьРедагувати

  • Вічний вогонь у селі Таранівка[3].
  • Залізничний пасажирський зупинний пункт у селі Таранівка називається «Широніне».
  • В їх пам'ять рибальський траулер названий «Герої Широнінців».
  • На батьківщині героїв встановлені пам'ятники, а їхніми іменами названі вулиці.
  • На їхню честь у Харкові названа вулиця Гвардійців-Широнінців, у Кірові — вулиця Широнінців.
  • Герої-широнінці були навічно зараховані до списків 326-го стрілецького полку 25-ї стрілецької дивізії.
  • Подвиг широнінців ліг в основу сценарію фільму Леоніда Бикова «Ати-бати, йшли солдати…».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вохмянин В. К.; Парамонов А. Ф.. Широнинцы: подвиг без цензуры. 
  2. Залізничний переїзд біля станції Безпалівка. Источник: Мельников С. И. «Маршал Рыбалко: Воспоминания бывшего члена Военного совета 3-й гвардейской танковой армии»
  3. Запис відеороліка про відкриття вогню від харківської новинної групи Об'єктив

ДжерелаРедагувати

  • Гладков Н. Н. Они стояли насмерть: (взвод под командованием гв. лейт. П. Н. Широнина). — М.: Воениздат, 1965. — 80 с. — (Героическое прошлое нашей Родины). (обл.)
  • Мельников С. И. «Маршал Рыбалко: Воспоминания бывшего члена Военного совета 3-й гвардейской танковой армии». Киев, Политиздат Украины, 1980.
  • Вохмянин В. К., Парамонов А. Ф. Широнинцы: подвиг без цензуры. — X.: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2014. — 120 с. — (Крещённые огнём). — ISBN 978-966-2556-93-3.