Сєдих Іван Вікторович
Іван Вікторович Сєдих (1904 — 1943) — сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).
| Сєдих Іван Вікторович Седых Иван Викторович | |||
|---|---|---|---|
 Сержант | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 1904[1] Твер, Російська імперія | ||
| Смерть | 2 березня 1943[1] Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Поховання | Зміївський район | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1927—1943 (з перервою) | ||
| Приналежність |  Російська імперія СРСР | ||
| Вид ЗС | Сухопутні війська | ||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Біографія
ред.Іван Сєдих народився в 1904 році в Твері. Отримав неповну середню освіту, після чого працював в медичному інституті. У 1927 — 1930 роках служив в Робітничо-селянській Червоній Армії. У жовтні 1942 року Сєдих повторно був призваний в армію. З грудня того ж року — на фронтах німецько-радянської війни, командував відділенням 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-й армії Південно-Західного фронту.[2]
2 березня 1943 року Сєдих в складі свого взводу, яким командував лейтенант Петро Миколайович Широнін, брав участь у відбитті контратак німецьких танкових і піхотних частин біля залізничного переїзду на південній околиці села Таранівка Зміївского району Харківської області Української РСР. Відділення Сєдих першим прийняло на себе удар. У критичний момент бою, коли танки противника впритул підійшли до окопів широнінців, Сєдих і його товариші Скворцов і Павлов кинулися з гранатами до них. У тому бою вони загинули, але зуміли зупинити танки. Всі вони були поховані в братській могилі на місці бою.[2][3]
Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 18 травня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії сержант Іван Сєдих посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу[4]. Також посмертно був нагороджений орденом Леніна.[2]
Пам'ять
ред.На честь Сєдих названа вулиця в Твері.[2]
Примітки
ред.- ↑ а б TracesOfWar
- ↑ а б в г Сєдих Іван Вікторович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Список воинов Советской Армии, погибших в Великой Отечественной войне и захороненных в братской могиле с. Тарновка – Центр Змиевского района Харьковской области, Память народа
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1
Джерела
ред.- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
- Гладков Н. Н. На огненных рубежах. Киев. 1984.
- Долгов И. А. Золотые звёзды калининцев. Кн. 2. — М.: Московский рабочий, 1984.