Шацьких Максим Олександрович
Макси́м Олександрович Ша́цьких (узб. Shatskix Maksim Aleksandr o‘g‘il; нар. 30 серпня 1978, Ташкент) — узбецький футболіст з українським громадянством, нападник. Найбільш відомий за виступами у складі київського «Динамо» та національної збірної Узбекистану.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Максим Олександрович Шацьких | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 30 серпня 1978 (45 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ташкент,  СРСР
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 187 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Бай | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Узбекистан→ Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1986–1995 | «Пахтакор» (Ташкент)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра ред.
Рання кар'єра ред.
Вихованець футбольної школи «Пахтакора» (Ташкент), у структурі якого знаходився з восьми років. На одному з юнацьких турнірів 15-річного Максима навіть примітив скаут «Тоттенхема», проте далі інтересу справа не пішла. І Шацьких з резервістами «Пахтакора» грав у першості міста, часто відзначаючись голами.
В 1995 році місцева приватна компанія створила в другій лізі футбольний клуб ЮТКО, у який перший тренер Макса Сергій Ковальов взяв 16-17-річних хлопців зі свого випуску і почав грати з ними в нижчому професійному дивізіоні. Капітаном команди став Шацьких, який забив 22 м'ячів в 34 матчах.
Вдалі виступи молодого футболіста помітив клуб «Чіланзар», який в ту пору якраз грав у фінальному турнірі за вихід у вищу лігу. Ташкентська команда орендувала Максима на вирішальні матчі, і той забив кілька найважливіших м'ячів, завдяки яким і вдалося вирішити завдання підвищення в класі.
Втім, Шацьких так і не зіграв в узбецькій вищій лізі. Він вирішив спробувати сили в російському футболі, перейшовши у «Сокол-ПЖД». У Саратові він відразу заграв в команді під керівництвом Олександра Корєшкова, але вже на початку свого першого дорослого сезону отримав травму і не зміг закріпитися в клубі. Залишок сезону 18-річний нападник провів у скромному «Торпедо» (Волзький). Команда не ставила високих цілей, зате в ній юний російський узбек знайшов свого тренера — Володимир Деркач довіряв Максиму, і він відповідав старанністю і хорошою грою. Сезон 1996 року Шацьких дограв у Волзькому, а потім, слідом за Деркачем, перейшов в тольяттинську «Ладу». У першому ж матчі за нову команду, 3 липня 1997 року, Максим забив свій перший м'яч — в Раменському у ворота «Сатурна».
У сезоні 1999 року Шацьких захищав кольри Іжевського «Газовика-Газпром», після чого перейшов в калінінградську «Балтику», куди його покликав все той же Деркач. В Балтиці 20-річний форвард за півсезону забив 5 м'ячів у чемпіонаті, а в кубку Росії зробив хет-трик у ворота смоленського «Кристалу».
«Динамо» (Київ) ред.
Вдала гра футболіста зацікавила скаутів київського «Динамо», яке прямо посередині сезону, в липні 1999 року, викупило контракт футболіста. Вже через добу, 24 липня 1999 року, Шацьких дебютував в основному складі «Динамо» в матчі чемпіонату проти львівських «Карпат». У стартовому складі Максим дебютував відразу в єврокубках, у кваліфікації з «Жальгірісом», — і відзначився дублем, ставши героєм того матчу. Преса відразу порівняла форварда з Андрієм Шевченком, який якраз перебрався у Мілан. Вдало Шацьких відіграв і в наступному відбірковому етапі, забивши «Ольборгу» і в Данії, і у Києві.
Після такого старту від новачка чекали вдалої гри і в матчах групового етапу, проте надалі в єврокубках Максим перестав багато забивати, відзначившись лише голом в матчі проти леверкузенського «Баєра» у Києві. Щоправда, в чемпіонаті справи в узбецького легіонера йшли успішно — уже в першому сезоні з 20 голами він став найкращим бомбардиром чемпіонату України, а три роки потому повторив і історичний рекорд іншої легенди «Динамо», Сергія Реброва — 22 голи за сезон.
За десять сезонів у «Динамо» Максим двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонатів України, тричі — кубка України, 23 м'ячі забив в єврокубках і 97 — у вищій лізі (серед них 4-хет-трики), ставши найрезультативнішим легіонером «Динамо» в історії і потрапивши до Клубу Олега Блохіна. Крім того, разом з клубом Шацьких став 6-разовим чемпіоном України, 5-разовим володарем національного кубка і 2-разовим володарем Суперкубка, а також отримав українське громадянство.
Влітку 2009 року підписав контракт з «Локомотивом» (Астана), але вже наступного року повернувся до Києва.
«Арсенал» (Київ) ред.
Після повернення в лютому 2010 року в Україну, Шацьких прийняв запрошення Вадима Рабиновича, ставши гравцем Арсеналу. І вже 4 квітня 2010 року, відзначившись забитим голом у грі проти запорізького «Металурга», довів лік м'ячів, забитих у вищому дивізіоні чемпіонату України, до 100 та увійшов таким чином до символічного Клубу Сергія Реброва[1]. В честь цього господар «Арсеналу» вручив Максиму навіть «золотий м'яч»; крім того 2010 року його ім'ям було названо бомбардирський Клуб Максима Шацьких, створений для футболістів-легіонерів українських команд.
15 серпня 2010 року в матчі проти луцької «Волині» (1:1) Максим, забивши на 71-й хвилині гол, встановив рекорд чемпіонатів України — першим забив 100 м'ячів з гри.
А вже 11 вересня 2010 року, в матчі проти «Таврії» (0:1), Максим Шацьких провів 500-й офіційний матч у своїй професійній кар'єрі (матчі за клуби в чемпіонатах, кубках, єврокубках і за збірну Узбекистану), у яких забив 217 м'ячів .
Матч проти «Іллічівця» (3:1), 20 березня 2011 року, став для Шацьких ювілейним, 250-м зіграним у прем'єр-лізі чемпіонатів України. У цій грі на 43 хвилині Шацьких відзначився голом у ворота суперника, який став 109-м голом Максима в чемпіонатах України.
У сезоні 2011—12 Шацьких забив три м'ячі і допоміг команді вперше в своїй історії вийти до єврокубків.
14 січня 2013 року на офіційному сайті одеського «Чорноморця» з'явилася інформація про те, що Максим Шацьких, який декілька років тому отримав українське громадянство, підписав з клубом контракт, розрахований на 2,5 роки[2]. 16 березня 2013 року дебютував за «Чорноморець» у матчі проти клубу «Шахтар» (Донецьк). 1 червня 2013 року, зігравши у сімох матчах за клуб та не вписавшись у тактичні побудови Романа Григорчука, з обопільної згоди розірвав контракт з ФК «Чорноморець» та повернувся знову до «Арсеналу»[3].
«Говерла» (Ужгород) ред.
Наприкінці 2013 року у пресі було повідомлено, що Максим Шацьких підписав контракт з ужгородською «Говерлою» терміном на 2,5 роки[4].
Дебютував у матчі 19 туру чемпіонату проти запоріжського «Металурга». У цьому матчі відзначився й дебютним голом, який забив на 59 хвилині матчу. У матчі 28 туру ужгородці здобули розгромну перемогу, перемігши з рахунком 6:0 луцьку «Волинь». Шацьких відзначився голом на 3 хвилині, а потім двома гольовими передачами на 29 і 36 хвилинах. У наступному матчі подарував нічию своєму клубу, віддавши гольову передачу на 93 хвилині матчу з «Чорноморцем».
Наступний сезон почав з голу на 15 хвилині в ворота «Карпат». У наступному матчі, з «Металургом», забив гол на 86 хвилині. Відзначився голом й у кубковому матчі проти «Черкаського Дніпра». У матчі проти «Іллічівця» відзначився гольовою передачею. Забив гол у 8 турі в ворота луганської «Зорі».
У другі половині чемпіонату віддав гольовий пас на 70 хвилині матчу проти «Металіста». У матчі проти «Волині» відзначився гольовим пасом на 28 хвилині і отримав жовту картку на 66. Закінчив сезон матчем 26 туру проти дніпропетровського «Дніпра».
Збірна ред.
Грав у всіх збірних Узбекистану — від юнацької до молодіжної.
1999 року в віці 20 років дебютував у національній команді Узбекистану, в першому ж матчі забивши збірній Азербайджану 3 голи. Всього у перших чотирьох матчах за збірну молодий Шацьких відзначитися голами 8 разів.
2003 року його вперше визнавали Гравцем року в Узбекистані.
У 2005 році узбецький форвард потрапив до трійки найкращих гравців Азії (під № 2).
15 жовтня 2008 року забив свій 30-й гол за збірну Узбекистану в матчі групового турніру Чемпіонату світу 2010 проти збірної Японії, тим самим обійшов Мирджалола Касимова (29 голів) в списку найкращих бомбардирів в історії збірної.
Разом зі збірною — півфіналіст Кубка Азії 2011 року, на якому був капітаном і забив один гол.
Всього за збірну Узбекистану провів 60 матчів, у яких забив 34 м'ячі[5].
Статистика виступів ред.
Клубна ред.
Станом на 13 квітня 2013 року
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Суперкубок | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| ЮТКО | 1995 | 34 | 22 | - | - | - | - | - | - | 34 | 22 |
| Чіланзар | 1995 | 4 | 3 | - | - | - | - | - | - | 4 | 3 |
| Сокіл | 1996 | 12 | 0 | 1 | 0 | - | - | - | - | 13 | 0 |
| Торпедо | 1996 | 4 | 0 | - | - | - | - | - | - | 4 | 0 |
| Лада | 1997 | 22 | 9 | - | - | - | - | - | - | 22 | 9 |
| Газовик-Газпром | 1998 | 27 | 9 | - | - | - | - | - | - | 27 | 9 |
| Балтика | 1999 | 19 | 5 | 1 | 3 | - | - | - | - | 20 | 8 |
| Динамо | 1999-00 | 25 | 20 | 4 | 4 | 15 | 5 | - | - | 44 | 29 |
| 2000-01 | 14 | 3 | - | - | 7 | 2 | - | - | 21 | 5 | |
| 2001-02 | 17 | 7 | 6 | 5 | 1 | 0 | - | - | 24 | 12 | |
| 2002-03 | 29 | 22 | 7 | 5 | 12 | 5 | - | - | 48 | 32 | |
| 2003-04 | 21 | 10 | 3 | 3 | 8 | 3 | - | - | 32 | 16 | |
| 2004-05 | 29 | 11 | 5 | 0 | 8 | 1 | - | - | 42 | 12 | |
| 2005-06 | 22 | 5 | 2 | 0 | 2 | 1 | 1 | 0 | 27 | 6 | |
| 2006-07 | 29 | 9 | 3 | 2 | 10 | 5 | 1 | 0 | 43 | 16 | |
| 2007-08 | 23 | 10 | 6 | 3 | 7 | 1 | - | - | 36 | 14 | |
| 2008-09 | 6 | 0 | 1 | 0 | 3 | 0 | 1 | 0 | 11 | 0 | |
| Всього за Динамо | 215 | 97 | 37 | 22 | 73 | 23 | 3 | 0 | 328 | 142 | |
| Локомотив | 2009 | 15 | 8 | 1 | 1 | - | - | - | - | 16 | 9 |
| «Арсенал» (Київ) |
2009-10 | 13 | 4 | - | - | - | - | - | - | 13 | 4 |
| 2010-11 | 28 | 9 | 3 | 0 | - | - | - | - | 31 | 9 | |
| 2011-12 | 24 | 3 | 3 | 1 | - | - | - | - | 27 | 4 | |
| 2012-13 | 18 | 5 | 2 | 0 | 2 | 0 | - | - | 21 | 5 | |
| Всього за Арсенал | 83 | 21 | 8 | 1 | 2 | 0 | - | - | 93 | 22 | |
| Чорноморець | 2012-13 | 4 | 0 | - | - | - | - | - | - | 4 | 0 |
| Всього за кар'єру | 401 | 149 | 48 | 27 | 75 | 23 | 3 | 0 | 527 | 199 | |
Титули та досягнення ред.
Командні ред.
- Чемпіон України (5): 2000, 2001, 2003, 2004, 2007, 2009
- Срібний призер чемпіонату України (4): 2002, 2005, 2006, 2008
- Володар Кубку України (5): 2000, 2003, 2005, 2006, 2007
- Фіналіст Кубку України (2): 2002, 2008
- Володар Суперкубку України: 2004, 2006
- Срібний призер чемпіонату Казахстану: 2009
Індивідуальні ред.
- Найкращий узбецький футболіст (4): 2003, 2005, 2006, 2007
- Найкращий бомбардир чемпіонату України (2): 2000, 2003
- Засновник Клубу легіонерів-бомбардирів, як перший іноземний футболіст який забив 100 м'ячів в складах українських команд: 171 заліковий гол.
- Член Клубу Олега Блохіна: 171 заліковий гол.
- Найкращий бомбардир в історії чемпіонатів України: 123 голи[6]
- Другий найкращий бомбардир в історії збірної Узбекистану: 34 голи
Виноски ред.
- ↑ Carpe diem. Максим Шацких — в «Клубе 100»!. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 11 квітня 2010.
- ↑ Максим Шацьких став «моряком» (рос.) . Офіційний сайт «Чорноморця». Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 14 січня 2013.
- ↑ Шацьких повернувся в «Арсенал» — офіційно
- ↑ Говерла підписала Шацьких. «Закарпаття Онлайн». Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 21 січня 2014.
- ↑ Maksim Shatskikh — Goals in International Matches. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 1 липня 2012.
- ↑ УПЛ відібрала у Шацьких один гол - Ребров став найкращим бомбардиром в історії чемпіонату. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
Література ред.
- Офіційний клубний журнал «Динамо» — № 2(37), квітень 2008
- Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 60. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)
- «Олеся Шацьких про те, як бути дружиною футболіста» // Країна, № 68, 22.04.2011 [Архівовано 11 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Віктор Хохлюк: «Голеадори» стор. 131. Луганськ. 2012 рік. ISBN 978-966-15-8934-5 (рос.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Максим Шацьких |
- Шацьких Максим Олександрович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профайл гравця на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 28 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Всі ігри збірної Узбекистану [Архівовано 2 червня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Статистика на сайті «National Football Teams» [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- «В дитинстві вболівав за Динамо» [Архівовано 22 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Хто найкращий бомбардир Чемпіонату України? І яка в нього цифра?
- «500 матчів Максима Шацьких» [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Бай и сто пятьдесят девять голов [Архівовано 4 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)