Цитрус[1][2] (лат. Citrus) — рід вічнозелених рослин родини рутових (Rutaceae), єдиний рід триби цитрусових (Citreae).

Цитрус
Період існування: 8–0 млн р. т. тортон — наш час
Цитрон (Citrus medica) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Рутові (Rutaceae)
Підтриба: Citrinae
Рід: Цитрус (Citrus)
L.
Види

Див. текст

Вікісховище: Citrus

Значення у сільському господарстві

ред.

Серед численних плодових рослин цитрусові користуються особливою популярністю. Плоди мандаринів, апельсинів, лимонів, цитронів, грейпфрутів відрізняються високими поживними, лікувальними та дієтичними властивостями. Вони служать сировиною для отримання чудових соків, компотів, цукатів і варення, цінних ефірних олій і різних есенцій, що широко використовуються в харчовій, кондитерській і парфумерній промисловості. Плоди цитрусових багаті глюкозою, сахарозою, фруктозою (загальний вміст цукрів варіює від 6,34 % у лимона до 7,02 % у мандарина) і різноманітними вітамінами (З, D, А, В1, В2, РР) і провітамінами (А, Е). Так, за вмістом вітаміну С плоди цитрусових значно перевершують плоди інших культур: у плодах апельсина, мандарина, лимона і грейпфрута міститься відповідно 66, 25-40, 52-60 і 38-41 мг%, аскорбінової кислоти, в плодах яблуні (сорт Антонівка) — 33, в груші — 3-10, у вишні — 15, в сливі — 4-7 у винограді — 2-3 мг%/.

У несприятливі в метеорологічному відношенні роки кількість вітаміну С в плодах цитрусових різко знижується. Окрім споживання у свіжому або переробленому вигляді, цитрусові плоди широко використовуються в медицині при різних захворюваннях. За даними Г. А. Алавидзе (1960), у давньогрузинській медичній літературі XI—XVI ст. часто згадується про медичні настоянки, що виготовляються з плодів і листя цитрусових. Характерно, що при тривалому зберіганні й переробці плодів вміст вітамінів у них не змінюється.

 
Грейпфрут

Походження

ред.

Батьківщиною цитрусових вважають Індію і Китай, звідки вони потрапили до Ірану, Сирії та Єгипту. У країнах Середземномор'я введені в культуру в XI ст., а в XIV ст. стали широко культивуватися. На початку XVI ст. цитрусові набули поширення в Америці, особливо в Каліфорнії та Флориді.

 
Плантація мандаринів, Мальорка

Квітки та листя цитрусових містять цінні ефірні олії та глікозиди. У плодах грейпфрута виявлені нероль і птигрен, гесперидин і халкон, в кислому апельсині — нарингін і сударатамарин. До особливостей цитрусових відноситься їх довговічність — середня тривалість їх життя більш як 100 років, хоча відомі випадки значно довшого існування. К. Иліяшик повідомляє про помаранчеве дерево віком понад 600 років, що росте в Римі.

Етимологія

ред.

Загальна назва походить з латинської мови, де вона вказувала на рослину, яку зараз відомо як цитрон (C. medica), або хвойне дерево (Thuja). Вона пов'язана з давньогрецьким словом для кедра — κέδρος (kédros). Це може бути пов'язано зі сприйняттям схожості запаху листя та плодів цитрусових з запахом кедра.[3] Всі разом цитрусові плоди та рослини також відомі як agrumes (буквально «кислі плоди») — запозичення з романських мов.

Вирощування

ред.

Плоди цитрусових відрізняються довготривалим зберіганням і добре транспортуються. При відповідних температурах вони можуть зберігатися до врожаю наступного року.

За останнє сторіччя у світовому сільськогосподарському садівництві цитрусові насадження зайняли перше місце, і зараз немає жодної тропічної або субтропічної країни, що не має цитрусових плантацій.

Виробництво цитрусових плодів на земній кулі в наш час[коли?] стоїть на другому місці після винограду. Тільки за останні 20 років збір плодів цитрусових збільшився з 22 до 48 млн т, причому 80 % цієї кількості припадає на частку апельсинів, мандаринів і танжеринів, а інше — на частку цитронів, грейпфрутів і лимонів. В середньому за 15-16 років приріст виробництва апельсинів склав 5,1 %, мандаринів — 7,5, лимонів — 4,7, грейпфрутів — 4,3 %.

Вирощують цитрусові в Європі, Азії, Африці, Америці і Австралії — всього в 75 країнах світу, об'єднаних у три великі групи: країни Північної і Центральної Америки, Середземноморські країни та інші країни (Африка, Азія, Південна Америка, Океанія). У першій групі найбільшим виробником цитрусових, особливо апельсинів і грейпфрутів, є США — 30 %, в другій групі — Італія, Іспанія, Португалія, Марокко, Алжир, Єгипет, Югославія, Греція, Ізраїль, що забезпечують 25-28 % світового виробництва цитрусових, в основному апельсинів, лимонів, грейпфрутів і цитронів. За виробництвом цитронів перше місце у світі займає Італія. На частку країн третьої групи припадає близько 40 % світового виробництва цитрусових. Основними їх виробниками є Японія, Індія, Бразилія. У боротьбі зі шкідниками цитрусових важливий внесок зроблений українським ентомологом М. А. Теленгою.

 
Мандарини

З країн колишнього СРСР основною зоною промислового обробітку цитрусових є Грузія. За історичними відомостями цитрусові були відомі в Грузії ще в XII ст., коли, за описом академіка Н. Н. Кецховелі, війська цариці Тамари, розгромивши султана Нукаредіна, захопили оригінал арабської «Книги лікаря», де згадувалося про плоди цитрусових — туринджії (помпельмус). Відомі факти і ранішого використання цитрусових. П. М. Жуковський (1964) повідомляє, що ще в XI ст. знаменитий узбецький лікар Авіценна виготовляв ліки в суміші з соком кислого апельсина.

Історія вирощування на території України

ред.

В Україні промислове вирощування цитрусових не розвинене, але перероблення цитрусових плодів на соки та дитяче харчування існує майже на усіх підприємствах харчової промисловості, які виробляють вказані продукти.

В Закарпатті та Криму можна вирощувати перспективні гібриди Citrus trifoliata та Citrus cavaleriei з їстівними або напівїстівними плодами.[4]

Список представників роду

ред.
 

Рід цитрусових до початку вирощування людиною включав такі види:

Гібриди та сорти

ред.

Сортування за походженням. Оскільки кожен є продуктом (принаймні) двох батьківських видів, то вони перераховані кілька разів.

На основі Citrus maxima
На основі Citrus medica
На основі Citrus reticulata
Невизначена база

Посилання

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Цитрус // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Citrus L. // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Spiegel-Roy, Pinchas; Eliezer E. Goldschmidt (1996). Biology of Citrus. Cambridge University Press. с. 4. ISBN 978-0-521-33321-4.[недоступне посилання з 01.02.2023]
  4. Морозостійкі цитрусові. Вікіпедія (укр.). 14 січня 2024. Процитовано 14 січня 2024.