Вікіпедія

Цитрус

рід рослин

Цитрус[1][2] (лат. Citrus) — рід вічнозелених рослин родини рутових (Rutaceae), єдиний рід триби цитрусових (Citreae).

Цитрус
Період існування: 8–0 млн р. т. тортон — наш час
Цитрон (Citrus medica) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Рутові (Rutaceae)
Підтриба: Citrinae
Рід: Цитрус (Citrus)
L.
Види

Див. текст

Вікісховище: Citrus
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Цитрус (значення).

Значення у сільському господарстві Редагувати

Серед численних плодових рослин цитрусові користуються особливою популярністю. Плоди мандаринів, апельсинів, лимонів, цитронів, грейпфрутів відрізняються високими поживними, лікувальними і дієтичними властивостями. Вони служать сировиною для отримання чудових соків, компотів, цукатів і варення, цінних ефірних олій і різних есенцій, що широко використовуються в харчовій, кондитерській і парфумерній промисловості. Плоди цитрусових багаті глюкозою, сахарозою, фруктозою (загальний вміст цукрів варіює від 6,34 % у лимона до 7,02 % у мандарина) і різноманітними вітамінами (З, D, А, В1, В2, РР) і провітамінами (А, Е). Так, за вмістом вітаміну С плоди цитрусових значно перевершують плоди інших культур: у плодах апельсина, мандарина, лимона і грейпфрута міститься відповідно 66, 25-40, 52-60 і 38-41 мг%, аскорбінової кислоти, в плодах яблуні (сорт Антонівка) — 33, в груші — 3-10, у вишні — 15, в сливі — 4-7 у винограді — 2-3 мг%/.

У несприятливі в метеорологічному відношенні роки кількість вітаміну С в плодах цитрусових різко знижується. Окрім споживання у свіжому або переробленому вигляді, цитрусові плоди широко використовуються в медицині при різних захворюваннях. За даними Г. А. Алавидзе (1960), у давньогрузинській медичній літературі XI—XVI ст. часто згадується про медичні настоянки, що виготовляються з плодів і листя цитрусових. Характерно, що при тривалому зберіганні і переробці плодів вміст вітамінів у них не змінюється.

 
Грейпфрут

Походження Редагувати

Батьківщиною цитрусових вважають Індію і Китай, звідки вони потрапили до Ірану, Сирії та Єгипту. У країнах Середземномор'я введені в культуру в XI ст., а в XIV ст. стали широко культивуватися. На початку XVI ст. цитрусові набули поширення в Америці, особливо в Каліфорнії і Флориді.

 
Плантація мандаринів, Мальорка

Квітки і листя цитрусових містять цінні ефірні олії та глікозиди. У плодах грейпфрута виявлені нероль і птигрен, гесперидин і халкон, в кислому апельсині — нарингін і сударатамарин. До особливостей цитрусових відноситься їх довговічність — середня тривалість їх життя більше 100 років, хоча відомі випадки значно довшого існування. К. Иліяшик повідомляє про помаранчеве дерево віком понад 600 років, що росте в Римі.

Етимологія Редагувати

Загальна назва походить з латинської мови, де вона вказувала на рослину, яку зараз відомо як цитрон (C. medica), або хвойне дерево (Thuja). Вона пов'язана з давньогрецьким словом для кедра - κέδρος (kédros). Це може бути пов'язано зі сприйняттям схожості запаху листя та плодів цитрусових з запахом кедра.[3] Всі разом цитрусові плоди та рослини також відомі як agrumes (буквально "кислі плоди") - запозичення з романських мов.

Вирощування Редагувати

Плоди цитрусових відрізняються довготривалим зберіганням і добре транспортуються. При відповідних температурах вони можуть зберігатися до врожаю наступного року.

За останнє сторіччя в світовому сільськогосподарському садівництві цитрусові насадження зайняли перше місце, і зараз немає жодної тропічної або субтропічної країни, що не має цитрусових плантацій.

Виробництво цитрусових плодів на земній кулі в наш час[коли?] стоїть на другому місці після винограду. Тільки за останні 20 років збір плодів цитрусових збільшився з 22 до 48 млн т, причому 80 % цієї кількості припадає на частку апельсинів, мандаринів і танжеринів, а інше — на частку цитронів, грейпфрутів і лимонів. В середньому за 15-16 років приріст виробництва апельсинів склав 5,1 %, мандаринів — 7,5, лимонів — 4,7, грейпфрутів — 4,3 %.

Вирощують цитрусові в Європі, Азії, Африці, Америці і Австралії — всього в 75 країнах світу, об'єднаних у три великі групи: країни Північної і Центральної Америки, Середземноморські країни та інші країни (Африка, Азія, Південна Америка, Океанія). У першій групі найбільшим виробником цитрусових, особливо апельсинів і грейпфрутів, є США — 30 %, в другій групі — Італія, Іспанія, Португалія, Марокко, Алжир, Єгипет, Югославія, Греція, Ізраїль, що забезпечують 25-28 % світового виробництва цитрусових, в основному апельсинів, лимонів, грейпфрутів і цитронів. За виробництвом цитронів перше місце у світі займає Італія. На частку країн третьої групи припадає близько 40 % світового виробництва цитрусових. Основними їх виробниками є Японія, Індія, Бразилія. У боротьбі зі шкідниками цитрусових важливий внесок зроблений українським ентомологом М. А. Теленгою.

 
Мандарини

З країн колишнього СРСР основною зоною промислового обробітку цитрусових є Грузія. За історичними відомостями цитрусові були відомі в Грузії ще в XII ст., коли, за описом академіка Н. Н. Кецховелі, війська цариці Тамари, розгромивши султана Нукаредіна, захопили оригінал арабської «Книги лікаря», де згадувалося про плоди цитрусових — туринджії (помпельмус). Відомі факти і ранішого використання цитрусових. П. М. Жуковський (1964) повідомляє, що ще в XI ст. знаменитий узбецький лікар Авіценна виготовляв ліки в суміші з соком кислого апельсина.

Історія вирощування в Російській імперії Редагувати

Записи грузинського царевича Вахушті показують, що в XVII ст. у районах Батумі, Ґонко та Ерґу удосталь росли туринджії, лимони й апельсини. Апельсинові дерева у віці 90-100 років можна зустріти і зараз у районі Батумі — в селах Ґонко та Сарпі. В урожайні роки з кожного такого дерева збирають до 5-10 тис. плодів.

Спроби створення окремих точок промислового обробітку цитрусових і інших субтропічних культур у вологих субтропіках Росії належать до сорокових років XIX ст. Для цього в 1840 р. засновується ботанічний сад Сухумі, а в 1846—1847 рр. створюються Озурґетський, Кутаїський і Ґаґрський акліматизаційні розплідники для випробування цитрусових, хурми та інших рідкісних рослин теплого клімату.

У 1894 р. за наполяганням передових росіян-учених А. Н. Краснова і И. Н. Клінґена на Чорноморському узбережжі засновуються Сочінська і Сухумська дослідні сільськогосподарські садові станції, в завдання яких входило вивчення технічних і плодових культур, пристосованих до місцевих умов, розповсюдження їх серед навколишнього населення. З цією метою з низки зарубіжних країн, в першу чергу Індії, Японії, Китаю і Франції, завезено плодові та технічні субтропічні рослини.

Ці наукові установи спільно з організованим 1912  року Батумським ботанічним садом проводили велику роботу по розповсюдженню плодових і цитрусових культур на узбережжі. Помітному розвитку культури цитрусових у Росії сприяла, як пише П. М. Жуковський (1964), експедиція до Китаю та Японії на чолі з А. Н. Красновим й И. Н. Клінґеном (1897), коли до числа «12 золотих дарів Сходу» привезено і японський мандарин «ному». Проте справжній розвиток вітчизняне субтропічне господарство отримало лише після встановлення Радянської влади, коли в країні почалася промислова обробка цитрусових культур.

В Україні промислове вирощування цитрусових не розвинене, але переробка цитрусових плодів на соки та дитяче харчування існує майже на усіх підприємствах харчової промисловості, які виробляють вказані продукти.

Список представників роду Редагувати

 

Рід цитрусових до початку вирощування людиною включав такі види:

Гібриди та сорти Редагувати

Сортування за походженням. Оскільки кожен є продуктом (принаймні) двох батьківських видів, то вони перераховані кілька разів.

На основі Citrus maxima
На основі Citrus medica
На основі Citrus reticulata
Невизначена база

Посилання Редагувати

Див. також Редагувати


  Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ Цитрус // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Citrus L. // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ Spiegel-Roy, Pinchas; Eliezer E. Goldschmidt (1996). Biology of Citrus. Cambridge University Press. с. 4. ISBN 978-0-521-33321-4. [недоступне посилання з 01.02.2023]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цитрус&oldid=40274053