Померанець
Помера́нець[1][2] або бігара́дія[3], також помара́нча[4][5], помара́нч[6] (Citrus × aurantium) — вид вічнозелених рослин роду цитрус, родини рутових[7]. За походженням є гібридом мандарина (Citrus reticulata) та помело (Citrus maxima).
| Померанець | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Рутові (Rutaceae) |
| Рід: | Цитрус (Citrus) |
| Вид: | Померанець (C. × aurantium)
|
| Біноміальна назва | |
| Citrus × aurantium | |
Етимологія
ред.У народі «помаранчем/-чою» часто називають звичайний апельсин (Cītrus sinēnsis)[5], проте ці рослини належать до різних, хоча й споріднених видів. На честь померанця жовтогарячий колір також називають «помаранчевим»[8][9]. У польській мові щодо обох видів цитрусових вживається назва pomarańcza: померанець називається pomarańcza gorzka («помаранча гірка́»), апельсин — pomarańcza chińska («помаранча китайська»)[джерело?].
Назви «померанець», «помаранч/-а» походять від італ. pomarancia (утвореного від pomo — «яблуко» + arancia — «апельсин»): перша через посередництво рос. померанец і нім. Pomeranze, інші — через пол. pomarańcza[10].
Ще одна назва, «бігарадія» — від окс. bigarrada через посередництво фр. bigaradier («померанцеве дерево»), bigarade («плід померанця»)[11].
Опис
ред.Плодове дерево 8—10 метрів заввишки. Походить з південно-східної Азії. Листки еліптичної форми[7]. Квітки великі, білі, запашні, двостатеві. Плоди кулясто-приплюснуті, оранжево-червоні, неїстівні; шкірка товста, гірка, запашна; м'якуш кисло-гіркий[7].
Ареал
ред.Рослина походить з Південно-Східної Азії[7]. Культурні форми померанцю вирощують в Індії, Середземномор'ї, на Близькому Сході, у субтропічних районах Кавказу і в Середній Азії.
Господарське використання
ред.З листків і квіток добувають ефірну олію, яку використовують у парфумерній промисловості[7]. З плодів виготовляють напої, мармелади. Померанець застосовують як підщепу до інших видів цитрусових культур.
Різновиди
ред.До різновидів померанця відносять цитрадію — гібрид померанця і трилисточкового понцируса (трифоліати) та бергамот (бергамський апельсин) — гібрид померанця і лімети (солодкого лимона, солодкого лайма).
У геральдиці
ред.Зображення померанцевого дерева з плодами присутнє на гербі російського міста Ломоносов. Зміст герба був пов'язаний з назвою міста — до 1948 року воно звалося Оранієнбаум (за назвою знаменитого палацево-паркового ансамблю), що у перекладі з німецької і значить «померанцеве дерево».
Примітки
ред.- ↑ Citrus sinensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.). Апельси́нъ. https://r2u.org.ua (укр/рос) . Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
Апельси́нъ, рос. Citrus aurantium = помера́нець.
- ↑ Флора УРСР. Том 7. / За загальною редакцією М. В. Клокова і О. Д. Вісюліної. — К. : Видавництво Академії наук УРСР, 1955. — С. 98.
- ↑ Апельсин помаранча. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- ↑ а б Помаранча // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Помаранч // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в г д Померанець [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Помаранчевий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Помаранчевий // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ bigarade. www.cnrtl.fr. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 15 листопада 2017.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |