Відкрити головне меню

Хрущ травневий

вид твердокрилих
Хрущ травневий
Maybug.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae Latreille, 1802)
Підродина: Хрущі (Melolonthinae Samouelle, 1819)
Рід: Хрущ (Melolontha)
Види
M. melolontha (Linnaeus, 1758)
M. hippocastani Fabricius, 1801
M. pectoralis Germar, 1824
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Melolontha melolontha
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Melolontha melolontha
EOL logo.svg EOL: 2924496
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7061
Fossilworks: 319806

Хрущ травневий — група великих жуків роду хрущ родини пластинчастовусих, завдовжки 23—32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. Мешкають у Європі. До групи належать три види хрущів, які зовнішньо відрізняються мало:

  • хрущ західний травневий Melolontha melolontha
  • хрущ східний травневий Melolontha hippocastani
  • хрущ великий травневий Melolontha pectoralis

ОписРедагувати

 
Парування хрущів

Низ тіла, голова й пронотум — чорні. Надкрила, ноги й вусики, полапки та пігідій від світло-коричневого, червоно-бурого до майже чорно-брунатного кольору. Характерна сильна колірна мінливість — утворює велику кількість колірних аберацій. Боки черевних сегментів з чималими трикутними плямами білого кольору (типова форма). Антени 10-членикові, з пластинчастими відростками на останніх 6—7 члениках. Голова досить маленька, втягнута в темний пронотум покритий короткими сірувато-жовтуватими волосинками. Надкрила опуклі, довгасто-овальні, з п'ятьма вузькими ребрами, покриті густими прилеглими й короткими білими або сіруватими волосинками та рідкими, довшими та настовбурченими. Основа та боки в негустих довгих жовто-сірих настовбурчених волосках, ребра в різких досить дрібних крапках. Проміжки між ребрами, на надкрилах, покриті дрібними крапками, слабкими зморшками і рівномірними тонкими й короткими білувато-сірими волосинами, що трохи закривають основне тло. Груди покриті довгими густими білувато-сірими волосинами. Пігідій витягнутий у відросток довжиною 3—5 міліметрів. Передні гомілки ззовні з 3 або 2 зубцями, причому основний зубець тупий, у самця часто ледве помітний, у вигляді закругленого виступу, тому гомілки здаються 2-зубчастими; середній зубець сильно наближений до верхнього.

Статевий диморфізмРедагувати

Антени у самця з великою булавою з 7 пластин, у самиці  — з 6 дрібніших і коротших пластин. Пластини містять нюхові рецептори, які дозволяють самцю знаходити самицю. Пігідій самця має довгий і вузький відросток, у самиці коротший.

Спосіб життяРедагувати

 
Хрущі об'їдають ліщину

У південній частині ареалу поява жуків відбувається зазвичай в другій половині квітня до початку червня. У північних регіонах хрущі з'являються в середині травня до кінця червня. Літають по узліссях листяних насаджень, де харчуються листям дерев і чагарників — дуб, бук, клен, в'яз, ліщина, тополя, верба, липа, волоський горіх. З плодових культур найбільшу перевагу віддають сливі та вишні, з лісових — дубу. Активні в уранішні і вечірні години, вночі можуть прилітати на штучні джерела світла.

Життєвий циклРедагувати

 
Личинки хруща (хробаки)
 
Лялечка хруща

Жуки відкладають яйця в ґрунт на глибину 20 — 40 см, купками по 5 — 20 штук. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, завбільшки 2×3 мм. Через 24- 25 або 40 — 50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з'являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі личинки (хробаки), які поступово виростають у великі, білі, С-подібні. Голова брунатна, з жовто-бурими щелепами, покрита міцним хітиновим панциром, очі відсутні. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25 — 30 дрібних щетинок конічної форми. Личинки останнього року перед перетворенням досягають довжини 45 — 65 мм. Личинки першого року харчуються гумусом, старші — мертвим і живим корінням різних рослин. У північній і середній Європі генерація 4-річна, в тепліших південних областях 3-річна. Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки 30 — 40 днів. Зимує імаго. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени. Личинки жуків потерпають від ураження бактеріальними хворобами.

АреалРедагувати

Зустрічаються у помірній зоні Європі.

Травневі хрущі відомі з усієї території України окрім Криму. M. melolontha зустрічається майже по всій території України, M. hippocastani — окрім Чернівецької та Сумської областей. M. pectoralis виявлений лише в Закарпатті.[1]

Економічне значенняРедагувати

Один з основних шкідників плодово-ягідних і лісових насаджень в Центральній Європі, лісостеповій зоні України, на північному Сході України. У роки масового розмноження жуки можуть повністю об'їдати листя дерев. Найвідчутнішої шкоди завдається пошкодженням коріння личинками другого і третього віку з травня по вересень. Найчутливіші до пошкоджень молоді дерева, які часто гинуть. Життєві цикли цих комах вивчав та розробляв засоби захисту від них дерев О. І. Воронцов.

Видові особливостіРедагувати

Три види травневих хрущів схожі між собою морфологічно, поведінкою, способом життя і екологічно, проте мають і деякі відмінності. Жуків можна відрізнити за будовою пігідію. У західного травневого хруща відросток пігідію найдовший, паралельний на кінці. Східний травневий хрущ має коротший відросток, з розширенням на кінці. Великий травневий хрущ майже не має відростка пігідію.

 
Відмінності між трьома видами європейських травневих хрущів

Великий травневий хрущ також не є шкідником, оскільки зустрічається лише у невеликому ареалі південної Німеччини й Австрії, нечисленний.

Статева поведінкаРедагувати

Самці різних видів травневих хрущів орієнтуються на різні речовини у пошуку самиць для парування. Східний хрущ використовує 1,4-бензохінон[en], який виділяють дерева при пошкодженні їхнього листя самицями.[2] Самець західного хруща переважно шукає самицю за запахом рослинних спиртів, суміші гексанолу[en], цис-з-гексен-1-олу[en] і транс-2-гексен-1-олу.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)
  2. Ruther, Joachim; Reinecke, Andreas; Tolasch, Till; Hilker, Monika (2001). Make love not war: a common arthropod defence compound as sex pheromone in the forest cockchafer Melolontha hippocastani. Oecologia 128 (1): 44–47. ISSN 0029-8549. doi:10.1007/s004420100634. 
  3. Reinecke, Andreas; Ruther, Joachim; Tolasch, Till; Francke, Wittko; Hilker, Monika (2002). Alcoholism in cockchafers: orientation of male Melolontha melolontha towards green leaf alcohols. Naturwissenschaften 89 (6): 265–269. ISSN 0028-1042. doi:10.1007/s00114-002-0314-2. 

ДжерелаРедагувати

  • Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544. 
  • Савковский, П.П. (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5-е изд., доп. и перераб.). К.: Урожай. с. 96. 

ПосиланняРедагувати