Вікіпедія

Хрущ мармуровий

вид твердокрилих
Хрущ мармуровий
Самець мармурового хруща
Самець мармурового хруща
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Scarabaeoidea
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae)
Підродина: Хрущі (Melolonthinae)
Рід: Polyphylla
Вид: P. fullo
Linnaeus, 1758
Біноміальна назва
Polyphylla fullo
Посилання
Вікісховище: Polyphylla fullo
NCBI: 1476581

Хрущ мармуровий (Polyphylla fullo) — великий жук підродини хрущів. Темні надкрила вкриті світлими плямами, що надають жуку мармурового забарвлення. Личинка розвивається в ґрунті від 2 до 5 років, рослиноїдна. Поширений у Європі та Північній Африці. На півдні ареалу личинки завдають шкоди сільському господарству, підгризаючи корені культурних рослин, натомість на північних межах ареалу вид стає рідкісним, а тому охороняється.

Опис ред.

Тіло буро-чорне чи брунатне, кремезне, довжиною 2,5-4,5 см. На передньоспинці білі лусочки зібрані в поздовжні смуги. На надкрилах згори розташовані білуваті чи жовтуваті плями неправильної форми, через це забарвлення жука нагадує поверхню мармуру. Черевце вкрите густими сірими волосками.[1]

Антени іржаво-брунатні, складаються з 10 члеників, 3-й членик подовжений. Булава антен у самця з 7 вигнутими лопатями, дуже велика, у самиці з 5, дрібніша.[2]

Передні гомілки зі шпорою на внутрішньому боці, у самця мають 2 зубці, у самиці 3. Стегна задніх ніг у самиці майже в 2 рази ширші за такі самця та трохи коротші.[1]

Спосіб життя ред.

Зустрічається на піщаних ґрунтах, які добре прогріваються, у заплавах річок, на лісових вирубках. Жуки трапляються все літо, здебільшого літають самці, зазвичай увечері. Вдень часто закопуються в ґрунт.[1]

 
Личинка хруща мармурового

Самиця відкладає одну кладку розміром 25-40 яєць на глибину 10-20 см. Яйця білі, сферично-видовжені, приблизно 3 на 4 мм.[1] З яєць з другої половини липня до кінця серпня виходять личинки, які розвиваються у ґрунті 4-5 років на півночі ареалу (Україна) чи 2-3 роки на півдні (Туреччина)[3]. Личинки білі, вигнуті, товсті, з 6 жовтими ногами та червоно-бурою головою. Останній членик черевця несе 2 коротких ряди шипиків. Досягають у довжину 7,5 см.[1] Личинки живляться коренями дерев та кущів — сосни, буку, дуба, плодових порід, винограду тощо.[4] Можуть перегризати корені до 5 см у товщину, живляться також і сухими коренями.[1]

Жуки поїдають листя бука, тополі, робінії та інших дерев, хвоєю сосни, також можуть живитися листям винограду.[1]

Зимують імаго, личинки 2-ї чи 3-ї стадії на глибині 0,5-1,5 м.[4]

 
Самиця мармурового хруща, Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, Україна

На личинках хруща мармурового паразитують декілька видів ос-сколій, зокрема Scolia quadripunctata[ru] і кольпа Клюге. Також серед паразитів личинок мармурового хруща мухи Sarcotachina subcilindria і Microphthalma disjuneta Wild.[1] Личинок також поїдають дикі та свійські свині. Личинки є проміжним хазяїном для паразитичних скреблянок Macracanthorhynchus.[5]

Запис стридуляції - звуків, що створює мармуровий хрущ

Якщо жука взяти в руки чи потурбувати іншим способом, то він тертям черевця по надкрилам видає характерний рипучий звук.[1]

Поширення та підвиди ред.

Відомий з більшої частини південної та центральної Європи: від Португалії до України, європейської частини Росії та Туреччини. На півночі до Нідерландів, Данії та Литви.[6] Також зустрічається на Близькому Сході[7] та у Північній Африці.

В Україні поширений номінативний підвид по всій території[8].

Загалом виділяють 3 підвиди[9]:

  • Polyphylla fullo algirana Brenske, 1896
  • Polyphylla fullo fullo
  • Polyphylla fullo macrocera Reitter, 1891

Хрущ мармуровий і людина ред.

Хрущ мармуровий є одним з 14 видів жуків, які згадуються у творі «Природнича історія» давньоримського натураліста Плінія Старшого.[10]

Личинка хруща пошкоджує корені винограду, особливо шкодить чубукам.[4] Кількість личинок жуків у південних областях України може досягати 10-12 на квадратний метр, і вони здатні лише за одне літо повністю знищити молоді насадження винограду.[11] На півдні Туреччини є серйозним шкідником полуниці[3], мигдалю, яблунь, слив, вишень, картоплі, газонних покрить тощо.[12] У Центральній та Західній Європі роль хруща мармурового як шкідника сільгоспкультур порівняно з іншими видами хрущів станом на 2005 рік була незначною.[13]

Для боротьби з личинками хрущів використовуються хімічні інсектициди, а також розробляються біологічні методи з застосуванням ентомопатогенних нематод[en][3] Дослідження з хімічної боротьби з мармуровим хрущем проводив український ентомолог Зіновій Голов'янко.[14] Також для ураження личинок були випробовані паразитичні ентомофторальні гриби.

Втім, у Башкортостані та Литві чисельність хруща мармурового невелика, він знаходиться на межі ареалу, тому шкоди не завдає, але включений до Червоної книги[15] та до Червоного списку Литви у статусі рідкісного виду[16].

Див. також ред.

Галерея ред.

  •  
    Хрущ мармуровий поблизу села Запсільське (Полтавщина). 2016 рік
  •  
    Самець хруща, Угорщина

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к Савковский, П. П.  (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5). Киев: Урожай. с. 27.(рос.)
  2. ↑ Е.Л. Гурьева, О.Л. Крыжановский (1965). Г.Я.Бей-Биенко (ред.). Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые, № 89. Москва - Ленинград: Наука. с. 197. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.(рос.)
  3. ↑ а б в Demir, Sevdiye; Karagoz, Mehmet; Hazir, Selcuk; Kaya, Harry K. (2014). Evaluation of entomopathogenic nematodes and their combined application against Curculio elephas and Polyphylla fullo larvae. Journal of Pest Science. 88 (1): 163—170. doi:10.1007/s10340-014-0571-9. ISSN 1612-4758.
  4. ↑ а б в С. О. Трибель, О. О. Стригун, О. М. Гаманова (March 2014). Найпоширеніші в Україні пластинчастовусі фітофаги і їх шкідливість. Захист і карантин рослин (60): 386—414.
  5. ↑ Чеботарев Р. С. Эпизоотиология инфекции Macracanthorhynchus у свиней в Полесье и в лесостепной зоне Украинской ССР. Труды научно-исследовательского Ветеринарного института. 1960, Том 1, с.196-200
  6. ↑ Polyphylla (Polyphylla) fullo (Linnaeus, 1758). Fauna Europaea [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  7. ↑ S. Al-Qura'n. Pollen characteristics of three Papaver species and the observation of Polyphylla fullo as the main pollen collector. Pakistan Entomologist. Vol. 32, No.2, p. 116—124, 2010 ISSN 1017—1827 [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  8. ↑ В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)
  9. ↑ Polyphylla fullo. BioLib(англ.)
  10. ↑ John Scarborough. Some Beetles in Pliny's «Natural History». The Coleopterists Bulletin, Vol. 31, No. 4 (Dec., 1977), pp. 293—296(англ.)
  11. ↑ Dekhtiarev, N. S. (1929). Notes on the Scarabaeid Beetles attacking Vines in Ukraine. Bulletin of Entomological Research. 20 (01): 95. doi:10.1017/S0007485300020976. ISSN 0007-4853.(англ.)
  12. ↑ Erler, F.; Ates, A. O. (2015). Potential of two entomopathogenic fungi, Beauveria bassiana and Metarhizium anisopliae (Coleoptera: Scarabaeidae), as biological control agents against the June beetle. Journal of Insect Science. 15 (1): 44—44. doi:10.1093/jisesa/iev029. ISSN 1536-2442.
  13. ↑ Siegfried Keller, Gisbert Zimmermann. Scarabs and other soil pests in Europe: Situation, perspectives and control strategies. Insect Pathogens and Insect Parasitic Nematodes: Melolontha. IOBC/wprs Bulletin Vol. 28(2) 2005 pp. 9-12 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
  14. ↑ Golovyanko, Z. S. (2009). Results obtained with Polychlorides and Paradichlorobenzene against the Larvae of Polyphylla fullo, L., and Melolontha hippocastani, F. Bulletin of Entomological Research. 24 (04): 531. doi:10.1017/S0007485300035483. ISSN 0007-4853.(англ.)
  15. ↑ Насекомые Красной Книги Башкортостана - Мраморный хрущ. Красная книга Южного Урала. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017. (рос.)
  16. ↑ Ivinskis, Povilas; Rimšaitė, Jolanta (2005). Baltic Seashore as a Unique Habitat For Insects. Acta Zoologica Lituanica. 15 (2): 115—118. doi:10.1080/13921657.2005.10512385. ISSN 1392-1657.(англ.)

Джерела ред.

  • Савковский, П. П.  (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5). Киев: Урожай. с. 27.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хрущ_мармуровий&oldid=39764587