Хватів

село у Львівській області, Україна

Хва́тів — село в Україні, в Буській міській громаді Золочівського району Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Буська міська рада[6]. Населення становить 228 осіб[1].

село Хватів
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Золочівський
Тер. громада Буська міська громада
Код КАТОТТГ UA46040030620084714
Основні дані
Населення 228[1]
Площа 1,796 км²
Густота населення 126,95 осіб/км²
Поштовий індекс 80533[2]
Телефонний код +380 3264[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°57′45″ пн. ш. 24°56′35″ сх. д. / 49.96250° пн. ш. 24.94306° сх. д. / 49.96250; 24.94306
Середня висота
над рівнем моря
264 м[4]
Відстань до
обласного центру
80 км[5]
Відстань до
районного центру
27 км[5]
Найближча залізнична станція Кути
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 80600, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Буськ, пл. 900-річчя Буська, 1[6]
Карта
Хватів. Карта розташування: Україна
Хватів
Хватів
Хватів. Карта розташування: Львівська область
Хватів
Хватів
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Село Хватів розташоване на межі Подільської височини та Малого Полісся та у межах Гологоро-Кременецького кряжу, поблизу низькогірного пасма Вороняки (основні височини — гори Менич та Біла Гора). Лісове господарство села Хватова входить до Національного природничого парку «Північне Поділля». Відстань до обласного центру становить 80 км, до районного центру — 27 км, до центру громади становить 28 км, що проходять автошляхами обласного та місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Кути — 8 км[5].

Населення

ред.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 228 осіб[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:

Мовний склад населення с. Хватів
Мова Число ос. Відсоток
українська 227 99,56
інші 1 0,44

Історія

ред.

Точна дата заснування Хватова невідома. У «Географічному словнику Королівства Польського» подається наступна інформація стосовно Хватова. Після смерті польського шляхтича Петра Сененського 10 листопада 1506 року великий маєток Сененських перейшов у спадок дочкам Анні та Ядвізі, які 1511 року поділили батьківський маєток між собою. Частину довколишніх сіл по лівій стороні від Олеського замку отримала Ядвіга, а іншу — Анна. Власницею сіл Хватів, Кути, Чішки, Ясенів та багатьох інших Анна Сененська з Олеська[7]. З цього випливає, що історія села значно давніша.

Село Хватів та його терени часто переплітаються з історією Олеського замку, зазвичай власникам замку належали довколишні села. Також про давність поселення села Хватова говорить близькість до Пліснеська, яке за своєю площею було співрозмірним з найбільшими княжими центрами Київської Русі, зокрема Києвом. Пліснесько знищене татарами у 1240-х роках. Згарища міста були заселеними ще до кінця XIII століття, коли люди розійшлися до нових, краще захищених від нападів поселеннях.

Село розташувалося поміж горами в долині, хати будувалися переважно біля джерела питної води. Людські хати простягалися вздовж річки. В селі на початку XX століття діяли однокласна школа з українською мовою викладання, утримувана коштом місцевої української громади, філії товариства «Просвіта», Українського педагогічного товариства, банку руського «Народний дім», товариства «Сокіл», господарського товариства «Сільський господар»[8].

Вересень 1939 році приніс московських більшовиків, яких 1 липня 1941 року змінили німецькі окупанти. Німці вивезли більшість чоловічого населення на роботу до Німеччини. На території села існував повстанських рух УПА. Багато селян загинули за України в нерівній боротьбі.

Згідно із записами журналів бойових дій, донесеннями і звітами червоноармійських частин та з'єднань, узагальненими в «Ілюстрованій хроніці битви під Бродами», село Хватів опинилося в епіцентрі протистояння між дивізією «Галичина» та військами 1-го Українського фронту радянських військ під час битви під Бродами. 19 липня 1944 року перед 31-м танковим корпусом РСЧА стояло завдання захопити села Загірці, Хватів, Олесько та виходу в район ОжидівКрасне. Внаслідок цього удару бродівське угруповання противника мало б бути розсічене на дві частини в районі шосе ОлеськоОжидів. Такого розвитку подій не допустили підрозділи дивізії «Галичина», знищивши 19-20 липня 1944 року у боях за Хватів та Олесько 12 танків 242-ї танкової бригади[9][10].

По війні та повернення совітів розпочалися масові репресії та висилки мирних громадян на каторжні роботи до Сибіру та інші північні концтабори. Жертви репресій були реабілітовані у 1991 та 1992 роках згідно Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (назва закону в редакції № 2803-XII від 19 листопада 1992 року: «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»)[11].

У лісі поблизу села виявлено масове поховання євреїв часів другої світової війни[12].

Монументи, пам'ятники

ред.
 
Монумент бійцям 1-ї Кінної Армії поблизу села

На високому пагорбі над трасою Київ-Львів між селищем Олесько та селом Хватів 21 грудня 1975 року відкритий монумент бійцям Першої кінної армії (архітектор — Анатолій Консулов, скульптори — Валентин Борисенко, Казимир Маєвський, інженер-конструктор — Г. Шевчук)[13]. Зі здобуттям Україною незалежності пам'ятник втратив своє значення в ідеологічному аспекті. Руйнувати його не стали, проте і піклуватися про монумент ніхто не збирався. Як наслідок, першою зникла плитка з-під доріжки під вершниками. Згодом, вкрали мармурову стелу з шаблею, а прожектори повиривали разом з землею. У 2000-х роках прийшла черга металу[14]. У травні 2017 року відбувся демонтаж металевого каркаса і пам'ятник прибрали, відповідно до закону про «декомунізацію»[15].

У селі встановлено пам'ятник односельцям борцям за Незалежність України, бійцям ОУН та УПА з пам'ятною табличкою, де зазначено імена односельчан, які героїчно загинули за Українську державу.

Релігійне життя

ред.

У центрі села на головній вулиці розташована мурована церква Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці, збудована у 1904 році на місці старої корчми. При церкві діяло багато товариств: Братство Найсвятішого Серця Ісуса, товариства жіноче Святої Ольги та тверезості[8][16][17]. Місцева парафія Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці заснована 20 серпня 1991 року, як релігійна громада Української автокефальної православної церкви. У жовтні 2022 року релігійна громада села приєдналася до Православної церкви України[18]. Давня дерев'яна церква була розташована поряд з сільським цвинтарем та була розібрана при будівництві нової мурованої церкви[19].

Відомі люди

ред.
  • Балушок Олексій Микитович (псевдо: «Береза»; нар. 1930) — учасник підпілля УПА з 1944 року. 27 листопада 1947 року заарештований Олеським РВ МДБ Львівського ВО та засуджений на 25 років ВТТ без обмеження у правах. Норильський ВТТ, ст. Норильськ, Красноярський край. Звільнений 11 жовтня 1954 року з табору та направлений на спецпоселення у Зейський р-н, Амурської області. Сюди ж на поселення 6 січня 1950 року як членів сім'ї учасника підпілля УПА були виселені його батько, мати та сестра Стефанія (нар. 1932). Олексій Микитович реабілітований Львівською обласною прокуратурою 5 серпня 1992 року, а його родина — 17 квітня 1991 року[20].
  • Ільків Василь Іванович (псевдо: «Горинь», «Легінь») — член Команди Золочівського ТВ-11 «Пліснесько», ад'ютант крайового провідника ОУН Романа Кравчука, лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 1 класу та Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
  • Кузьма Богдан Михайлович (псевдо: «Борис», «Богдан», «Кайдаш», «К-13», «Юрко», «Кубайчук») — крайовий провідник ОУН Поділля. Відзначений медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах»[21].
  • Сисун Іван Тимофійович (псевдо: «Голуб», «Юрко», «27»; 1916, с. Хватів — смт Олесько) — стрілець повстанської групи Г. Котельницького («Шугая»; 11.1943—03.1944), ройовий сотні УПА «Іванка» (весна 1944), а відтак — командир чоти сотні УПА «Витязі» (06.1944—09.1946), бойовик куща «Грізного» в Олеському районі (09.1946—02.1947), кущовий провідник у Заболотцівському районі (06.1947—04.1948), референт СБ Бродівського районного проводу ОУН (8.04.1948—25.05.1948), бойовик Берлинського (05—11.1948) та Гаївського кущів ОУН (11.1948—2.12.1948). 2 грудня 1948 року у с. Гаї (нині Золочівського р-ну) оперативною групою Бродівського РВ МДБ у непритомному стані захоплений у криївці. Заарештований 15 грудня 1948 року Бродівським РВ МДБ. ВТ військ МВС Львівської області 12 травня 1949 року за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР засуджений до 25 років виправно-трудових таборів та 5 років позбавлення у правах. Покарання відбував у Дубравному ВТТ МВС СРСР. Військовий Трибунал Куйбишівського гарнізону 13 травня 1963 року зменшив термін ув'язнення до 15 років. Звільнений 2 грудня 1963 року з Дубравлагу. Реабілітований 25 липня 1995 року[22][23].

Примітки

ред.
  1. а б в г Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Буська міська громада, Золочівський район, Львівська область, с. Хватів. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 4 липня 2023.
  2. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 липня 2023.
  3. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 4 липня 2023.
  4. Прогноз погоди в селі Хватів. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 4 липня 2023.
  5. а б в Відстані від села Хватів. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 4 липня 2023.
  6. а б Картка Буської міської громади. busk-miskrada.gov.ua. Буська міська громада. Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 4 липня 2023.
  7. Olesko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 466. (пол.)
  8. а б Шематизм_1906, 1906.
  9. Квасецький А. Т. Ілюстрована хроніка битви під Бродами (13–23 липня 1944 р.). Складена на основі розсекречених журналів бойових дій, донесень і звітів штабів червоноармійських військових частин та з'єднань 1-го Українського фронту. Містить 150 ілюстрацій. — Чернівці : Зелена Буковина, 2020. — 648 с. — ISBN 978-966-8410-27-X.
  10. 19 липня 7452 року від створення світу; 19 липня 1944 року року від Різдва Христового. arkush.net. Архів оригіналу за 30 січня 2024. Процитовано 31 січня 2024.
  11. Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17 квітня 1991 року № 962-XII. rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 16 січня 2024. Процитовано 29 січня 2024.
  12. Львівська область: розпізнані єврейські кладовища. jewishheritageguide.net. Архів оригіналу за 25 грудня 2023. Процитовано 29 січня 2024.
  13. Р. Якименко. Проєкт «Міський медіаархів»: Пам'ятник бійцям Першої Кінної армії у селищі Олеську. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2023.
  14. Володимир Прокопів (3 листопада 2015). Вершники, що загубились в просторі та часі. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 31 січня 2024.
  15. На Львівщині демонтували пам'ятник будьонівцям. zik.ua. ZIK. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 4 липня 2023.
  16. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1927, 1927.
  17. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1928, 1928.
  18. РО «РГ УПЦ (ПЦУ) парафії Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці у селі Хватів Золочівського району Львівської області». opendatabot.ua. Процитовано 4 липня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. Шематизм_1902, 1902.
  20. Реабілітовані історією. Львівська область. Книга 3, 2017, с. 83.
  21. Літопис УПА. Нова серія т. 20, 2012.
  22. Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953): монографія / Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2016. — С. 475–476. — ISBN 978-966-02-7988-9.
  23. Реабілітовані історією. Львівська область. Книга 3, 2017, с. 379.

Джерела

ред.

Посилання

ред.