Відкрити головне меню

Потічний Петро-Йосип Петрович

Потічний Петро-Йосип Петрович
Potichnyj.jpg
Народився 2 червня 1930(1930-06-02) (89 років)
Павлокома (тепер Польща)
Громадянство Канада Канада
Діяльність історик
Alma mater Колумбійський університет
Сфера інтересів історія
Заклад Університет імені Макмастера
Посада професор
Відомий завдяки: співредактор 77-томного видання про українське підпілля, історія села Павлокома

Петро́-Йо́сип Петро́вич Потічни́й (нар. 2 червня 1930, Павлокома) — професор в Університеті Мак-Мастера (Канада), активний діяч української діаспори, дослідник історії рідного краю.

ЖиттєписРедагувати

Радянські спецслужби стратили його батька 1941 року, поляки вирізали більшість людей у його рідному селі — загін Армії Крайової поручика Юзефа Бісса (псевдо «Вацлав») знищив 366 людей.

1945 року чотирнадцятирічним вступає до Української Повстанської Армії — зв'язковий у підрозділі «Громенка».

Далі був пропагандивний рейд на захід. Воював проти радянської влади до 1947 року.

1947 року отримав політичний притулок у США. Згодом брав участь у корейській війні — в складі американського ВМФ (Marins Corps). В Японії був у складі спеціального загону, який на підводних човнах доставляв засобування для операцій на території Китаю. Під час однієї з таких акцій Потічний був поранений.

В рамках програми підтримки демобілізованих солдатів вступив до університету у Філадельфії, згодом до Колумбійського університету в Нью-Йорку. Стає істориком в Університеті Мак-Мастера в місті Гамільтон (Онтаріо).

Був співредактором 77-томного видання про українське підпілля.

Написав докладну історію свого села.

Написав книгу спогадів «Моя дорога», «Справа Батька» — про його батька, Петра Йосиповича, арештованого НКВД у вересні 1940 в Бірчі та розстріляного у червні 1941 з іншими політичними в'язнями Перемиської тюрми в урочищі Саліна біля Добромиля.

2007 року написав відкритого листа до Дмитра Табачника щодо інсинуацій останнього про Романа Шухевича та ніби його нагородження німецьким Залізним хрестом. Листа оприлюднив Мойсей Фішбейн. Відповіді не було.

Джерела та літератураРедагувати