Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Початок формуванняРедагувати

Корпус почав формуватись в березні 1943 року 50-60 км південно-східніше міста Обоянь під Курськом на базі 100-ї танкової бригади та чотирьох окремих танкових полків (7-й, 62-й, 63-й, 64-й), які були перетворені в 237-му та 242-гу танкові бригади. Формування проходило в тиловій полосі оборони 6-ї гвардійської армії Воронезького фронту. Від самого початку створення корпус входив до складу 1-ї танкової армії.

Всього в корпусі нараховувалось 196 танків, з них 155 — Т-34. До кінця червня 1943 року корпус в цілому закінчив формування, хоча в його складі були відсутні мотострілецька бригада й частини артилерії. Вже в ході боїв 10 липня корпусу надано 753-й винищувальний протитанковий артилерійський дивізіон.

Курська битваРедагувати

4 липня 1943 року на південному фасі Курської дуги німецькі війська атакували позиції 6-ї гвардійської армії. 31-й танковий корпус отримав наказ в ніч на 6 липня потай від ворога зайняти другу лінію оборони 6-ї гвардійської армії на рубежі Студенок, Івня, Орловка, перегородити ворогу шлях на Обоянь й бути готовими нанести контрудар в напрямку на Томаровку. Здійснивши нічний 40-кілометровий марш-кидок, бригади корпусу вийшли в задані райони.

На кінець дня 6 липня німецькі танкові дивізії прорвали фронт на вузькій ділянці й стали просуватись на північ і північний схід. На ранок 7 липня прорив сягнув 15 км по фронту. Створилась загроза виходу ворожих військ на Обоянь. В цій обстановці, здійснивши форсований марш, 31-й танковий корпус на ранок 7 липня вийшов в район Тетеревино й вступив у зустрічний бій з ворогом. Протягом боїв 7-8 липня воїни корпусу знищили 85 німецьких танків, в тому числі 14 «Тигрів», сам при цьому втратив 42 танки.

Після важких боїв 14 липня німці перейшли до оборони, а до 23 липня відкинуті на позиції, з яких починали наступ. Операція «Цитадель» провалилась. За цей період корпусом було знищено 3780 солдатів і офіцерів, 185 танків і штурмових гармат, 63 польових гармати, 60 бронетранспортерів з піхотою, 75 автомобілів з вантажами.

18 липня корпус, здавши бойові ділянки стрілецьким підрозділам, був виведений з бою для відновлення сил.

Операція «Полководець Румянцев»Редагувати

Вранці 3 серпня 1943 року, після потужної артпідготовки, піхота 32-го гвардійського стрілецького корпусу, а за ними танки 6-го танкового і 3-го механізованого корпусів пішли в атаку на німецькі позиції . По обіді бійці 13-ї гвардійської стрілецької дивізії прорвали першу і другу лінії оборони ворога.

31-й танковий корпус переправився через Ворсклу й на світанку 4 серпня вийшов на рубіж вводу — до сел Пушкарне і Стрілецьке. Йому було поставлено завдання знищити томаровське угруповання ворога. Після авіаційного нальоту радянської авіації, о 2-й годині ночі 6 серпня передові загони корпусу пішли в атаку. Опівдні 6 серпня головні сили корпусу (237-ма і 242-га танкові бригади) поблизу Борисівки вступили в танковий бій з супротивником. Втративши понад 10 машин, ворог відступив.

8 серпня, після майже дводобових дощів, здійснивши нічний марш, корпус атакував противника й з ходу оволодів Сковородинівкою.

9 та 10 серпня корпус вів важкі бої з танковими підрозділами дивізії СС «Райх».

На ранок 11 серпня корпус вийшов у район Семенів Яр, Кияни, перебуваючи в другій лінії. Проте головні сили 1-ї танкової армії (6-й танковий і 3-й механізований корпуси), що форсували річку Сухий Мерчик і перерізали залізницю Харків — Полтава, не змогли втримати позиції і відійшли. Завдання відновити становище було покладено на 31-й танковий корпус.

У період з 3 серпня по 5 вересня 1943 року корпус з боями пройшов понад 200 км, знищивши при цьому 7400 вояків ворога. 116 танків, 88 гармат, 7 радіостанцій, 5 залізничних ешелонів і збивши 6 літаків.

На Правобережній УкраїніРедагувати

9 вересня 1943 року корпус виведено в резерв Ставки ВГК північно-східніше міста Суми. 22 жовтня відбулась заміна командира корпусу та начальника штаба.

Розпорядженням командуючого БТіМ військами РСЧА від 1 січня 1944 року корпус включено до складу 1-го Українського фронту. Поставлено бойову задачу: залізницею переправитись в район Козятина. У складі військ 1-ї танкової армії, бригади корпуса брали участь по зриву намагань противника деблокувати оточене угруповання під Корсунь-Шевченківським. При цьому було знищено 253 танки, 156 гармат, 244 автомобілі, 34 бронетранспортери, 8470 солдат і офіцерів, збито 18 ворожих літаків.

6 березня 1944 року корпус виведено зі складу 1-ї танкової армії й відведено в район Ізяслава, в резерв 1-го Українського фронту. В першій половині квітня 1944 року 31-й танковий корпус включено до складу 2-ї кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта С. В. Соколова для участі в Львівсько-Сандомирській операції. 12 квітня корпус зосередився в районі Кременця. В травні до складу корпуса увійшли 1442-й легкий самохідно-артилерійський та 1885-й зенітно-артилерійський полки.

Протягом першої декади серпня 1944 року частини 31-го танкового корпусу своїм вогнем підтримували форсування Вісли піхотинцями 197-ї стрілецької дивізії в районі Аннополя, переправивши на західний берег частину танків. Проте навести надійну переправу не вдавалось.

10 серпня командуючий фронтом наказав перекинути 31-й танковий корпус на сандомирський плацдарм. Протягом наступних двох днів корпус здійснив 120-ти кілометровий марш від Аннополя і на вечір 12 серпня зосередився в районі села Малий Климонтув.

На ранок 13 серпня корпус, увійшовши в оперативне підпорядкування командуючого 5-ю гвардійською армією, був переміщений в район Малої Олесниці. Після 20 серпня бої на сандомирському плацдармі почали вщухати, а від 30 серпня 5-та гвардійська армія перейшла до оборони, виставивши на танконебезпечних напрямках засади.

1 вересня корпус було виведено в резерв і розміщено в лісах поблизу міста Сташув. На цей час в корпусі залишилось 29 танків і 19 самохідних установок.

В КарпатахРедагувати

В ніч на 16 вересня 1944 року 31-й танковий корпус було піднято по тривозі. Почалось перекидання корпусу в передгір'я Карпат, для допомоги збройному повстанню, що спалахнуло в Словаччині.

Вранці 18 вересня частини корпуса почали наступ в напрямку Завадки-Римановської. Форсувавши річку Віслок, танкісти вийшли на західний берег. Протягом наступних днів, діючи спільно з частинами 67-го стрілецького корпусу та 2-ї чехословацької повітряно-десантної бригади, було прорвано головну полосу оборони гітлерівців і створено гарні умови для удару у фланг і тил дуклинського угруповання ворога.

Вранці 20 вересня 31-й танковий корпус у взаємодії з 4-м гвардійським танковим корпусом, розвиваючи успіх, продовжив наступ у південному та південно-західному напрямку з метою оточення дуклинського угруповання противника.

Після важких боїв, на ранок 3 жовтня бригади корпуса перейшли хребет, заглибились на 5 км на територію Чехословаччини й оволоділи селом Вишня Писана.

2 грудня 1994 року корпус отримав нове завдання й маршем відбув в район бойових дій.

В ПольщіРедагувати

5 грудня 1944 року 31-й танковий корпус повернувся на сандомирський плацдарм для участі в Сандомирсько-Сілезькій фронтовій операції.

12 січня 1945 року після короткочасної потужної артпідготовки радянські війська пішли у наступ. Діючи спільно зі стрілецькими підрозділами 14-ї гвардійської стрілецької та 9-ї гвардійської повітряно-десантної дивізій, бригади 31-го танкового корпуса форсували річку Ніда й розвинули наступ в напрямку Водзислав и Гневенцин.

28 січня 1945 року корпус після важких двотижневих боїв було виведено з бою, проте вже 1 лютого отримано новий бойовий наказ і в ніч на 3 лютого, здійснивши 100-км марш, бригади корпуса вийшли на рубіж Альт-Папелау, Альт-Шальнендорф, Рутенау.

Наступ почався вранці 4 лютого. Прорвавши оборону противника, корпус розвинув наступ і 5 лютого досяг Лоссена, Гротткау (Гродкув), Нейсе (Ниса). 26 лютого корпус виведено в резерв фронту. Протягом наступних двох тижнів бійці відпочивали, доукомплектовувались і поповнювали матчастину.

22 березня, після артпідготовки, 31-й танковий корпус, у взаємодії з 28-м стрілецьким корпусом, перейшов у наступ і на ранок 31 березня повністю оволодів містом Ратибор. На початку квітня корпус було виведено зі складу 1-го Українського фронту в резерв для відпочинку і поповнення.

У ЧехословаччиніРедагувати

Для проведення Моравсько-Остравської наступальної операції 31-й танковий корпус було включено до складу 4-го Українського фронту.

Наступ розпочався вранці 15 квітня 1945 року. 21 квітня, після масованої артпідготовки, воїни 28-го стрілецького та 31-го танкового корпусів пішли на штурм Опави. В цих боях корпус поніс значні втрати, в строю залишилось лише 6 справних танків. Тому 23 квітня рештки танкових бригад корпусу виведено з бою, а 65-та мотострілецька бригада продовжувала воювати в складі 60-ї армії.

3 травня 1945 року 60-та армія з 31-м танковим корпусом вийшла на ближні підступи до міста Оломоуц. Під кінець дня 5 травня радянські війська увірвались до північно-східної частини міста, в ході боїв оточила вороже угруповання, змусивши їх капітулювати. 8 травня 1945 року Оломоуц було взято.

В нічному бою 8 травня було розбито колону фашистів, форсувавши річку Сітка, танкісти прямували до Праги. На світанку 9 травня група розвідників увірвалась до міста Подєбради, захопила міст через річку Лаба. До Праги залишалось 45 км!

На початку липня 1945 року корпус розпочав свій марш на Батьківщину

В складі діючої арміїРедагувати

  • з 28 травня 1943 року по 10 вересня 1943 року;
  • з 5 січня 1944 року по 11 травня 1945 року;

Склад корпусуРедагувати

  • Управління корпусу;
  • 100-та танкова бригада;
  • 237-ма танкова бригада;
  • 242-га танкова бригада;
  • 65-та мотострілецька бригада (II формування);
  • Корпусні частини:
    • 692-й окремий батальйон зв'язку (з 15.06.1943);
    • 145-й окремий саперний батальйон (з 17.06.1943);
    • 143-тя окрема рота хімічного захисту (з 09.07.1943);
    • 11-та окрема автотранспортна рота підвозу ПММ (з 13.06.1943);
    • 384-та окрема автотранспортна рота підвозу ПММ (з 05.01.1944);
    • 210-та рухома танкоремонтна база (з 30.06.1943);
    • 319-та рухома авторемонтна база (з 05.01.1944);
    • авіаланка зв'язку (з 05.01.1944);
    • 33-й польовий автохлібозавод (з 17.06.1943);
    • 1945-та польова каса Держбанку (з 01.01.1944);
    • 2842-га воєнно-поштова станція (з 05.01.1944).

Крім того, в різний час до складу корпусу входили:

  • 367-й гвардійський самохідно-артилерійський полк;
  • 293-й гвардійський самохідно-артилерійський полк;
  • 722-й самохідно-артилерійський полк;
  • 1548-й самохідно-артилерійський полк;
  • 1442-й самохідно-артилерійський полк;
  • 269-й легкий артилерійський полк;
  • 617-й мінометний полк;
  • 1244-й винищувальний протитанковий артилерійський полк;
  • 396-й зенітно-артилерійський полк;
  • 1885-й зенітно-артилерійський полк;
  • 98-й мотоциклетний батальйон;
  • 201-й гвардійський мінометний дивізіон.

Командування корпусуРедагувати

КомандирРедагувати

Начальник штабу корпусуРедагувати

Нагороди і почесні званняРедагувати

Герої корпусуРедагувати

  1. Анчугов Олександр Галактионович — старший лейтенант, командир танкової роти 1-го танкового батальйону 242-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
  2. Ачкасов Анатолій Григорович — капітан, командир танкової роти 100-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
  3. Богатов Микола Павлович — старшина, механік-водій танка Т-34 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
  4. Волков Михайло Карпович — старшина, механік-водій танка 100-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
  5. Гаркуша Яків Пилипович — лейтенант, командир танкового взводу 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
  6. Колесников Михайло Петрович — старшина, механік-водій танка Т-34 2-го танкового батальйону 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
  7. Нелюбов Василь Григорович — молодший лейтенант, командир танка 242-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 29.06.1945).
  8. Павлов Олексій Дмитрович — лейтенант, командир батареї 1442-го самохідного артилерійського полку (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
  9. Петров Михайло Захарович — лейтенант, командир танкової роти 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
  10. Райков Анатолій Іванович — молодший лейтенант, командир танка Т-34 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
  11. Трембач Костянтин Григорович — старший сержант, механік-водій танка 100-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
  12. Фурсов Микола Дмитрович — лейтенант, командир танкового взводу 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).

ЛітератураРедагувати

  • Смирнов А. Ф., Оглоблин К. С. Танки за Вислой: Боевой путь 31-го танкового Висленского Краснознаменного, орденов Суворова и Кутузова корпуса.  — М.: Воениздат, 1991.

ПосиланняРедагувати