Харківці (Бориспільський район)
Харківці — село в Україні, у Переяславській міській громаді Бориспільського району Київської області.
| село Харківці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Бориспільський район |
| Тер. громада | Переяславська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32040110120099306 |
| Облікова картка | Харківці |
| Основні дані | |
| Населення | 467 |
| Площа | 2,91 км² |
| Густота населення | 160,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08433 |
| Телефонний код | +380 4567 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°8′36″ пн. ш. 31°24′34″ сх. д. / 50.14333° пн. ш. 31.40944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
100 м |
| Водойми | р. Ільта |
| Відстань до обласного центру |
91 км |
| Відстань до районного центру |
51 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25 |
| Карта | |
  Харківці | |
 Харківці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.Село Харківці розташоване за 91 км від обласного центру, 51 км від районного центру та 9 км від адміністративного центру міської громади, на березі річки Ільта. За 0,5 км від села пролягає автошлях територіального значення Т 1025.
Назва
ред.Назва села походить від імені Харька, що є димінованим імененем Харитон. Місцеве населення використовує умовний поділ села на «кутки» — Жуківка, Гора, Волоківка, Заріччя, Буслики, Тимошки. Походження назв кутків здебільшого пов'язане з ландшафтним розташуванням, та з прізвищами і вуличними прізвиськами родин, що колись мешкали в певній частині села. Місцеві прізвиська досі широко поширені серед мешканців села.
Історія
ред.За козаччини село Харківці належало до Першої сотні Переяславського полку Війська Запорозького[1].
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 126 хат виборних козаків, козаків підпомічників та підсусідків. Також у селі проживали два різночинці, один духівник та ще один церковник[2].
За книгою Київського намісництва 1787 року у Харківцях проживало 403 особи. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків та власника — поручника Степана Малиновського.
Село є на мапі 1800 року[3]. З ліквідацією Київського намісництва село, як і увесь Переяславський повіт, увійшло до складу новоствореної Полтавської губернії.
У 1930-х роках, коли на державному рівні була організована боротьба з релігією в селі була спалена дерев'яна церква. Її кам'яний фундамент разом з надгробним каміням околишніх церковних поховань зберігалися до середини другої половини ХХ століття поблизу сучасного магазину. Станом на 1930 рік в селі налічувалось 269 подвір'їв і проживало 1430 осіб. Того ж року був організований колгосп «Шлях до комуни», який мав 1424 га землі, з них 1328 — орної. Під час колективізації розкуркулено 5 сімей. Загальна кількість померлих від Голодомору (1932—1933) років 200 чол., встановлено прізвища 129 чоловік, причому у 1933 році, як і скрізь, померло людей утричі більше, ніж у 1932 році. Місце поховання померлих від голоду — сільський цвинтар[4].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», село увійшло до складу Переяславської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Переяслав-Хмельницького району, село увійшло до складу Бориспільського району[5].
Об'єкти соціальної сфери
ред.В селі функціонують клуб, відділення поштового зв'язку, декілька магазинів, бібліотека.
Особистість
ред.Уродженець села:
В селі народився сотник Максим Хоменко, який очолив Переяславське повстання. 19 липня 1666 року він вбив власною шаблею Переяславського полковника Данила Ярмоленка. Максим Хоменко був обраним полковником, розпочав разом з козаками штурмувати Переяславський замок, в якому засів московський воєвода Вердеревский. Згодом Максим Хоменко очолив оборону Золотоніської фортеці. Повстання закінчилось поразкою. Пам'ятника в селі нема. Російським окупантам є.
Галерея
ред.-
Братська могила солдат РСЧА, які загинули у німецько-радянській війні в центрі села
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 185—186
- ↑ Описи Київського намісництва 1770—1780 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6
- ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |