Відкрити головне меню

Харківський автобус регулярно діє з середини 1925 року.

Один з перших у місті двоповерхових автобусів на Миколаївській площі (Майдан Конституції). Посередині площі кінний городовий і стоянка бігунців. 1910-ті.

Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1910 році були перші спроби створення в Харкові автобусного руху: було відкрито лінію Вокзал-Сумська, яка проіснувала недовго. У підсумку в 1925 році автобусний транспорт знову з'являється на вулицях міста. З тих пір автобуси працювали на вулицях Харкова щодня, за винятком часу німецької окупації.

СучасністьРедагувати

Станом на листопад 2009 року, на всіх маршрутах працюють автобуси різних комерційних підприємств. Автобуси працюють в трьох режимах — «експрес», «маршрутне таксі» та «соціальний».

Рухомий складРедагувати

Основні види рухомого складу в Харкові: Богдан А091, Богдан А-092, Рута, ТУР А049, БАЗ-2215, ЗАЗ-А07А, БАЗ-А079, MAN NL202, Setra S 215 UL, ЛАЗ-A183, Богдан А601.

На деяких міських маршрутах працюють нетипові як для Харкова, так і для СНД в цілому іспанські автобуси Sunsundegui. Крім того, на маршрутах працюють одиничні екземпляри автобусів Mercedes-Benz Citaro, Setra S 315 NF, Neoplan N4009, N4016, N4411, МАЗ-206 і т. д.

Усього на міських маршрутах працює близько 1000 одиниць, з них:

На безкоштовному маршруті "станція метро Холодна Гора — авторинок "Лоск"" працюють останні в Харкові міські автобуси Ikarus — це Ikarus-263.

Крім того, в Харкові в якості пересувного бару і диско-клубу використовується Ikarus-280.

Приміське автобусне сполученняРедагувати

У Харкові приміське автобусне сполучення забезпечують 3 автостанції і 1 автовокзал. Автобусним сполученням Харків пов'язаний з багатьма населеними пунктами України та зарубіжжя.

Автовокзали і автостанціїРедагувати

Компанії-перевізникиРедагувати

Обслуговуванням маршрутів в Харкові займається близько десятка великих комерційних автопарків. Наприклад: ТОВ «Стиль-Шосе», ТОВ «Немо ЛТД», ТОВ «Фрегат-К», ТОВ «Авто-ОВІ», ТОВ «Укравтотранс-Плюс», ТОВ «АТП-Темп», ПП «ТМ-Віра», ТОВ «Експрес», ПП «С-Аурум».

ДжерелаРедагувати