Холодна гора (станція метро)

Холодна Гора — перша станція на Холодногірсько-Заводській лінії Харківського метрополітену. Відкрита 23 серпня 1975 року.

Холодна гора
Холодногірсько-Заводська лінія
Metro station Xolodnaua Gora.jpg
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення 19 м
Стара назва «Вулиця Свердлова» (до 10 серпня 1995 року)
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Ширина 10 м
Будівництво
Дата відкриття 23 серпня 1975 (44 роки)
Архітектор(и) В. А. Співачук
Інженер(и)-конструктор(и) П. А. Бочікашвілі, Н. Д. Іванова
Скульптор(и) В. І. Ленчин, П. П. Юрченко, І. П. Ястребов
Транспорт
Виходи до вул. Полтавський Шлях, вул. Холодногірська
Наземний транспорт Т: 3,
Тр: 27
Інше
Час відкриття 05:30
Час закриття 00:00
Стільниковий зв'язок Київстар

При відкритті, у серпні 1975 року, і згодом, протягом більш ніж двадцяти років, станція називалася «Вулиця Свердлова». У 1996 році було запрононовано перейменувати на станцію «Полтавський Шлях» на честь однойменої вулиці, що розташована поруч зі станцією, але все ж вона одержала назву «Холодна Гора» за місцевістю розташування.

РозташуванняРедагувати

Станція розташована в житловому районі західної частини міста.

Перша станція на першій лінії метро обслуговує мешканців великого житлового масиву (Холодна гора, Залютине, Нова Баварія тощо), сформованого на місці малоповерхової забудови. Біля виходів зі станції розташована кінцева станція приміських автобусів і маршрутних таксі, що зв'язують Харків з населеними пунктами Мереф'янського і Люботинського напрямків, а також тролейбусна (маршрут № 27) і трамвайна (маршрут № 3) зупинки.

Біля виходів зі станції розташовується міська клінічна лікарня № 1 та дитяча клінічна лікарня № 19, ринок і безліч крамниць.

«Холодна гора» — кінцева пасажирська станція, має колійний розвиток, на якому відбувається обіг рухомого складу. Зараз станція «Холодна гора» має найбільший добовий пасажиропотік серед станцій Харківського метрополітену. Широкі сходи ведуть з підземних переходів станції до зупинок наземного транспорту міського та приміського сполучення. «Холодна гора» стала першою в місті станцією, біля якої зведено термінал наземного пасажирського транспорту — першої черги єдиної транспортної системи міста.

ІсторіяРедагувати

Своєю появою, станція зобов'язана особливістю ґрунтів у районі залізничної станції Харків-Пасажирський (Південний Вокзал). Спочатку кількість станцій проєктованого метрополітену повинна була налічувати 13 станцій. Саме така кількість станцій була розглянута на сумісному засіданні бюро Харківського міськкому партії та виконкому міськради 31 грудня 1965 року, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро»[1]. Першою (тупиковою) станцією вирішено було створити станцію «Південний вокзал», але при подальшому дослідженні спеціалістами Метрогіпротрансу було виявлено, що товщина глин у районі Південного вокзалу настільки тонка, що при виконанні робіт з будівництва споруджень метрополітену біля вокзалу є можливість пошкодити важливий транспортний вузол — Харків-Пасажирський. Тому було вирішено подовжити лінію у напрямку Холодної гори і вже там збудувати першу станцію лінії, на якій буде відбуватися оборот рухомого складу.

Первісна назва станції — «Вулиця Свердлова», яка пов'язана з розташуванням станції, яка знаходиться на одній з найбільших вулиць міста Харкова — Полтавському Шляху. Ця вулиця з березня 1919 року носила ім'я комуністичного державного діяча Якова Свердлова. Вже після здобуття незалежності України, у 1996 році вулиці була повернена первісна назва. В тому ж році було також змінено назву станції метрополітену на «Холодна Гора». Цю назву станція отримала за історичною місцевістю міста — Холодна гора.

Станція була першою з восьми станцій, які були введені в експлуатацію 23 серпня 1975 року[2].

Технічна характеристикаРедагувати

Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.

Колійний розвитокРедагувати

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.

ОздобленняРедагувати

Інтер'єр станції витриманий у стриманому стилі: оздоблення уральським мармуром та чорним лабрадоритом поєднується із полірованими червоними плитами підлоги. Середній прогін залу вищий, за прогони платформи, що підсилює відчуття простору.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Літ. запис О. В. Коваленко, — Х.: Вид. «Прапор», 2000. — С.13 — 288с.
  2. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Літ. запис О. В. Коваленко. — Х.: Вид. «Прапор», 2000. — С.26 — 288с.

ЛітератураРедагувати

  • Х23 Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., ил.
  • Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Літ. Запис О. В. Коваленко. — Х.: Вид. «Прапор», 2000. — 288с. — ISBN 5-7766-0788-4 (рос.)

ПосиланняРедагувати