Героїв Праці

станція метро у м. Харкові

«Героїв праці» — 21-ша станція Харківського метрополитену. Є кінцевою станцією Салтівської лінії, розташована після станції «Студентська». Відкрита 24 жовтня 1986 року[1].

Героїв Праці
Салтівська лінія
Geroev truda 2..jpg
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна мілкого закладення
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Будівництво
Дата відкриття 24 жовтня 1986
Архітектор(и) В. А. Співачук, П. Г. Чечельницький, А. З. Денисенко, Е. І. Дорогожилова
Інженер(и)-конструктор(и) П. Д. Пашков, Л. П. Гришина
Транспорт
Виходи до вул. Академіка Павлова, вул. Героїв Праці
Наземний транспорт А: 17е, 28, 41е, 48, 54е, 55е, 108е, 152е, 208е, 212е, 215е, 240е, 247е, 263е, 266е, 268е, 271е, 275е
Т: 16, 16а, 26, 27
Тб: 47, 48
Інше
Географічні координати 50°01′28″ пн. ш. 36°20′09″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528Координати: 50°01′28″ пн. ш. 36°20′09″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528
Стільниковий зв'язок Київстар
Map
Салтівська лінія
Дружби народів
оборотні тупики
Героїв Праці
Студентська
Академіка Павлова
Академіка Барабашова
ТЧ-2 «Салтівське»
вул. Шацька
вул. З'єднана
Метроміст
Київська
Пушкінська
Університет
Історичний музей
оборотні тупики
ССГ до першої лінії
Жовтнева
Новожанове

Названа на честь вулиці Героїв Праці, яка розташована біля станції метро.

КонструкціяРедагувати

Колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою.

Колійний розвитокРедагувати

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.

ОздобленняРедагувати

Архітектура станції суворо урочиста, завдяки чіткому ритму прямокутних колон, пластичній структурі стелі з великогабаритних плит з восьмигранними кесонами та ритму світильників із світлозахисними вертикальними ребрами. Назві станції відповідають геральдичні художньо-декоративні чеканні вставки на колійних стінах із зображеннями орденів та медалей. Стіни та колони оздоблені білим уральським та коричневим закарпатським мармуром, підлога — з плит червоного та сірого граніту.

ЛітератураРедагувати

Х23 Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц]. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., ил.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати