Франьо Гілер (хорв. Franjo Giler, іноді пишуть Гіллер (Giller), нар. 1 вересня 1907, Сремська Митровиця  — пом. 20 грудня 1943, Вршац) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуби «Граджянскі» (Загреб), «Югославія» (Белград), а також національну збірну Югославії.

Ф
Франьо Гілер
Франьо Гілер
Особисті дані
Народження 1 вересня 1907(1907-09-01)
  Сремська Митровиця,
Австро-Угорщина
Смерть 20 грудня 1943(1943-12-20) (36 років)
  Вршац, Югославія
Громадянство Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1924–1925 Югославія «Граджянскі» (Ср. Митровиця) ? (?)
1925–1928 Югославія «Граджянскі» (Загреб) 20[1] (19)
1931–1935 Югославія «Югославія» ? (?)
1936–1939 Югославія «Чукарички» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1926–1932 Югославія Югославія 13 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єраРедагувати

Розпочинав виступи у команді «Граджянскі» (Сремська Митровиця)[2]. В 1925 році перебрався в команду «Граджянскі» (Загреб), де швидко став гравцем основи, незважаючи на юний вік — на той момент йому було 18.

В першому ж сезоні у новій команді Гілер став не просто чемпіоном країни, але й головним героєм фінального турніру. Влітку 1926 року «Граджянскі» в 1/4 фіналу перемогли «Ілірію» (Любляна) з рахунком 7:1, а Франьо забив шість голів. У наступній півфінальній стадії Гілер забив три м'ячі, а його команда з обіграла «Славію» (Осієк) — 7:0. У фіналі «Граджянскі» зустрівся з переможцем двох попередніх чемпіонатів клубом «Югославія», і переміг з рахунком 2:1. Вирішальний гол на 87-й хвилині матчу з пенальті забив Франьо Гілер, який з результатом у 10 голів у трьох матчах став найкращим бомбардиром першості[3].

Другий титул чемпіона Югославія Гілер виграв у 1928 році. Команда здобула чотири перемоги і одного разу програла в одноколовому ліговому турнірі для шести учасників. Франьо зіграв у чотирьох матчах змагань і забив 1 гол.

По завершенні сезону чемпіон переміг 5:1 (один з голів на рахунку Гілера) «Югославію» у відбірковому матчі за право зіграти у зіграти міжнародному турнірі для провідних клубів Центральної Європи — Кубку Мітропи[4]. В 1/4 фіналу змагань «Граджянські» переміг у першому матчі чемпіона Чехословаччини клуб «Вікторію» — 3:2. Проте, у матчі відповіді упевнену перемогу святкували суперники — 1:6.

Влітку 1929 року Гілер отримав травму у грі за збірну, через яку на тривалий час припинив кар'єру гравця. Загалом у складі «Граджянскі» зіграв у 1925—1928 роках в 33 офіційних іграх і забив 24 м'ячі[2].

В 1931 році Гілер у Відні у професора Кьольна переніс операцію на меніску, за яку сам заплатив 30 00 динарів. Франьо став першим югославським футболістом, кому провели подібну операцію[5].

Відновившись, продовжив футбольну кар'єру в белградській команді «Югославія». З 1931 по 1935 рік зіграв за команду 37 матчів і забив 12 голів у різних турнірах[5].

Завершував кар'єру в команді «Чукарички» в 1936—1939 роках[2], де був граючим тренером[5].

Під час Другої світової війни Гілер, що мав німецьке коріння, був мобілізований до німецького війська. Але утік і намагався приєднатися до югославських партизанів. Був схоплений, переданий у гестапо і засуджений до розстрілу[5].

Виступи за збірнуРедагувати

1926 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Болгарії (3:1). Учасник Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі, де югославська збірна в першому раунді поступилась Португалії (1:2).

В 1929 році отримав важку травму у грі проти збірної Франції, і був замінений на 18-й хвилині матчу. Повернувся до національної команди у 1932 році, довівши загальну кількість поєдинків до 13, у яких забив 3 голи. Ще дві гри провів за команду Югославія-Б[5].

Виступав у складі збірних Загреба (7 матчів) і Белграда (3 матчі)[5]. Зокрема, у 1926 році у складі збірної міста Загреб став переможцем кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії. Команда у чвертьфіналі і півфіналі переграла збірні Сараєво (6:2) і Суботиці (4:3), а Гілер забивав у кожній з ігор по два голи. У фіналі збірна Зегреба переграла команду Белграда (3:1) завдяки трьом голам партнера Гілера по клубу Славина Циндрича[6].

Наступного року Франьо став переможцем кубку, уже представляючи збірну Белграда. Виступав у фінальній грі проти збірної Суботиці (3:0)[7].

Статистика виступів за збірнуРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   Югославія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
30.05.1926 Загреб Югославія   3 – 1   Болгарія товариський матч -
13.06.1926 Коломбо Франція   4 – 1   Югославія товариський матч -
28.06.1926 Загреб Югославія   2 – 6   Чехословаччина товариський матч 1
10.05.1927 Бухарест Румунія   0 – 3   Югославія Кубок короля Олександра 1
15.05.1927 Софія Болгарія   0 – 2   Югославія товариський матч -
28.10.1927 Прага Чехословаччина   5 – 3   Югославія товариський матч -
08.04.1928 Загреб Югославія   2 – 1   Туреччина товариський матч 1
29.05.1928 Амстердам Югославія   1 – 2   Португалія Олімпійські ігри – 1/8 -
10.05.1929 Бухарест Румунія   2 – 3   Югославія Кубок короля Олександра -
19.05.1929 Коломбо Франція   1 – 3   Югославія товариський матч -   18'
24.04.1932 Ов'єдо Іспанія   2 – 1   Югославія товариський матч -
05.06.1932 Белград Югославія   2 – 1   Франція товариський матч -
30.06.1932 Белград Югославія   2 – 3   Болгарія Балканський кубок -
Усього Матчів 13 Голів 3

Трофеї і досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У чемпіонаті Загреба і фінальному турнірі чемпіонату Югославії
  2. а б в Профіль гравця на сайті загребського «Динамо»
  3. Повна статистика сезону. Архів оригіналу за 5 серпень 2018. Процитовано 28 травень 2017. 
  4. Виступи югославських клубів у кубку Мітропи і кваліфікація до нього. Архів оригіналу за 7 листопад 2016. Процитовано 28 травень 2017. 
  5. а б в г д е Біографія на сайті збірної Сербії з футболу
  6. Кубок короля Олександра 1926. Архів оригіналу за 26 жовтень 2016. Процитовано 28 травень 2017. 
  7. Кубок короля Олександра 1927. Архів оригіналу за 26 листопад 2016. Процитовано 28 травень 2017. 

ПосиланняРедагувати