Вікіпедія

Фахроніса Зейд

Фахроніса Зейд (араб. الأميرة فخر النساء زيد) або Фахр ель-Нісса (1901, Стамбул — 5 вересня 1991, Амман) — турецька художниця, у роботах якої абстракціонізм та інші західні впливи поєднувалися з елементами ісламського і візантійського мистецтва. Використовувала такі різні техніки, як олійний живопис, акварель і гуаш, виготовляла літографії, гравюри, колажі і вітражі.

Фахроніса Зейд
араб. الأميرة فخر النساء زيد
Народження6 грудня 1901(1901-12-06)[1][2][…]
Бююкада, Стамбул, Османська імперія
Смерть5 вересня 1991(1991-09-05)[4][5][6] (89 років)
 Амман, Йорданія[7]
Національністьтурки[8]
Країна Туреччина
 Йорданія[9]
Релігіяіслам
Жанрпортрет[10], абстракціонізм[10] і фігуративізм[10]
НавчанняMimar Sinan Fine Arts Universityd і Lycée Notre Dame de Sion Istanbuld
Діяльністьхудожниця, вітражист, mosaicist, літографка, художниця-граверка, колажистка
Напрямокекспресіонізм[11] і модерне мистецтво[11]
БатькоMehmet Şakir Paşad
У шлюбі зİzzet Melih Devrimd і Prince Zeid bin Husseind
ДітиRa'ad bin Zeidd, Ширін Деврімd і Mehmed Devrim Nejadd
Брати, сестриCevat Şakir Kabaağaçlıd і Aliye Bergerd
РодичіAhmed Cevad Pashad і Фюрея Кораль
Роботи в колекціїТейт і Паризький міський музей сучасного мистецтва
Нагороди
Орден Мистецтв та літератури Орден Зірки Йорданії
CMNS: Фахроніса Зейд у Вікісховищі

Дружина представника хашимітської королівської династії Іраку, матір принца Раада, поточного претендента на іракський престол. Найвисокооплачуваніша художниця Близького Сходу[12].

Життєпис

ред.

Фахроніса Зейд народилася на острові Бююкада, найбільшому з Принцевих островів, що входять до складу Стамбула, в іменитій османській родині. Її батько, Мехмет Шакір-паша, був дипломатом, бригадиром, фотографом і істориком, і доводився братом видатного воєначальника Джеваду-паші. Її мати, Сарі Ісмет-ханим, була уродженкою Криту, і в її родині було багато видатних каліграфів[13]. Брат Фахроніси, Джеват Шакір Кабаагачли, став відомим у Туреччині письменником під псевдонімом «Рибалка із Галікарнасу», а сестра, Аліє Бергер — художницею і граверкою. Фахроніса доводилася тіткою художниці-керамістці Фюрейе Кораля і художнику Джему Кабаачу.

Мати Фахроніси надавала великого значення освіті дітей. Вони вивчали англійську, французьку, арабську і перську мови, брали уроки малювання та гри на фортепіано, а також читали Коран[13]. Фахроніса вперше почала малювати у чотирирічному віці, а вже в 12 років писала портрети матері та інших членів сім'ї маслом на шовкових тканинах[13].

Фахроніса Зейд була однією з перших жінок, які закінчили стамбульську Академію витончених мистецтв[14], де вона навчалася у відомого турецького художника Намика Ісмаїла. В середині 1920-х Зайд відвідала Італію, Іспанію та Францію, де навчалася в Академії Рансона в класі Роже Бисьєра. У 1930-х роках вона багато подорожувала Європою, довго проживаючи у великих європейських столицях — Берліні, Лондоні, Парижі.

У 1920 році Фахроніса Зайд одружилася з письменником Іззетом Меліх Девримом, відомим співпрацею з авангардним літературним журналом «Скарб знання» (тур. Servet-i Fünun). У цьому шлюбі народила дві дитини — Тішать Деврим, став художником, і Ширін Деврим, стала театральною акторкою. 1934 року Фахроніса стала дружиною принца Зейда бін Хуссейна, іракського посла в Анкарі і брата короля Фейсала I. 1936 року народила сина, принца Раада.

У 1942 році Фахроніса Зейд приєдналася до «Групи Д» — об'єднання митців, які прагнули поєднувати елементи національного турецького мистецтва з сучасними західними впливами, і стала брати участь у їхніх виставках. Перша персональна виставка Фахроніси Зейд відбулася в 1944 році в стамбульському районі Мачка (зараз входить до складу району Бешикташ)[13], за нею відбулися виставки в Лондоні і Парижі. Творчість Зейд здобула широку міжнародну популярність після виставки, що пройшла в 1950 році в нью-йоркській галереї «Г'юго». Все відбулося майже 50 виставок Зейд в США, Європі і на Близькому Сході[15].

У 1970 році помер чоловік, а в 1975 вона переїхала до Амману, де жив її син Раад. Там викладала в Королівському художньому інституті і заснувала Академію образотворчих мистецтв імені Фахроніси Зейд[16].

Художниця померла 5 вересня 1991 року і була похована в Королівському мавзолеї, що знаходиться у палаці Рагдан в Аммані.

Творчість

ред.

У ранній творчості Фахроніси Зейд, особливо в портретах і сценах інтер'єру, помітно вплив французького мистецтва. Під час навчання у Франції художниця вивчала і пробувала імпресіоністські техніки. З 1940-х її роботи стають все абстрактнішими, в них з'являється вплив фовізму, експресіонізму та Паризької школи. У 1970-х, після смерті чоловіка, вона відходить від абстракціонізму, вперше з дитинства роблячи серію портретів членів сім'ї та близьких друзів. На питання про причини повернення до портретного живопису Зейд відповідала:

«На мій погляд, вона також є абстрактною. Між ними немає різниці. Я не малюю обличчя людини, я намагаюся відобразити її внутрішній світ, а внутрішній світ абстрактний».
Оригінальний текст (англ.)
[In my opinion, this also is abstract There is no difference. I am not taking picture of a face; I am trying to reflect its inner world. And a person's inner world is abstract[13].] Помилка: {{Lang}}: не вказано код мови (допомога)

Портрети цього періоду, на думку критики, не мають ніякої основи в рамках західного мистецтва, а успадковують швидше традиції візантійських ікон і фаюмських портретів[13]. У середині 1980-х, незадовго до смерті, Зейд захопилася виготовленням вітражів.

Критики відзначали пишність і блиск її картин, багатство та розкіш кольорів, особливо проявилися в мозаїках 1950-х. Турецький арт-критик Зейнеп Яса Яман виділяє серед тематичних компонентів творчості Зейд такі, як природа, географія, історія, ностальгія та ідентичність, а серед стилістичних елементів звертає увагу на її пристрасть до кольору, любов до деталей, увага до поверхонь, текстур і розміщення об'єктів на площині[13].

  Зовнішні зображення
  Фахроніса Зейд «Розпад атома і рослинне життя» ( «Break of the Atom and Vegetal Life» ) (1962) Картина, яка встановила в жовтні 2013 року рекорд ціни на твір близькосхідного художника.

Більшість критиків пов'язує творчість Зейд з ісламською культурою. Так, Андре Моруа вважав, що її мистецтво походить з ісламської естетики та османської культури. З іншого боку, такі критики як Бюлент Еджевіт і Джеміль Ерен стверджують, що її картини несуть відбиток римської, візантійської і християнської культури. У свою чергу Шарль Етьєн, Дені Шевальє, Кіт Саттон[en] и Талат Саїт Халман[en], вважають, що, оскільки в творчості Зейд поєднувалися елементи ісламської і європейської культури, її мистецтво неможливо однозначно класифікувати. Сама Зейд неодноразово відзначала в інтерв'ю, що ніколи не вважала свою творчість продуктом суто турецької традиції. На думку Зейнепа Яси Ямана, ці слова мисткині виражають її бажання бути вільною від кордонів «національного мистецтва» і відкритою для всіх впливів[13].

Існують і негативні відгуки про творчість Зейд. Так, журналіст і мистецтвознавець Нік Форрест заявляв, що її значення і вплив сильно перебільшені, а роботи користуються популярністю суто через королівський статус їх авторки[17].

Положення на арт-ринку

ред.

В жовтні 2013 року картина Зейд «Розпад атома і рослинне життя» була продана на аукціоні christie's у Дубаї за 2,741 мільйона доларів США, що встановило рекорд ціни на твір близькосхідного художника. Таким чином, Фахроніса Зейд стала найвисокооплачуванішою художницею Близького Сходу[12]. Цікаво, що попередній рекорд також належав Зейд: у 2010 році картина була продана за 1 мільйон доларів США[18].

Середня вартість картини Зейд оцінюється в 100-500 тисяч доларів США[15].

Примітки

ред.
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119383349 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Fahrelnissa Zeid — 2008.
  3. ↑ Fahrelnissa Zeid
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Vernoit S. J. Zeid, Fahrelnissa // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T093324
  6. ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  7. ↑ https://doi.org/10.1093/gao/9781884446054.article.T093324
  8. ↑ Google Doodle
  9. ↑ Центр Жоржа Помпіду — 1977.
  10. ↑ а б в https://www.tate.org.uk/whats-on/tate-modern/exhibition/fahrelnissa-zeid
  11. ↑ а б AWARE — 2014.
  12. ↑ а б Elisabeta Tudor (31 жовтня 2013). Christie's Dubai Scores High (англ.). Arabia.style.com. Архів оригіналу за 5 лютого 2014. Процитовано 4 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-05 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б в г д е ж и Zeynep Yasa Yaman. An Artist and an Explorer Beyond Ideologies in a Globalized World. The Centenary of Fahrelnissa Zeid (англ.). Darat al Funun. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 4 лютого 2014.
  14. ↑ Fahrelnissa Zeid Dies; Abstract Painter, 89 (англ.). The New York Times. 11 вересня 1991. Процитовано 4 лютого 2014.
  15. ↑ а б Fahr-el-Nissa Zeid (англ.). Art Tactic. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 4 лютого 2014. [Архівовано 2014-03-02 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Jonathan M. Bloom, Sheila S. Blair. Zeid, Fahrelnissa // The Grove Encyclopedia of Islamic Art and Architecture. — Oxford University Press, 2009. — Vol. 3. — P. 451. — ISBN 019530991X, 9780195309911.
  17. ↑ Ник Форрест (5 грудня 2013). Аристократия и знаменитости поднимают цены на предметы искусства (рос.). Finam.info. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 4 лютого 2014.
  18. ↑ 15th Dubai Sale Season Totals 12 Million (PDF) (англ.). Christie's. 30 жовтня 2013. Процитовано 4 лютого 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фахроніса_Зейд&oldid=43914983