Буйюкада (острів)

Бююкада (тур. Büyükada — «великий острів»; Принкіпо, грец. Πρίγκηπος — «принц»; Великий Острів) — найбільший острів серед Принцевих островів в Мармуровому морі біля Стамбула. Площа острова 5,36 км², населення становить 7335 осіб (2000).

Буйюкада
тур. Büyükada
Adalar 5536.jpg
Географія
40°51′28″ пн. ш. 29°07′12″ сх. д. / 40.8577777778057722° пн. ш. 29.12000000002777966° сх. д. / 40.8577777778057722; 29.12000000002777966Координати: 40°51′28″ пн. ш. 29°07′12″ сх. д. / 40.8577777778057722° пн. ш. 29.12000000002777966° сх. д. / 40.8577777778057722; 29.12000000002777966
Акваторія Мармурове море
Група островів Принцівські острови
Площа 5,4 км²
Довжина 4,4 км
Ширина 1,7 км
Країна
Flag of Turkey.svg Туреччина
Адм. одиниця Стамбул
Населення 7335 осіб
Буйюкада. Карта розташування: Туреччина
Буйюкада
Буйюкада
Буйюкада (Туреччина)

CMNS: Буйюкада у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

 
Острів Буйюкада серед Принцевих островів.

Розташований у 2,3 км на південь від узбережжя, від якого відділений протокою Буйюкада. Офіційно острів Буйюкада відноситься до Стамбульського округу Адалар. Ділиться на два округи — Нізам і Маден.

Основна частина житлової забудови зосереджена в північній і північно-східній стороні острова, де знаходиться селище Буйюкада. На західному березі знаходиться населений пункт Низам, на північно-східному — Тепекей[1]. Південна, більш гориста частина острова практично не заселена.

Острів складається з двох пагорбів. Пагорб на південній частині називається Йорги, його висота 211 м. Пагорб, розташований на північній частині острова, називається Христос. У долині між пагорбами знаходиться церква і монастир Св. Миколая (Айос-Ніколас) і колишня ярмаркова площа, звана Луна Парк. У західній частині острова знаходиться мис Діль-Бурну (Dil Burnu), а на півдні острова розташований пляж.

ІсторіяРедагувати

У Візантійську епоху острів був місцем посилань знатних осіб. Також тут знаходилися монастирі. На початку XIV століття його накрила хвиля грецьких біженців з Малої Азії, які шукали тут порятунку від наступу турків[2].

На початку XX століття на Буйюкаде султаном і його наближеними були побудовані вілли.

Після революції на острові жив князь Дмитро Борисович Голіцин, який помер тут у 1920 році і похований на кладовищі місцевої православної церкви. Після висилки з СРСР в лютому 1929 року, на Буйюкаде чотири роки жив Лев Троцький.[3]

До 1950-х років (стамбульського погрому) значну частину населення острова складали грецькі рибалки, а також заможні греки, євреї і вірмени[4].

СучасністьРедагувати

Населення становить близько 7 тисяч осіб[4]. Як і на інших островах архіпелагу, єдиний дозволений вид громадського транспорту тут — гужовий. Мешканці (крім працівників спеціальних служб) і мандрівники пересуваються по острову пішки, на велосипедах, кінних возах і на осликах; підйом на гору Йорги можливий тільки пішки або верхи на коні.

Пам'яткиРедагувати

 
Дзвіниця і вхід в монастир Святого Георгія Кудунського.

На острові розташовані такі православні церкви і монастирі:

  • Монастир Святого Георгія Кудунського, заснований, як прийнято вважати, в 963 році,[5] — на вершині південного пагорба, найвищій точці острова
  • монастир «Христос» (Преображення Господнього) — на вершині північного пагорба
  • церква і монастир Св. Миколая (Айос-Ніколас, Aziz Nicola Rum manastir) — між двома пагорбами на східному березі
  • храм Димитрія Солунського (грец. Ναός τοῦ Ἅγίου Δημητρίου Μυροβλύτου) 1856 року побудови в основному населеному пункті острови (Alacam Sokak 17)
  • храм «Панагія» у стоянки фаетонів

Мечеть Хамідіє (Hamidiye Camii) побудована султаном Абдул Хамідом II 1892-1893 роки; є синагога, і вірменський католицький храми. Зберігся ряд особняків, побудованих грецькими багатіями у пізню оттоманську епоху. В запустінні продовжує знаходиться найбільша дерев'яна будівля Європи[6], відоме як «Грецький притулок» (Prinkipo Palace) на пагорбі Христос (Isa Tepesi): будівлю було побудовано французькою компанією в 1898 році як готель і казино, але на її відкриття не було отримано дозволу від Абдул Хаміда і воно служило притулком для дітей грецького походження з 1903 до 1964 року; у червні 2010 року Патріархат виграв в Європейському суді з прав людини позов проти уряду Туреччини про право власності на споруду і планує провести його реставрацію[7][8][9].

ГалереяРедагувати

Відомі уродженціРедагувати

  • Фотій II — Константинопольський патріарх (1929-1935).

ПриміткиРедагувати

  1. Топографические карты Генштаба.
  2. Byzantium 1220 to 1330 | Byzantine Empire | Constantinople
  3. Сейерс М., Кан А. Глава XVI. Возникновение «пятой колонны». 1. Троцкий на Принцевых островах // Тайная война против Советской России = Sayers M., Kahn A.E. The Great Conspiracy. The Secret War against Soviet Russia. — Boston: Brown & Co, 1946. 433 p. — М. : Государственное издательство иностранной литературы, 1947.
  4. а б Liesl Schillinger (July 8, 2011). A Turkish Idyll Lost in Time. New York Times. 
  5. The Holy Monastery of St. George Koudounas. Prinkipo. The Holy Monastery of the Paraclete, Oropos, Attica, Hellas, 2004, стр. 23.
  6. The Greek Orphanage in Prinkipo: A case against Turkey in Europe
  7. Greek orphanage to serve as foundation for environment. Архів оригіналу за 2012-04-23. 
  8. Strasbourg court rules Turkey must return orphanage to Ecumenical Patriarchate
  9. Panagiotisandriopoulos (2020-06-19). ΦΩΣ ΦΑΝΑΡΙΟΥ: Ο Δήμαρχος Κωνσταντινουπόλεως επισκέφθηκε το Ορφανοτροφείο της Πριγκήπου (ΦΩΤΟ). ΦΩΣ ΦΑΝΑΡΙΟΥ. Процитовано 2020-06-21. 

ПосиланняРедагувати

  • [1]
  • Büyükada / Буйюкада на сайті Стамбула

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буйюкада (острів)