Відкрити головне меню

Дубай (місто)

найбільше місто Об'єднаних Арабських Еміратів, адміністративний центр емірату Дубай

Дуба́й (араб. دبيّ‎) — найбільше за площею і кількістю населення місто Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ)[2], адміністративний центр однойменного емірату, що разом з іншими шістьма утворює країну[3][4][5]. Населення становить 3 164 966 осіб (станом на 25 листопада 2018)[6]. Місто, розташоване на узбережжі Перської затоки, є великим фінансовим і торговельним центром на Близькому Сході. У місті знаходяться найбільший торговельний порт та аеропорт ОАЕ.

Дубай
араб. دبيّ

Герб Прапор
герб прапор
Дубай
Основні дані
25°15′52″ пн. ш. 55°18′41″ сх. д. / 25.26444° пн. ш. 55.31139° сх. д. / 25.26444; 55.31139
Країна Об'єднані Арабські Емірати
Регіон Дубай
Столиця для Дубай (емірат ОАЕ)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Шарджа ?
Засновано 9 червня 1833
Площа 1 287,4 км²
Населення
· густота 408,18 осіб/км²
Висота НРМ 0 м
Міста-побратими Монтерей, Мексика
Голд-Кост, Австралія
Сянган
Гуанчжоу, Китай
Шанхай, Китай
Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Осака, Японія
Гандінагар, Індія
Телль-Ухаймір, Іран
Тегеран, Іран
Бейрут, Ліван
Барселона, Іспанія
Гранада, Іспанія
Триполі, Лівія
Ванкувер, Канада
Данді, Велика Британія
Дамаск, Сирія
Женева, Швейцарія
Стамбул, Туреччина
Багдад, Ірак
Каракас, Венесуела
Нью-Йорк, США
Фінікс, США
Лос-Анджелес, США
Детройт, США
Пусан, Республіка Корея
Ель-Кувейт, Кувейт
Хайдарабад, Індія
Брисбен, Австралія
Часовий пояс UTC+4 (Об'єднані Арабські Емірати)
Автомобілів /1000 осіб 540[1]
GeoNames 292224
OSM r4479752  ·R
Міська влада
Мер міста Мохаммед ібн Рашид аль-Мактум
Веб-сторінка dm.gov.ae/wps/portal/MyHomeEn
Мапа
Дубай. Карта розташування: Об'єднані Арабські Емірати
Дубай
Дубай
Дубай (Об'єднані Арабські Емірати)


CMNS: Дубай на Вікісховищі

2 грудня 1971 року місто Дубай як столиця однойменного емірату увійшло до складу новствореної федеративної держави Об'єднані Арабські Емірати.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Дубаю
 
Район Дейра на березі лиману Дубай-Крік[en] у 1960-х роках

Вік залишків стародавнього мангрового болота, виявленого в околицях Дубаю під час будівництва колекторних мереж, оцінюється приблизно у 7000 років. Приблизно 5000 років тому берегова лінія, відступивши всередину країни, набула сучасного вигляду, при цьому територія покрилася піском[7][8]. До приходу ісламу люди в цій області поклонялися Баджаї (або Баджар)[9]. Територія, на якій розташоване місто, з VI століття до н. е. підпорядковувалась перській династії Ахеменідів, у III—VI ст. н. е. належала державі Сансанідів. У VII столітті сюди прийшов іслам і територія стала частиною Арабського халіфату. У VIII столітті князівство Дубай брало участь у повстанні проти намісника халіфа, в результаті чого правителі Дубаю були фактично незалежними в середині VIII—IX століть. До кінця IX ст. вони попали під владу Аббасидів. У XIII ст. сюди вторгались Хулагуїди. До XVIII за територію боролись Португалія, Іран, Туреччина, Оман, ваххабіти[10].

У XVIII ст. населення князівств, що переважно займалось каботажною торгівлею, втягується у протистояння з британською Ост-Індською компанією, котра монополізувала вантажопотоки між портами Перської затоки й позбавила мешканців головного джерела існування. Це привело до постійних конфліктів між Ост-Індською компанією та місцевим арабським населенням (його британці називали піратами), у зв'язку з чим район князівств отримав назву «Піратський берегом». На початку XIX ст. Ост-Індська компанія посилала сюди військові експедиції під приводом боротьби з піратами[10]. Договори 1835, 1839, 1853 та 1892 років привели до встановлення британського протекторату. З 1853 року територія входила до так званого Договірного Оману[10].

Перші згадки про поселення на місці Дубаю датуються 1799 роком. На початку XIX століття населення Дубаю становило близько 1200 осіб. Це було невелике поселення, захищене по периметру стінами і з фортом Аль Фахіді (Al Fahidi) у його центрі. До 1833 року він входив до складу емірату Абу-Дабі, пізніше, до отримання незалежності у 1971 році, належав Договірному Оману. З 1833 року Дубай перебуває під владою емірів династії Аль Мактум[en][11].

Протягом XIX століття дві катастрофи завдали великих збитків добробуту міста: у 1841 році у місті спалахнула епідемія віспи, що заставила мешканців перебратись на схід від Дейри, а у 1894 році пожежа знищила у Дейрі більшість будинків[12]. Однак географічне розташування міста і далі приваблювало торговців регіону. Емір Дубаю, щоб привабити іноземних торговців, знизив податки, що зацікавило торговців з Шарджі — головного торговельного центру у регіоні того часу[12][13].

 
Типова вуличка у районі Дейра (східна частина міста Дубай)

Завдяки своїй близькості до Ірану порт Дубаю привертав увагу іноземних торговців, особливо з Ірану, багато з яких в решті-решт селились у Дубаї і на початку XX століття він уже став одним з найважливіших портів Перської затоки[14]. У 1910 році населення міста становило близько 10 тис. мешканців а ринок, що розташовувався на узбережжі на боці Дейри, налічував близько 350 крамниць[15]. У Дубаї процвітали видобуток і експорт перлів аж до Великої депресії 1930-х років, подолати наслідки якої перешкодив бурхливий розвиток індустрії вирощування перлів на фермах у Японії[7].

Тривалий час Дубаю доводилося задовольнятися незначними вигодами від сусідства з багатим нафтою Абу-Дабі, але у 1966 році були знайдені власні родовища, хоча і значно менш багаті[16]. Доходи від видобутку нафти почали надходити з 1969 року[17]. Нафтова промисловість, що розвивалась мала потребу у робочій силі, котра почала прибувати в основному з Індії та Пакистану, в результаті чого з 1968 до 1975 року населення міста зросло у чотири рази[16]. Доходи від нафти допомогли розвитку міста на ранньому етапі, але запаси нафти у Дубаї вельми обмежені й рівень видобутку невисокий: доходи від нафти становлять лише близько 5 % всіх надходжень[18]. Основу економіки Дубаю стали складати туризм, цивільна авіація, нерухомість, фінансові послуги[19][20][21].

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на березі Перської затоки на північний схід від столиці ОАЕ міста Абу-Дабі, поряд з містом Шарджа.

КліматРедагувати

Клімат Дубаю — аридний і надзвичайно спекотний (BWib за класифікацією Кеппена). Середня температура серпня (найтеплішого місяця) +35,1 °C, а середній максимум зазвичай перевищує +40 °C, іноді температура в тіні може доходити майже до 50 °C. Зими більш прохолодні, за температурою повітря приблизно відповідають літу в середній смузі України, з теплими днями і прохолодними ночами. Середня температура січня +19 °C (найхолоднішого місяця).

Опади в Дубаї рідкісні (за рік випадає близько 80 мм), випадають переважно в другій половині зими (лютий-березень), з травня по жовтень опадів практично немає.

Клімат Дубай
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 31,6 37,5 41,3 43,5 47,0 46,7 49,0 48,7 45,1 42,0 41,0 35,5 49,0
Середній максимум, °C 24,0 25,4 28,2 32,9 37,6 39,5 40,8 41,3 38,9 35,4 30,5 26,2 33,4
Середній мінімум, °C 14,3 15,4 17,6 20,8 24,6 27,2 29,9 30,2 27,5 23,9 19,9 16,3 23,3
Абсолютний мінімум, °C 6,1 6,9 9,0 13,4 15,1 18,2 20,4 23,1 16,5 15,0 11,8 8,2 6,1
Норма опадів, мм 18.8 25.0 22.1 7.2 0.4 0.0 0.8 0.0 0.0 1.1 2.7 16.2 94.3

Райони містаРедагувати

Основні райони: Дейра — східний торговий район, Бар Дубай — історичний центр, Шейх Заїд Роуд — бізнес-центр міста, Джумейра — приморський житловий район, Дубай Марина — перспективний житловий район, який будується навколо штучно побудованої затоки на заході міста.

ДемографіяРедагувати

Рік Населення Зміна
1822[22] 1200
1900[23] 10 000 +733.3%
1930[24] 20 000 +100.0%
1940[22] 38 000 +90.0%
1960[25] 40 000 +5.3%
1968[26] 58 971 +47.4%
1975[27] 183 000 +210.3%
1985[28] 370 800 +102.6%
1995[28] 674 000 +81.8%
2005 1 204 000 +78.6%
2014 2 250 000 +86.9%
c-census; e-estimate

В Дубаї лише близько 10-15 % відсотків населення становлять араби ОАЕ, з решти населення більшу частину складають індійці, пакистанці, іранці, бангладешці, філіппінці та британці. Значна частина трудових мігрантів не визначає свою національну приналежність.

ЕкономікаРедагувати

Дубай — великий торговий, фінансовий і туристичний центр Близького Сходу. За темпами розвитку — аналог Шанхаю. Третій за важливістю світовий центр реекспорту, після Гонконга і Сінгапура. В 2006 році економіка Дубаю становила 46 мільярдів доларів. Якщо раніше економіка Дубаю була заснована на доходах від нафтової промисловості, то в даний час доходи від нафти та природного газу формують лише 6 % внутрішнього валового продукту в еміраті.

Для туристів Дубай пропонує відпочинок різного рівню розкоші.

ТранспортРедагувати

Дубайський автобус у районі Дубай Марина
Червона лінія Дубайського метрополітену, перша мережа міських поїздів Аравійського півострова[29]
Абра, традиційний вид транспорту між районами Дейра та Бур Дубай
Дубайський метрополітен є першим видом рейкового транспорту в ОАЕ.
Шосе E 11

Транспорт у Дубаї контролюється Управлінням дорожнього руху та транспорту (англ. Roads and Transport Authority, RTA), агенцією уряду Дубаю, утвореною королівським указом у 2005 році[30]. У минулому громадська транспортна мережа зіткнулася з проблемами заторів та надійності роботи, які було вирішено в рамках великої інвестиційної програми, що передбачила понад 70 мільярдів дирхамів витрат на розвиток транспортної інфраструктури із запланованим завершенням до 2020 року, коли прогнозована кількість населення міста перевищить 3,5 млн осіб[31].

Автомобільний транспорт і дорогиРедагувати

Через Дубай пролягає п'ять основних трас: шосе E 11 Шейх Заєд Роуд[en] (англ. Sheikh Zayed Road), шосе E 311 Шейх Мухаммед Бін Заєд роуд[en] (англ. Sheikh Mohammed Bin Zayed Road), автобан E 44 Дубай-Хатта[en] (англ. Dubai-Hatta Highway), шосе E 77 Дубай-Аль Хабаб Роуд[en] (англ. Dubai-Al Habab Road) і шосе E 66 Дубай-Аль Айн роуд[en] (використовуються назви англ. Oud Metha Road, англ. Dubai-Al Ain Road, або англ. Tahnoun Bin Mohammad Al Nahyan Road)[32], що забезпечують сполучення з іншими містами еміратів.

Додатково, декілька важливих внутрішньоміських доріг, таких як D 89 (англ. Al Maktoum Road/Airport Road), D 85 (англ. Baniyas Road), D 75 (англ. Sheikh Rashid Road), D 73 (англ. Al Dhiyafa Road перейменована у вулицю 2-го грудня /англ. 2 December street), D 94 (англ. Jumeirah Road) і D 92 (англ. Al Khaleej/Al Wasl Road) забезпечують сполучення між окремими районами міста. Східні та західні ділянки міста сполучаються: мостом Аль-Мактум (англ. Al-Maktoum Bridge), мостом Аль-Гаргуд (англ. Al Garhoud Bridge), тунелем Аль-Шіндага (англ. Al Shindagha Tunnel), мостом Бізнес бей кросінг (англ. Business Bay Crossing) та понтонним мостом.

Громадський автобусний транспорт обслуговує 140 міських маршрутів і у 2008 році перевіз понад 109 мільйонів пасажирів. В кінці 2010 року місто обслуговували 2100 автобусів.

Всі послуги таксі ліцензуються RTA. Дубайські ліцензовані таксі легко ідентифікуються за кремовим кольором кузова і різноманітними кольорами даху, що ідентифікують оператора. «Dubai Taxi Corporation», підрозділ RTA, є найбільшим оператором і має машини з червоними дахами. Є п'ять приватних операторів: «Metro Taxis» (помаранчеві дахи), «Network Taxis» (жовті дахи), «Cars Taxis» (сині дахи), «Arabia Taxis» (зелені дахи) і «City Taxis» (фіолетовий дах). Крім того, «Dubai Taxi Corporation» має службу «Lady Taxi» з рожевими дахами, яка обслуговує виключно пасажирів-жінок, використовуючи водіїв-жінок. У Дубайському міжнародному аеропорту працює «Dubai Taxi Corporation». На території емірату працює понад 3000 автівок-таксі, які здійснюють у середньому 192 000 поїздок щодня і перевозять близько 385 000 осіб[33][34][35].

МетрополітенРедагувати

У метрополітені Дубаю, який було відкрито у 2009 році, реалізовано механізм руху поїздів без машиністів. Більшість станцій розташовано над землею, але є і підземна частина. У системі використовуються п'ятивагонні потяги. Вагони поділяються за класом, перший вагон — золотий клас, квиток в який коштує дорожче. Платформи облаштовані захисними скляними стінами з дверима, що відділяють пасажирів від потягів. Усі станції обладнані кондиціонерами.

Лінії:

  • Лінія 1 (червона) — 29 станцій (24 естакадних, 4 підземні, 1 наземна) та 52,1 км
  • Лінія 2 (зелена) — 20 станцій (12 естакадних, 8 підземних) та 22,5 км.

Дубайський метрополітен має систему правил. Заборонено їсти та вживати напої на станціях та у вагонах. Не можна спати на станціях, жувати жуйку, а також палити, перевозити алкоголь (навіть у закритому вигляді у сумці) та велосипеди.

Міжнародний аеропортРедагувати

Докладніше: Дубай (аеропорт)

Міжнародний аеропорт Дубай (араб. مطار دبي الدولي‎), (IATA: DXBICAO: OMDB) — найбільший цивільний аеропорт Об'єднаних Арабських Еміратів, розташований за чотири кілометри на південний схід від історичного центру Дубай в районі Аль-Гархуд[36][37].

Аеропорт має максимальну пропускну здатність до 60 мільйонів пасажирів і 2,1 млн тонн вантажів на рік[38], будівництво аеропорту обійшлося приблизно в 5,5 млрд доларів США[39][40].

Міжнародний аеропорт Дубай підпорядкований Управлінню цивільної авіації ОАЕ і є базовим аеропортом для національної авіакомпанії країни Emirates Airline. Транзитний вузол (хаб) Emirates Airline обробляє до 60% всіх пасажирських перевезень аеропорту та обслуговує близько 37% всіх операцій щодо зльотів/посадок літаків, і став найбільшим авіаційним вузлом Близького Сходу та Африки.

У місті є два морські порти.

Цікаві місцяРедагувати

Панорама Дубаю

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.rtl.fr/actu/international/auto-dubai-compte-plus-de-voitures-par-habitant-que-new-york-7777013665
  2. United Arab Emirates: metropolitan areas. World-gazetteer.com. Архів оригіналу за 25 August 2009. Процитовано 31 July 2009. 
  3. The Government and Politics of the Middle East and North Africa. D Long, B Reich. p.157
  4. Federal Supreme Council. uaecabinet.ae. Архів оригіналу за 9 July 2017. Процитовано 25 August 2017. 
  5. Where is Dubai and Dubai city?. Thatsdubai.com. 14 June 2007. Архів оригіналу за 15 February 2013. Процитовано 12 March 2013. 
  6. Population Clock. www.dsc.gov.ae. Процитовано 4 September 2018. 
  7. а б History and Traditions of the UAE (PDF). Архів оригіналу за 2009-03-26. Процитовано 31 July 2009. 
  8. The old ... turned new. Travel & Culture. 25 October 2001. Процитовано 15 March 2008. 
  9. Ibrahim Al Abed, Peter Hellyer (2001). United Arab Emirates: A perspective. Trident Press. ISBN 978-1-900724-47-0. Процитовано 31 July 2009. 
  10. а б в Объединённые Арабские Эмираты / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  11. Bani Yas. Sheikh Mohammed Official Website. Процитовано 2009-05-30. 
  12. а б Modernity and tradition in Dubai architecture. Karim, Luiza. Alshindagah.com. Процитовано 31 July 2009. 
  13. Davidson, Christopher, The Emirates of Abu Dhabi and Dubai: Contrasting Roles in the International System. March 2007.
  14. «Dubayy» Архівовано 3 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine.. Encyclopædia Britannica. 2008
  15. [ http://www.km.ru/turizm/encyclopedia/dubai Дубай] // rm.ru, Энциклопедия] (рос.)
  16. а б Historic population statistics (PDF). Архів оригіналу за 2009-03-26. Процитовано 31 July 2009. 
  17. Sampler & Eigner (2008). Sand to Silicon. UAE: Motivate. с. 11. ISBN 9781860632549. 
  18. DiPaola, Anthony (2010-09-28). Dubai gets 2% GDP from oil. Bloomberg. Процитовано September 2014. 
  19. Oil share dips in Dubai GDP Архівовано 2013-09-26 у Wayback Machine. AMEInfo (9 June 2007) Retrieved on 15 October 2007.
  20. Dubai economy set to treble by 2015 ArabianBusiness.com (3 February 2007) Retrieved on 15 October 2007.
  21. Dubai diversifies out of oil. AMEInfo. 7 September 2005. Архів оригіналу за 2008-12-19. Процитовано 12 August 2008. 
  22. а б Karin, Luiza (September 1999). Modernity and tradition in Dubai architecture by Luiza Karim. alshindagah.com. Процитовано 19 April 2010. 
  23. Hadjari, Karim. 3D Modelling and Visualisation OF Al Baskita in Dubai IN Dubai, United Arab Emerites. Процитовано 19 April 2010. 
  24. Tourism in Dubai. Процитовано 19 April 2010. 
  25. Lahmeyer, Jan (2001). The United Arab Emigrates – Historical demographical data of the urban centers. .populstat. Процитовано 19 April 2010. 
  26. Heard-Bey, Frauke. The Tribal Society of the UAE and its Traditional Economy. uaeinteract.com. Архів оригіналу за 28 квітень 2011. Процитовано 19 April 2010. 
  27. Census 2005 U.A.E. tedad.ae. Архів оригіналу за 16 травень 2010. Процитовано 19 April 2010. 
  28. а б Younes, Bassem. Roundabouts vs. Intersections: The Tale of Three UAE Cities. ite.org. Архів оригіналу за 27 червень 2013. Процитовано 19 April 2010. 
  29. Will metro change Dubai car culture?. BBC News. 11 September 2009. Архів оригіналу за 16 September 2009. 
  30. http://www.rta.ae
  31. Gulfnews: Dubai traffic woes inflict losses of Dh4.6b a year. Gulf News. Архів оригіналу за 25 August 2009. Процитовано 14 July 2009. 
  32. Dubai-Al Ain Road renamed. WAM (Al Ain: Gulf News). 2018-11-02. Процитовано 2018-11-04. 
  33. Gulfnews: Dubai Metro gives boost to public transport in city. Gulf News. 6 March 2010. Архів оригіналу за 12 April 2010. Процитовано 29 April 2010. 
  34. Dubai Taxi Corporation. Dtc.dubai.ae. 29 September 2010. Архів оригіналу за 12 листопад 2010. Процитовано 31 October 2010. 
  35. Getting Around in Dubai. dubai.com/. Архів оригіналу за 24 September 2011. Процитовано 14 September 2011. 
  36. Massive Dubai airport may delay opening again
  37. Dubai International Airport. Архів оригіналу за 8 листопад 2006. Процитовано 23 грудень 2018. 
  38. Facts and Figures. Архів оригіналу за 12 липень 2009. Процитовано 23 грудень 2018. 
  39. Dubai's flying buttresses. Архів оригіналу за 1 червень 2014. Процитовано 23 грудень 2018. 
  40. Dubai airport passengers top 37m. Архів оригіналу за 1 червень 2014. Процитовано 23 грудень 2018. 

ЛітератураРедагувати

  • Syed Ali Dubai: Gilded Cage. — Yale University Press, 2010. — 240 p.
  • Heiko Schmid Economy of Fascination: Dubai and Chicago as Themed Urban Landscapes. — Berlin, Stuttgart 2009. — ISBN 978-3-443-37014-5.
  • John M. Smith Dubai The Maktoum Story. — Norderstedt 2007. — ISBN 3-8334-4660-9.

ПосиланняРедагувати