Уявна одиниця
Уявна одиниця — число, що при піднесенні до квадрата дає від'ємну одиницю:
Уявна одиниця | |
Числове значення | 1 уявна одиниця |
---|---|
Формула | [1] |
Позначення у формулі | і |
Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Обернений елемент | -id і -id |
Протилежне | -id |
Уявна одиниця не належить полю дійсних чисел, однак дає можливість розширити його до поля комплексних чисел.
Уявна одиниця є одним з двох розв'язків квадратного рівняння x2 + 1 = 0. Хоча не існує такого дійсного числа що мало б таку властивість, i використовують для розширення дійсних чисел до множини, що називається комплексними числами, і використовувати додавання і множення. Прикладом використання i для утворення комплексного числа є такий запис: 2 + 3i.
Уявна одиниця та від'ємна уявна одиниця
ред.Наведене вище рівняння має два розв'язки. Якщо один з них є , то іншим розв'язком буде , бо справджується така рівність:
Таким чином, виникає неоднозначність означення комплексного числа. Проте, хоча ці два числа не рівні між собою, для математики не існує різниці у тому, який саме з двох розв'язків рівняння позначатиметься , а яке .
Степені уявної одиниці
ред.Степені повторюються в циклі:
Що можна записати для будь-якого степеня у вигляді:
де n — будь-яке натуральне число.
Звідси: де mod 4 — це остача від ділення на 4.
Число є дійсним:
Факторіал
ред.Факторіал уявної одиниці i можна визначити як значення гамма-функції від аргументу 1 + i:
Також
Корені з уявної одиниці
ред.В полі комплексних чисел корінь n-го степеня має n розв'язків. На комплексній площині корені уявної одиниці містяться у вершинах правильного n-кутника, вписаного в коло одиничного радіуса.
Це випливає з формули Муавра й того, як уявна одиниця записується у тригонометричному вигляді:
Зокрема, та
Також корені уявної одиниці можуть бути представлені за допомогою експоненти:
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ 2-15.1 // ISO 80000-2:2019Quantities and units — Part 2: Mathematics — 2 — ISO, 2019. — 36 с.
- ↑ "abs(i!)", WolframAlpha.
Література
ред.- Кантор И. Л., Солодовников А. С. Гиперкомплексные числа. — Москва : Наука, 1973. — 144 с.(рос.)
- Лаврентьев М. А, Шабат Б. В. Методы теории функций комплексного переменного. — Москва : Главная редакция физико-математической литературы изд-ва «Наука», 1973. — 736 с.(рос.)