Ядерна енергетика України

галузь української енергетики

Ядерна енергетика України — галузь української енергетики, яка використовує ядерну енергію для виробництва електричної і теплової енергії.

Запорізька АЕС — найбільша електростанція Європи

В електроенергетиці України генерувальна потужність атомних електростанцій (АЕС) становить приблизно 24,5 %. В критичні зимові періоди на частку АЕС припадає понад 40 % електроенергії, яка виробляється в Україні. Частка виробленої електроенергії АЕС у загальному обсязі отриманої енергії становила в Україні: 1990 р. — 24,5 %; 1991 р. — 27,1 %; 1992 р. — 28,4 %; 1993 р. — 32,9 %; 1994 р. — 34,2 %; 2015 — 56,5 %. У 2010 році частка АЕС у виробленні електроенергії по Україні склала 47,4 %. За 2020 рік АЕС виробили 54,9 % всієї електроенергії в Україні.[1]

Загальна характеристика

ред.

За кількістю ядерних реакторів Україна посідає сьоме місце у світі та п'яте в Європі. Всі реактори типу ВВЕР. В Україні діють 4 (Чорнобильська АЕС припинила свою роботу 15 грудня 2000 р.) атомних електростанцій з 15 енергоблоками, одна з яких, Запорізька АЕС з 6 енергоблоками загальною потужністю в 6000 МВт є найпотужнішою в Європі. У 2009 році відсоток ядерної енергетики сягнув 48 % від усього виробництва електроенергії в Україні. Загальна потужність АЕС становила 13 835 МВт.[2]

Управління ядерною промисловістю в Україні представлено Державною інспекцією ядерного регулювання України.

Крім того, в 1996 році була заснована Національна компанія ядерної енергетики «Енергоатом» для поліпшення енергозабезпечення промисловості та суспільного сектора, підвищення якості діяльності атомних електростанцій, забезпечення їх конкурентоспроможності в умовах енергетичного ринку. «Енергоатом» охоплювала п'ять атомних електростанцій: Запорізька АЕС, Південноукраїнська АЕС, Рівненська АЕС, Хмельницька АЕС, Чорнобильська АЕС. Відповідно до Постанови кабінету міністрів України від 25 квітня 2001 р. Чорнобильську АЕС виведено зі складу НАЕК «Енергоатом».

Станом на листопад 2021 року держпідприємство «Енергоатом» — найбільший виробник електроенергії в Україні з часткою сукупного виробництва понад 50 % у загальному обсязі виробництва електроенергії України. На «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації, яка відповідає за безпеку експлуатації всіх АЕС країни.[3]

Історія та сучасний стан

ред.
 
Атомна енергетика України (монета)

У 1928 році з ініціативи академіка Абрама Йоффе було створено Український фізико-технічний інститут. 10 жовтня 1932 року в інституті вперше в СРСР розщепили ядро атома.[4]

У 1937-38 роках під час «Великого терору» 11 співробітників інституту було заарештовано та 5 з них розстріляно (справа УФТІ).

У 1940 році співробітники УФТІ Фрідріх Ланге[ru], Володимир Шпінель і Віктор Маслов[ru] подали заявки на винахід ядерної бомби, а також методів напрацювання урану-235: «Про використання урану як вибухової та отруйної речовини», «Спосіб приготування уранової суміші, збагаченої ураном з масовим 235. Багатомірна центрифуга» та «Термоциркуляційна центрифуга». Вперше було запропоновано схему вибуху, що згодом стала прийнятою, з використанням звичайної вибухівки для створення критичної маси з подальшим ініціюванням ланцюгової реакції. Також у промисловості почав застосовуватися відцентровий спосіб поділу ізотопів урану.

Відразу після Другої світової війни у рамках інституту було організовано лабораторію № 1 АН СРСР, яка брала активну участь в розробці радянської ядерної бомби.

У другій половині XX століття УФТІ активно займається ядерною енергетикою СРСР, впроваджує у промисловість нові технології та обладнання.

Перший промисловий дослідницький ядерний реактор в Україні ВВР-М потужністю 10 МВт був збудований у 1960 році в Києві, та пізніше в 1970 році був переданий новоствореному Інституту ядерних досліджень НАН України. Другий дослідницький реактор ДР-100 потужністю 200 кВт був збудований в Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості в 1967 році.

1970-ті роки були періодом бурхливого розвитку галузі, планувалася побудова значної кількості електростанцій для заміщення поставок вугілля з Уралу, зокрема деяка частина проектів пізніше була скасована на етапі проектування та земельно-вишукувальних робіт, або були перенесені на інші локації через спротив місцевого населення. Серед скасованих проектів: Закарпатська АЕС (Чорний Мочар)[5], Івано-Франківська АЕС, Новоазовська АТЕЦ, Херсонська АЕС, Славгородська АЕС.

1977-й рік — рік народження української промислової атомної енергетики. У промислову експлуатацію введено перший енергоблок Чорнобильської АЕС з реактором РБМК-1000 (1000 МВт). Зростаюча потреба в електроенергії, прагнення замінити теплові та гідроелектростанції на потужніші — атомні, сприяли їх швидкому будівництву. На час техногенної аварії на 4-му блоці Чорнобильської АЕС (квітень 1986) в Україні перебувало в експлуатації 10 енергоблоків, 8 з яких потужністю 1000 МВт.

Також на різних етапах проектування та будівництва перебували ще 6 станцій: Кримська АЕС (Щолкіне), Чорнобильська АЕС II, Чигиринська АЕС (Орбіта), Київська АТЕЦ (Оташів), Харківська АТЕЦ (Бірки), Одеська АТЕЦ (Теплодар), із більш ніж 20 блоками. Усього ж на перспективу в Україні планувалося будівництво біля 40 атомних блоків на АЕС, АТЕС, АСПТ тощо.[6]

У 1986 та в 1990 роках — Верховною Радою УРСР було впроваджено мораторії на будівництво нових АЕС (в 1990 на 5-ть років)[7]. 21 жовтня 1993 року мораторій було знято Верховною Радою України[8]. Мораторії не стосувалися енергоблоків, які були в процесі будівництва, тому з 1986 по 1990 було введено в експлуатацію 6 атомних блоків потужністю 1000 МВт кожний: три на Запорізькій АЕС і по одному на Південноукраїнській, Рівненській та Хмельницькій АЕС. На час здобуття незалежності (серпень 1991 р.) в Україні працювало 15 енергоблоків на 5 атомних електростанціях, Після розпаду СРСР Чорнобильська АЕС поступово виведена з експлуатації. Замість закритих на ній енергоблоків, на інших електростанціях було введено в експлуатацію три нових енергоблоки. Таким чином, станом на 2012 рік, працює 4 АЕС на яких працює 15 реакторів, які виробляють близько 50 відсотків загальної електроенергії України[9]

Кількість реакторів у роботі 9
Загальна потужність 13835 МВт
Кількість реакторів, що будуються 5
Кількість зупинених або закритих реакторів 10[10]

Енергогенеруючі українські АЕС:

 
Недобудована Кримська АЕС

Чорнобильська АЕС (Прип'ять / Славутич) з 2000 року не генерує енергії, всі енергоблоки зупинені і ведуться роботи по повному виводу її з експлуатації та усунення всіх екологічних наслідків.

У 2005 році розглядалася можливість відновлення будівництва Чигиринської АЕС.[11] Загалом стратегія уряду до 2030 року передбачала побудувати 11 нових атомних реакторів.[12]

У 2012 році НДІ Енергопроект розглядав 7 потенційних нових майданчиків для будівництва АЕС: Красноплавський пункт (Лозівський район Харківської обл.), Новодністровський пункт (Сокірянський район Чернівецької обл. або Могилів-Подільський район Вінницької обл.), Чигиринський пункт (Чигиринський район Черкаської обл.), Червонооскільський пункт (Ізюмський район Харківської обл.), Павлопільський пункт (Новоазовський район або Тельманівський, Донецька обл.), пункт "Славгородський-1" (Синельниківський район Дніпропетровської обл. або Вільнянський район Запорізької обл.), а також Горностаївський пункт (Горностаївський район Херсонської обл.).[13]

Серед перспектив розвитку розглядається добудова енергоблоків № 3 і № 4 на Хмельницькій АЕС, добудова нового енергоблоку № 5 на Рівненській АЕС,[14] добудова енергоблоку № 4 на Південноукраїнській АЕС[15] та будівництво двох заміщуючих енергоблоків на Запорізькій АЕС.[16]

В рамках реалізації Комплексної програми підвищення рівня безпеки енергоблоків та на виконання «постфукусимських заходів» на всіх українських АЕС впроваджено систему сейсмічного моніторингу (ССМ), яка надає інформацію про джерела можливих місцевих землетрусів.[17][коли?]

В 2021 році була заявлена стратегія Енергоатому щодо будівництва 14 нових енергоблоків до 2040 року.[18] Також програма уряду передбачає будівництво до 20 малих блоків SMR-160.[19] Від 2022 року також активно розглядається відновлення будівництва Чигиринської АЕС[20] та Одеської АТЕЦ[21] за оновленими проектами й новими технологіями. Також меморандум з Westinghouse передбачає будівництво 9 блоків AP1000, зокрема на нових-старих майданчиках: Івано-Франківська АЕС, Славгородська АЕС.[22]

В квітні 2024 року урядом було погоджено добудову блоків ХАЕС №3 і №4,[23] а також розпочате будівництво нових блоків №5 та №6 за американською технологією AP1000,[24] а вартість будівництва обдного блока становитиме приблизно $5 млрд.[25] 7 травня 2024 року було оголошено про початок підготовчих робіт з будівництва 2-х нових блоків №4 та №5 на Південноукраїнській АЕС.[26]

Енергоблоки

ред.

З 15-ти робочих енергоблоків станом на початок 2012 року, дванадцять енергоблоків України були збудовані за СРСР, ще три були запущені після його розвалу, в 1995-му та 2004-х роках. Всі енергоблоки з реакторами РБМК, що працювали в Україні, входили в склад Чорнобильської АЕС. В результаті Чорнобильської аварії енергоблок-4 був зруйнований, решта були почергово закриті в період з 1991 по 2000 роки. Таким чином усі енергоблоки, що залишились в країні відносяться до ВВЕР, 2 —ВВЕР-440 і 13 — ВВЕР-1000[27].

30 січня 2022 року, о 05:45, енергоблок № 4 Рівненської АЕС був підключений до електромережі після завершення середнього планово-попереджувального ремонту та перевантаження ядерного палива. Пресслужба «Енергоатому» повідомила, що вперше за всю історію атомної енергетики України ДП «НАЕК „Енергоатом“» почав працювати всіма 15-ма енергоблоками одночасно[28].

У роботі

ред.
Атомні електростанції в Україні (перегляд)
  Активні станції
  Майбутні станції
  Зачинені станції
  Незавершені станції
Назва Енергоблоки Реактор Потужність,
МВт
Початок
будівництва
Введення
до експлуатації
Виведення
з експлуатації
Паливо
Запорізька АЕС 1 ВВЕР-1000 1000 1980 1984 2025 ТВЕЛ та Westinghouse
2 ВВЕР-1000 1000 1981 1985 2026 ТВЕЛ
3 ВВЕР-1000 1000 1982 1986 2027 ТВЕЛ та Westinghouse
4 ВВЕР-1000 1000 1983 1987 2028 ТВЕЛ та Westinghouse
5 ВВЕР-1000 1000 1985 1989 2030 Westinghouse[29]
6 ВВЕР-1000 1000 1986 1995 Виконуються роботи з продовження ТЕ[30] ТВЕЛ
Рівненська АЕС 1 ВВЕР-440 440 1973 1980 2030 ТВЕЛ
2 ВВЕР-440 440 1973 1981 2031 ТВЕЛ та Westinghouse[31][32]
3 ВВЕР-1000 1000 1980 1986 2037 Westinghouse[33]
4 ВВЕР-1000 1000 1986 2004 2035 ТВЕЛ
5 ВВЕР-1000 1000 Скасовано - -
6 ВВЕР-1000 1000 Скасовано - -
Хмельницька АЕС 1 ВВЕР-1000 1000 1981 1987 2032 ТВЕЛ та Westinghouse[34]
2 ВВЕР-1000 1000 1985 2004 2050 ТВЕЛ та Westinghouse
3 ВВЕР-1000 1000 1986 (2026) - Westinghouse
4 ВВЕР-1000 1000 1987 (2027) - Westinghouse
5 AP1000 1100 11.04.2024 (2029) - Westinghouse
6 AP1000 1100 11.04.2024 (2029) - Westinghouse
Південноукраїнська АЕС 1 ВВЕР-1000 1000 1977 1982 2033 ТВЕЛ
2 ВВЕР-1000 1000 1979 1985 2025 ТВЕЛ та Westinghouse
3 ВВЕР-1000 1000 1985 1989 2027 Westinghouse[35]
4 AP1000 1100 Westinghouse
5 AP1000 1100 Westinghouse

Зачинені

ред.
Назва Енергоблоки Реактор Потужність,
МВт
Початок
будівництва
Введення
до експлуатації
Виведення
з експлуатації
Чорнобильська АЕС 1 РБМК-1000 1000 1970 1977 1996
2 РБМК-1000 1000 1973 1978 1991
3 РБМК-1000 1000 1976 1981 2000
4 РБМК-1000 1000 1979 1983 1986
5 РБМК-1000 1000 1981 Скасовано -
6 РБМК-1000 1000 1981 Скасовано -

Зупинені проєкти

ред.
Назва Енергоблоки Реактор Потужність,
МВт
Початок
будівництва
Кримська АЕС 1 ВВЕР-1000 1000 1982
2 ВВЕР-1000 1000 1983
3 ВВЕР-1000 1000 -
4 ВВЕР-1000 1000 -
Чигиринська АЕС 1 ВВЕР-1000[36] 1000 -
2 ВВЕР-1000[36] 1000 -
3 ВВЕР-1000[36] 1000 -
4 ВВЕР-1000[36] 1000 -
Харківська АТЕЦ 1 ВВЕР-1000 1000 -
2 ВВЕР-1000 1000 -
3 ВВЕР-1000 1000 -
4 ВВЕР-1000 1000 -
Одеська АТЕЦ 1 ВВЕР-1000 1000 -
2 ВВЕР-1000 1000 -
Новоазовська АТЕЦ 1 ВВЕР-500/271 1000 -
2 ВВЕР-500/271 1000 -
3 ВВЕР-500/271 1000 -
4 ВВЕР-500/271 1000 -
Київська АТЕЦ 1 ВВЕР-1000 1000 -
2 ВВЕР-1000 1000 -
Івано-Франківська АЕС 1 ВВЕР-1000 1000 -
2 ВВЕР-1000 1000 -
Закарпатська АЕС 1 ВВЕР-1000? 1000 -
2 ВВЕР-1000? 1000 -
Херсонська АЕС 1 ? -
2 ? -
Славгородська АЕС 1 ? -
2 ? -

Дослідницькі реактори

ред.

Паливний цикл

ред.

Залежність від російського постачання ядерного палива

ред.

У листопаді 2021 року Міністр енергетики України Герман Галущенко зазначив, що половина блоків українських АЕС працюють на паливі з РФ.[3]

Виробництво ядерного палива

ред.

Питання про зняття російської монополії на постачання свіжого ядерного палива в Україну було порушено ще в 1998 році.

Роботи з впровадження палива виробництва компанії «Westinghouse» розпочато у 2000 році в рамках Виконавчої угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки стосовно Проекту кваліфікації ядерного палива для України, підписаної 05 червня 2000 року.[41]

Починаючи з 2005 року, фахівці НТК ЯПЦ ННЦ ХФТІ беруть участь у всіх роботах «життєвого» циклу ядерного палива компанії Westinghouse для українських реакторів ВВЕР-1000 – від приймання свіжого палива на майданчиках АЕС до обстеження його стану після четвертого року експлуатації. Досвід, отриманий фахівцями, став в нагоді для великої кількості наукових та інженерних робіт, що проводить ННЦ ХФТІ НАНУ для НАЕК «Енергоатом» і його відокремлених підрозділів. Насамперед, це роботи з проєктування, розробки та виготовлення ПС СУЗ виробництва підприємств України для реакторів ВВЕР-1000 і проведення досліджень в обґрунтування довготривалого (до 50 років) зберігання ВЯП ВВЕР в «сухих» сховищах.[42]

Наприкінці 2018 року на Південноукраїнську АЕС має надійти тисячна за рахунком паливна збірка Westinghouse (США). З 2022 року на збірки від Westinghouse перейде й Рівненська АЕС, вже прибула партія з 42 касет з ядерним паливом американської компанії Westinghouse. Збірки з американським паливом планують у 2022 році завантажити в активну зону реактора на енергоблоці № 3 РАЕС. З 2023 року енергоблок має почати роботу повністю на американському паливі.

На 2018 рік ядерне паливо Westinghouse використовується на 6-ти енергоблоках українських АЕС. Після 2021 року воно буде використовуватися в 7-ми з 15-ти українських атомних енергоблоках. На американські збірки перейде енергоблок Рівненської АЕС. Також виробництво комплектуючих (головок і хвостовиків) для паливних касет Westinghouse буде розгорнуто на потужностях українського підприємства «Атоменергомаш».

Відвантаження для української АЕС тисячної збірки палива Westinghouse є визначною подією в багаторічному співробітництві Енергоатома та Westinghouse, адже успішна реалізація нової енергетичної стратегії до 2035 року неможлива без диверсифікації постачання ядерного палива.[43]

Восени 2019 року було оголошено намір побудувати завод з фабрикації ядерного палива поблизу Південноукраїнської АЕС.[44][45] В 2023 році Енергоатом став першою компанією в світі, яка реалізувала з Westinghouse проект заміни російського палива для реакторів ВВЕР-440,[46] на додачу до реалізованого раніше заміщення російського палива для ВВЕР-1000.[47]

В квітні 2024 року громадою було погоджено будівництво підприємства з виготовлення тепловидільних збірок за технологією Westinghouse. Виробничий процес на майбутньому підприємстві передбачає фактично механічну збірку ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-1000 з уже готових компонентів. Частина з них уже виготовляється на потужностях «Енергоатома». Будівництво комплексу має бути завершено за два роки.[48]

Сировина

ред.

Задоволення потреб сировини для атомної енергетики на 30 % забезпечується розробленням родовищ, введених в експлуатацію — Ватутінського, Центрального та Мічурінського. Планується введення в дію Новокостянтинівського родовища.

Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази задовільний. Основу її становлять великі за запасами родовища урану в натрових метасоматитах. Однак уранові руди цього типу бідні за якістю. Добутий уран через відносно високу собівартість (40 — 80 доларів США за кілограм) не може конкурувати на світовому ринку.

Друге місце за своїм промисловим значенням посідають родовища у вуглисто-піщаних відкладах палеогену. Частина родовищ — Девладівське у Дніпропетровській області. Братське у Миколаївській області — практично розроблені за методом кислотного підземного вилуговування та виробництво зупинено. Хоча окремі родовища цього типу невеликі за запасами, але їх загальні ресурси значні. На сьогодні експлуатацію цих родовищ припинено головним чином через екологічні проблеми. Однак у світовій практиці застосовується содово-кисневе вилуговування, яке не створює екологічних проблем.

11 квітня 2023 року в Канаді "Енергоатом" та CAMECO підписали угоду на зважування, відбір проб, проведення аналізів, зберігання та організацію транспортування уранового концентрату (УОК) виробництва ДП "СхідГЗК". Ця угода є останнім необхідним етапом для реалізації програми використання українського урану при виробництві ядерного палива для АЕС України.[49][50][51]

Основні завдання

ред.
Частка ядерної енергії
від загального споживання електроенергії
окремими країнами,
на сер. 1998[52]
Литва 77.21
Франція 75.77
Бельгія 55.1
Україна 45.42
Японія 35.86
Німеччина 28.29
США 18.69

Основними завдання ядерної промисловості України є:

Реакторна інженерія

ред.

Американська компанія Holtec обрала Україну, як місце для будівництва нового підприємства з випуску малих ядерних реакторів.[53]

10 червня 2019 у штаб-квартирі Holtec International — м. Камден (штат Нью-Джерсі, США) підписано Угоду про партнерство між НАЕК «Енергоатом», ДНТЦ ЯРБ та Holtec International. Документ підписали керівники компаній — Юрій Недашковський, Ігор Шевченко та Кріс Сінгх. Підписана тристороння угода передбачає створення міжнародного консорціуму, метою якого є сприяння діяльності щодо впровадження в Україні технології малих модульних реакторів (ММР) SMR-160.[54][55]

17 квітня 2024 року Енергоатом і компанія Holtec International оголосили про створення в Україні виробництва компонентів для малих модульних реакторів.[56][57]

Утилізація відходів

ред.

У липні 2019 року на промисловому майданчику ЧАЕС розпочав роботу завод з переробки рідких радіоактивних відходів, який протягом першого тижня роботи переробив майже 3 тони відходів. Завод переробляє рідкі радіоактивні відходи, які у протягом технологічного процесу цементуються та перетворюються на більш безпечні для зберігання та захоронення.

На даний момент завод переробив 34 «упаковки», які після витримки і проведення радіаційного контролю будуть спрямовані на захоронення в спеціальне приповерхневе сховище твердих радіоактивних відходів. Поступово завод має вийти на переробку 42 упаковок — бочок, ємністю 200 літрів — на добу. За умови безперебійного функціонування заводу впродовж усіх 250 робочих днів, це 10,5 тис. упаковок на рік.

Будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів було затверджено ще у 2001-му році, проте завершення будівництва та комплексні випробування відбулися лише у 2014-му році.[58]

Централізоване сховище

ред.

Важливою проблемою ядерної енергетики залишається заховання радіоактивних відходів — впродовж роботи ядерного реактора в ньому накопичується велика кількість радіоактивних ізотопів зі значним періодом напіврозпаду, які продовжуватимуть випромінювати ще тисячі років — це так зване відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП).

Українські АЕС з реакторами типу ВВЕР, як і інші АЕС у колишньому СРСР, створювалися виходячи з концепції тимчасового зберігання й подальшої переробки ВЯП у м. Желєзногорську Красноярського краю РФ (для реакторів ВВЕР-1000) й переробки в м. Озерську Челябінської області (для реакторів ВВЕР-440). До сьогодні Україна продовжує вивозити ВЯП до Росії.[59] Щорічно на даний вивіз і зберігання в Росії, Україна витрачає 100—140 мільйонів доларів[60]. Час від часу через нестабільні політичні відносини з Росією даний процес призупиняється, що призводить до накопичення ВЯП при АЕС. Крім того, перероблені відходи все одно повинні повертатися до України, оскільки за міжнародними угодами ядерні відходи мають бути захоронені на території країни, де утворилися. Через відмову Росії в 2001 році значна кількість палива була накопичена при Запорізькій АЕС на прийнятому в експлуатацію в 2001 році «сухому» сховищі відпрацьованого ядерного палива. Аналогічні сховища планується побудувати і при інших АЕС.

З 2001 року ведуться домовленості між Енергоатомом, українською владою, іноземними компаніями та інвесторами, щодо будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у чорнобильській зоні відчуження[60].

9 лютого 2012 року було прийнято Верховною Радою України та підписано президентом Віктором Януковичем закон «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проєктування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій»[61]. Згідно з ним централізоване сховище розміщується на майданчику, розташованому між селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка Київської області в зоні відчуження території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Загальна місткість централізованого сховища становить 16529 відпрацьованих тепловидільних збірок реакторів типу ВВЕР-440 та ВВЕР-1000[61].

6 липня 2017 року НАЕК «Енергоатом» отримав ліцензію Державної інспекції ядерного регулювання України на «будівництво та введення в експлуатацію ядерної установки» ЦСВЯП. Згідно проєкту ЦСВЯП затвердженого КМУ його вартість становить 37 млрд грн. Перша черга розрахована на зберігання трьох контейнерів для збірок ВВЕР 1000 і однієї одного контейнера для ВВЕР 440. Очікується, що на реалізацію першого етапу буде потрібно 2,5 року. Термін закінчення будівництва всіх пускових комплексів ЦСВЯП орієнтовно 2033—2034 р (16,5 років від початку реалізації проєкту).

В грудні 2018 року На Рівненській АЕС стартували випробування обладнання американської компанії Holtec International для проєкту Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Роботи починаються з перевірок і випробувань перевантажувального контейнера HI-TRAC 190, за допомогою якого перевантажується відпрацьоване ядерне паливо з приреакторного басейну витримки атомного енергоблока в транспортні контейнери HI-STAR для подальшого перевезення в сховище. Обладнання було поставлено на станцію з заводу HMD (Holtec Manufacturing Division) компанії Holtec International, за технологією якої ведеться будівництво сховища відпрацьованого палива.

У багатоцільовому контейнері може бути розміщена 31 відпрацьована паливна збірка з  паливом для реакторів типу ВВЕР-1000 або 85 збірок — для ВВЕР-440. Випробування пройшли під головуванням президента НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашківського і за участю фахівців компанії-власника технології.

Введення в експлуатацію самого Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива заплановано на березень 2020 року. Контрактом на будівництво сховища передбачено постачання компанією Holtec спеціального обладнання для сухого зберігання ВЯП і його транспортування, а також надання Україні технології, які будуть застосовані, як на блоках АЕС, так і під час перевезення ВЯП з АЕС в сховище, а також у самому сховищі.

Будівництво буде здійснюватися на 18,2 га і розраховане на 458 контейнерів HI-STORM на 16529 відпрацьованих тепловиділяючих збірок, з яких 388 контейнерів на 1201  збірок — для реакторів типу ВВЕР -1000 і 70 контейнерів на 4519 збірок ВВЕР-440.[62]

На початку грудня 2018 року на території Рівненської атомної електростанції було продемонстровано спеціальний потяг, яким перевозитимуть відходи до сховища. Було протестовано перевантажувальний контейнер HI-TRAC 190. Після завантаження контейнер вирушить з Рівненської АЕС у сховище в Чорнобильській зоні. Контейнер має 3 метри у довжину та важить 84 тонни. Зі станції до сховища контейнер транспортуватимуть на спеціальній залізничній платформі, побудованій спеціально для цих цілей. Від випадкових зіткнень її захистить «пом'якшувальний» вагон, а сам потяг буде під контролем воєнізованої охорони.

Перший контейнер з паливом за такою технологією буде відправлена у чорнобильське сховище орієнтовно навесні 2020 року. Наразі ще не ясно, з якої з трьох станцій. Зі слів атомників, контейнер для перевезення відпрацьованого палива коштує близько 2,2 млн дол.[63]

Заходи безпеки

ред.

Постійний контроль за станом безпеки АЕС держави здійснюють Державна інспекція ядерного регулювання України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр. Щорічно, та при нагальній потребі вони інформують Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки та оборони України, профільні комітети Верховної Ради України щодо стану основних споруд АЕС та водосховищ-охолоджувачів.

 

Саркофаг Чорнобильської АЕС, 2013

 

Південноукраїнська АЕС, 2013

Міжнародний контроль

ред.

Міжнародний контроль за діяльністю АЕС України постійно здійснює МАГАТЕ-Міжнародне агентство з атомної енергії, періодично надаючи необхідні звіти та рекомендації.

 

Хмельницька АЕС, 2013

 

Рівненська АЕС, 2011

Міжнародна кооперація

ред.

25 вересня 2018 року у Кропивницькому підписано Угоду про стратегічне партнерство між компаніями «Curtiss-Wright Corporation» (Сполучені Штати Америки) і «Radics LLC» (Україна), яка передбачає виконання спільних проєктів з модернізації систем безпеки ядерних об'єктів США. Угоду підписали віцепрезидент корпорації «Curtiss-Wright Corporation» Курт Мітчелл та директор компанії «Radics LLC» Антон Андрашов. На урочистому підписанні були присутні голова облдержадміністрації Сергій Кузьменко, народний депутат Костянтин Яриніч, голова наглядової ради ПАТ «НВП „Радій“» Євгеній Бахмач, представники Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні та інші почесні гості.[64]

У 2022 році Організація ядерної промисловості Канади (OCNI) і НАЕК «Енергоатом» домовилися про співпрацю в галузі ядерної енергетики та пов'язаних з нею технологій.[65]

В травні 2024 року НАЕК «Енергоатом» та корейська Hyundai Engineering and Construction Co., Ltd. (HDEC) домовились про співпрацю у проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію нових енергоблоків атомних електростанцій в Україні.[66]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. За 11 місяців АЕС виробили 52% всієї електроенергії, це співставно цифрам минулих років. Економічна правда (укр.). Процитовано 19 січня 2021.
  2. Nuclear Power in Ukraine (англійською) . Всесвітня ядерна асоціація. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 9 січня 2010 року.(англ.)
  3. а б Росія може обмежити постачання в Україну ядерного палива - міністр енергетики. www.unian.ua (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
  4. C. Sinelnikov, A. Leipunsky, Ant. Walther, G. Latischev. The Disintegration of Lithium by High Velocity Protons (нім.). Sow. Phys: 285.
  5. Хто зупинив будівництво Закарпатської АЕС?. https://zakarpattya.net.ua/. Закарпаття онлайн. 28 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 29 липня 2018.
  6. З болем і сумом повідомляємо, що 16 вересня 2021 року пішов із життя видатний науковець у галузі радіаційної медицини та епідеміології доктор медичних наук, професор Омельянець Микола Іванович.
  7. Постанова Верховної Ради Української РСР «Про мораторій на будівництво нових АЕС на території УРСР» від 2 серпня 1990 N 134-XII
  8. Постанова Верховної Ради України «Про деякі заходи забезпечення народного господарства електроенергією» від 21 жовтня 1993 N 3538-XII
  9. Закон України Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року
  10. Енергоблоки Чорнобильської АЕС та Запорізької АЕС. Запорізька АЕС не працює у зв'язку з окупацію території атомної електростанції та міста Енергодар.
  11. «Чигиринська АЕС — те ж саме, що млин на могилі мами». https://day.kyiv.ua/. День. 9 серпня 2005. Процитовано 3 грудня 2018.
  12. Нові атомні реактори в Україні: іншої альтернативи немає?. https://www.dw.com/. Німецька хвиля. 11 травня 2005. Процитовано 1 серпня 2018.
  13. Названы 7 пунктов размещения будущих АЭС(рос.)
  14. На Рівненській АЕС побудують енергоблок нерадянської розробки. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 9 липня 2017. Процитовано 3 грудня 2018.
  15. "Енергоатом" планує побудувати нові енергоблоки на ЗАЕС та ЮУАЕС. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 10 липня 2014. Процитовано 3 грудня 2018.
  16. На Запорізькій АЕС вивчають можливість будівництва двох заміщуючих енергоблоків. http://uprom.info/. національний промисловий портал. 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  17. На всіх АЕС України встановлено системи сейсмомоніторингу - «Енергоатом». kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 29 вересня 2020.
  18. На межі Рівненщини і Хмельниччини будуватимуть нові енергоблоки. Директор ХАЕС розповів деталі
  19. В Україні побудують до 20 атомних енергоблоків, — «Енергоатом»
  20. Українська енергетика виходить на Орбіту
  21. Одещина нарешті може отримати надійне джерело електропостачання
  22. Westinghouse та "Енергоатом" домовилися будувати нові блоки
  23. Кабмін схвалив законопроєкт про будівництво ХАЕС 3-4 - Мельничук
  24. На Хмельницькій АЕС стартував проєкт з будівництва енергоблоків №5 і 6 за американською технологією (ФОТО)
  25. Вартість будівництва нового енергоблоку ХАЕС становитиме близько $5 мільярдів - Енергоатом
  26. "Енергоатом" заявляє про початок підготовки будівництва 2 блоків на ПАЕС
  27. Search. Power Reactor Information System (англійською) . IAEA. Процитовано 5 квітня 2012.
  28. Уперше в історії, – Енергоатом заявив про запуск усіх 15 енергоблоків. 24 Канал (укр.). 30 січня 2022. Процитовано 4 березня 2024.
  29. Запорізька АЕС повністю перевела свій блок №5 на паливо Westinghouse. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  30. Продовження термінів експлуатації Запорізької АЕС зміцнить енергетичну безпеку країни, — Денис Шмигаль
  31. На Рівненську АЕС доставили ядерне паливо Westinghouse
  32. Реактор на Рівненській АЕС вперше завантажили неросійським паливом
  33. Рівненська АЕС розпочинає використання палива Westinghouse
  34. На Хмельницьку АЕС завезли перші партії ядерного палива Westinghouse
  35. Третій енергоблок Южно-Української АЕС повністю перевели на ядерне паливо компанії Westinghouse. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 21 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  36. а б в г Nuclear Power in Ukraine | Ukrainian Nuclear Energy — World Nuclear Association. world-nuclear.org. Процитовано 25 серпня 2023.
  37. Чому київський ядерний реактор можуть закрити і при чому тут Росія. https://apostrophe.ua/. Апостроф. 2 квітня 2017. Процитовано 5 серпня 2018.
  38. Про схвалення Концепції створення нового багатоцільового дослідницького ядерного реактора
  39. В Україні запущена перша ядерна установка світового значення, розроблена українськими фахівцями – Президент на зустрічі з фізиками-ядерниками у Харкові. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 23 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2018.
  40. Севастопольський університет попросив в окупаційної влади ядерний реактор
  41. Про проект кваліфікації ядерного палива компанії Westinghouse
  42. Диверсифікація поставок ядерного палива для АЕС України. Участь НТК «Ядерний паливний цикл» у впровадженні палива Westinghouse
  43. Половина українських АЕС перейшла на ядерне паливо з США. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 23 листопада 2018. Процитовано 30 листопада 2018.
  44. Завод з фабрикації ядерного палива планують побудувати на базі Південно-Української АЕС
  45. "Енергоатом" планує збудувати новий завод із виробництва ядерного палива
  46. Україна вперше завантажила ядерне паливо Westinghouse у реактор ВВЕР-440
  47. Реактори ВВЕР‑440 отримуватимуть паливо від Westinghouse з 2025 року - Енергоатом
  48. Під Южноукраїнськом хочуть побудувати завод з виробництва компонентів ядерного палива: громада дала дозвіл
  49. "Енергоатом" підписав з канадською САМЕСО угоду про використання українського урану
  50. Енергоатом підписав угоду з канадською компанією про використання українського урану
  51. «Енергоатом» відправив першу партію урану в Канаду. З нього вироблятимуть ядерне паливо для АЕС України
  52. Закон України Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року
  53. Американська компанія Holtec обрала Україну для будівництва заводу з виробництва малих ядерних реакторів. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 24 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  54. В Україні впроваджуватимуть технології малих модульних ядерних реакторів. https://uatv.ua/. UATV. 11 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  55. Енергоатом, ДНТЦ ЯРБ та Holtec International підписали Угоду про партнерство, яка передбачає створення міжнародного консорціуму. http://energoatom.kiev.ua/. Енергоатом. 11 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  56. Україна почне виробляти компоненти для малих модульних реакторів Holtec
  57. Енергоатом з Holtec International запланували будівництво заводу з виготовлення SMR-300
  58. У Чорнобилі запрацював завод з переробки радіоактивних відходів. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 18 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
  59. А. Шевцов, М. Земляний, А. Дорошкеви Проблема відпрацьованого ядерного палива: світові тенденції та українські реалії // Національний інститут стратегічних досліджень. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 9 квітня 2012.
  60. а б Куди діти радіонукліди//Україна молода [Архівовано 26 січня 2011 у Wayback Machine.] — 06.03.08
  61. а б Закон України. Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій. 9 лютого 2012 року № 4384-VI
  62. В Україні приступили до тестування обладнання сховища відпрацьованого ядерного палива. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  63. Відпрацьоване ядерне паливо перевозитимуть спецпотягом. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 8 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2018.
  64. Українська система безпеки захищатиме ядерні реактори США. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 25 вересня 2018. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
  65. Ukraine and Canada agree closer nuclear cooperation
  66. "Енергоатом" та Hyundai Engineering співпрацюватимуть в будівництві атомних енергоблоків в Україні

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Перспективи розвитку уранової сировинної бази ядерної енергетики України: монографія / В. Г. Верховцев, Г. В. Лисиченко, Ю. Л. Забулонов та ін. ; Держ. установа «Ін-т геохімії навколиш. середовища НАН України». — Київ: Наук. думка, 2014. — 356 с. : іл. — (Проект «Наукова книга»). — Тит. арк. парал. англ. — Бібліогр.: с. 333—351 (352 назви). — ISBN 978-966-00-1463-3