Відкрити головне меню
Тюльпан двоквітковий
Tulipa polychroma.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Лілійні (Liliaceae)
Рід: Тюльпан (Tulipa)
Підрід: Eriostemones
Вид: Тюльпан двоквітковий
Біноміальна назва
Tulipa biflora
Pall., 1776
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tulipa biflora
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tulipa biflora
EOL logo.svg EOL: 1082948
IPNI: 542845-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 468982

Тюльпа́н двоквітко́вий (Tulipa biflora)[1] — багаторічна рослина родини Лілійних. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий». Декоративна культура.

Зміст

ОписРедагувати

 
Проросла цибулина
 
Квітка великим планом

Трав'яниста рослина 10-25 см заввишки, геофіт, ранньовесняний ефемероїд. Цибулини завширшки 1-1,5 см, яйцеподібні, з коричневими оболонками, вкритими зсередини рожевими волосками. Стебла голі, червонувато-зелені. Листків зазвичай два. Вони голі, гладкі, довші за квітконос, жолобчасті, серповидно вигнуті, сизуваті, по краях мають тьмяну пурпурову облямівку. Їхня форма залежить від екологічних умов: при достатньому зволоженні рослини формують ланцетні листки з рівним краєм; при недостатньому зволоженні утворюються лінійні листки, інколи зі слабохвилястим краєм та скручені уздовж.

Квітки запашні, поодинокі або розташовані по 2-6 на квітконосі. На стадії пуп'янку квітконос прямостоячий, при повному розкритті квітки злегка пониклий. Листочків оцвітини 6 штук, вони 3-4 см завдовжки, всередині білі з великою жовтою плямою при основі, ззовні листочки внутрішнього кола білі, а листочки зовнішнього кола — блідо-лілуваті з більш-менш помітною зеленкуватою середньою жилкою. Внутрішні пелюстки в 1,5 рази вужчі за зовнішні. Крім того, зовнішні пелюстки приблизно на третину вужчі за внутрішні. Тичинки вдвічі коротші за пелюстки, жовті. Тичинкові нитки циліндричні. Пиляки жовті з чорним кінчиком, вдвічі коротші за тичинкові нитки, біля основи мають волосисте кільце. Зав'язь з коротким стовпчиком.

Плід — широкояйцеподібна сірувата коробочка 8-13 мм завдовжки. Насіння пласке, коричневе, трикутне із заокругленими кінчиками.

Число хромосом 2n = 24.

ЕкологіяРедагувати

Рослина посухостійка, світлолюбна, не переносить найменшого затінення, віддає перевагу щебенистим, глинистим, каштановим ґрунтам та сухим чорноземам, особливо еродованим. Зростає у рівнинних типчаково-ковилових, полинових, полиново-дерниннозлакових і солончакових степах, напівпустелях, на еродованих глинистих схилах на висоті від 50 до 3000 метрів над рівнем моря (в Криму лише на висоті 50-150 м). Задернення не виносить, тому у густому травостої не трапляється.

Цвітіння відбувається у квітні-травні, на півдні ареалу воно може розпочинатись навіть у березні. Запилюється комахами. Плодоносить у травні-червні. Розмножується насінням, яке викидається при розгойдуванні коробочок (автохорія) та вегетативно (цибулинами).

У культурі відмічено поїдання цибулин тюльпану двоквіткового сліпаками.

ПоширенняРедагувати

Тюльпан двоквітковий належить до ірано-малоазійської флори. Він розповсюджений на Кавказі, у Закавказзі, Східній Туреччині, на Кубані, Ставропіллі, у Надволжі, Центральній Азії, Казахстані, Західному Сибіру. Окремі осередки цього виду знайдені у Сербії, Йорданії та Єгипті.

Через Україну проходить західна межа ареалу. Найчисленніші популяції трапляються у Криму (Чокрацький масив, Тарханкутський півострів, мис Казантип, околиці Коктебеля). На мисі Чауда розташований найбільший з європейських осередків тюльпану двоквіткового площею близько 16 км². Також декілька нечисленних популяцій виявлено на Донецькому кряжі.

Статус видуРедагувати

Оскільки в Україні тюльпан двоквітковий росте переважно в Криму, тобто в зоні з високим рекреаційним навантаженням, його відтворенню заважають збирання квітів, викопування рослин, витоптування, випасання худоби, розорювання й ерозія схилів, господарська діяльність. Показово, що в 1976 році унікальна популяція біля Судака, спочатку описана як самостійний вид під назвою тюльпан Кальє, була цілком знищена саме внаслідок будівництва. Разом з тим помічено, що після зниження пасовищного навантаження цей вид швидко відновлюється.

Вид охороняється в Опуцькому і Казантипському заповідниках, вирощується в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка, Донецькому і Нікітському ботанічних садах. За межами України охороняється в Росії, де занесений в регіональні Червоні книги Саратовської області[2] і Краснодарського краю.[3]

ЗастосуванняРедагувати

Квіти цього виду невисокі, дрібні, але досить привабливі завдяки двоколірному забарвленню. Крім того, цвітіння насаджень цього тюльпану досить рясне, що дозволяє віднести його до декоративних рослин. В культурі вид відомий з 1806 року. Зазвичай тюльпан двоквітковий висаджують в альпінаріях. Рослини потребують родючого, проникного, нейтрального ґрунту. Їх висаджують на глибину 10-12 см на добре освітлених місцях, бо в затінку їхні дрібні квіти робляться непоказними, стебла витягуються або рослини не цвітуть взагалі.

СинонімиРедагувати

  • Liriopogon biflorum (Pall.) Raf.
  • Orithyia biflora (Pall.) Kunth
  • Podonix albiflora Raf.
  • Tulipa bessarabica Zapal.
  • Tulipa biflora var. buhseana Regel
  • Tulipa biflora var. major Boiss.
  • Tulipa binutans Vved.
  • Tulipa buhseana Boiss.
  • Tulipa callieri Halácsy & Levier
  • Tulipa crispatula Boiss. & Buhse
  • Tulipa halophila Bornm. & Gauba
  • Tulipa humilis var. crispatula (Boiss. & Buhse) Boiss.
  • Tulipa koktebelica Junge
  • Tulipa polychroma Stapf
  • Tulipa sylvestris var. biflora (Pall.) Ledeb.
  • Tulipa talijevii Klokov & Zoz[1]

Слід зазначити, що серед ботаніків не існує єдиної думки стосовно синонімії з таксоном Tulipa polychroma: в той час як одні вважають його тотожним тюльпану двоквітковому, інші додержуються думки, що це різні, хоча й дуже близькі види, які важко піддаються визначенню.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Тюльпан двоквітковий в Червоній книзі України. — Перевірено 23 грудня 2014 р.