Турів

місто східного Полісся
(Перенаправлено з Туров)

Ту́рів (Туров, біл. Ту́раў) — місто Білорусі, у Житковицькому районі Гомельської області[3]. Розташоване на східному Поліссі, пристань на правому березі Прип'яті.

місто Турів
біл. Тураў
Coat of Arms of Turaŭ, Belarus.svg Flag of Turaw, Belarus.svg
Герб Прапор
BLR Turau Administrative Building.jpg
Основні дані
52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611Координати: 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Перша згадка 980
Статус з 2004 року
Населення 2 846 (2011)
Площа 5,46029 км²[1]
Транслітерація назви Turaŭ
Поштовий індекс 247980
Телефонний код +375-2353
Висота 125 м[2] м.н.р.м.
Місцева влада
Веб-сторінка Тураў
Турів. Карта розташування: Білорусь
Турів
Турів
Турів. Карта розташування: Гомельська область
Турів
Турів
Турів (Гомельська область)

CMNS: Турів на Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Турів розташований на правому березі річки Прип'яті, на Поліській розмежувальній лінії[3].

ІсторіяРедагувати

 
Наполеон Орда — Турів, 1856

Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згаданий в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.

За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого була Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворена Турівська єпархія.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.

У X—XIII століттях був столицею удільного Турово-Пинського князівства та центром Турівської єпархії[3].

Узимку 1241 року місто зруйноване Батиєвою навалою. Після цього занепало й регіональним центром став Пінськ[3].

З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (із середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі).

У 1655—1659 роки входив складу Пинсько-Турівського полку Гетьманщини[3].

З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії.

4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській[4].

У 1917—1920 роках входив до складу до Української Народної Республіки[3].

3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.

ПерсоналіїРедагувати

Пам'яткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://gp.by/upload/iblock/0c7/0c77b7a70bc8b48d969b9da8379e9542.pdf
  2. GeoNames — 2005.
  3. а б в г д е ж Леонюк В. Турів // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 302. — ISBN 966-95063-0-1.
  4. S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 72-73. (пол.)
  5. Książęta Ostrogscy (01) Архівовано 13 листопад 2013 у Wayback Machine. (пол.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турів