Йосип Якович Сє́тов (справжнє прізвище — Сетгофер; нар. 1826, Москва — пом. 7 січня 1894, Київ) — російський співак (тенор), антрепренер. Чоловік театральної діячки Пальміри Аннато.

Йосип Якович Сєтов
Основна інформація
Дата народження1826
Місце народженняМосква, Російська імперія
Дата смерті26 грудня 1893 (7 січня 1894)
Місце смертіКиїв, Російська імперія
ПохованняАскольдова могила
Громадянство Російська імперія
Професіїоперний співак
Освітаюридичний факультет Московського університетуd
Співацький голостенор
Інструментивокал[d]
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
У шлюбі зАннато Пальміра Францівна

Біографія

ред.

Народився у 1826 році в Москві. Угорець. Після закінчення юридичного факультету Московського університету служив чиновником Міністерства народної освіти, потім переїхав до Санкт-Петербурга, де навчався грі на віолончелі у Гроса. У 1846 році вивчав архітектуру в Парижі. Співу навчався в НеаполіДж. Меркаданте, П. Гуглієльмі, П. Романі), у Флоренції (у В. Ломбарді) і в Парижі (у Дж. Бордоньї). У цей період зблизився з Ж. Дюпре і Дж. Рубіні.

У 1854 році дебютував на оперній сцені міста Ареццо, пізніше виступав у Флоренції, Ліворно, Мілані, Парижі, Тунісі в операх Г. Доніцетті, Дж. Россіні, В. Белліні, Д. Обера, Дж. Мейєрбера і Дж. Верді («Луїза Міллер», «Ріголетто», «Трубадур»). 20 вересня 1855 року дебютував в партії Едгара («Лючія ді Ламмермур») на сцені Петербурзької опери, де співав до 1864 року, потім до 1868 року соліст московського Большого театра.

У 18651868 роках — старший режисер московського Большого театра, в 18681872 роках — режисер Маріїнського театра (серед його постановок — «Кам'яний гість» і «Фауст»). В 18741883 роках і 18921893 роках — антрепренер і режисер Київського міського театра (нині будівля Національного академічного театра російської драми імені Лесі Українки), на сцені догрого вперше поставив опери «Опричник» і «Хованщина»; серед інших постановок — «Життя за царя» М. Глінки, «Фауст», «Гугеноти», «Трубадур», «Галька». Ці постановки відрізнялися злагодженим ансамблем співаків (Л. Люценко, Ю. Махіна, О. Меньшикова, Д. Орлов, О. Пускова), хору і балету. У літні місяці 18831892 років тримав антрепризу в Одесі, Москві та Петербурзі. У його антрепризі були Є. Лавровська, О. Ляров, Є. Кадміна, Д. Орлов, Ф. Стравинський.

Займався також педагогічною діяльністю. У нього брали уроки співу або готували партії під його керівництвом М. О. Андрєєв, О. Борисенко, О. Городцов, О. Латишева. Викладав в Петербурзькій, потім в Московські консерваторіях18661868 роках професор співу і декламації), пізніше — в Петербурзькому театральному училищі.

Помер в Києві 7 січня 1894 року. Похований на некрополі Аскольдової Могили.

Творчість

ред.

Романси:

  • «Зірка» («Ти понеслася, моя зірка»), «Зірочка» («Яскраво світить зірочка»), «Мілою» («Повір мені»), «Надії немає», «Даремно» («Багато почуття в грудях»), «Посміхнися, красна дівиця» на слова А. Козлова;
  • «Чи не женися, молодець» («Черкеська пісня»), «Я говорив тобі» («Не смійся над моєї пророчою тугою») на слова М. Лермонтова;
  • «Пісня бандита» («Пустельник добровільний»), «Терпіла, страждала», «Ти моя», «Ти радістю землі була» на слова М. Куликова;
  • «Так і рветься душа» на слова О. Кольцова;

Література

ред.

Посилання

ред.