Кольцов Олексій Васильович

російський поет
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Олексій Васильович Кольцов (нар. 3 (15) жовтня 1809(18091015), Воронеж — пом. 29 жовтня (10 листопада) 1842, Воронеж) — російський поет, купець. Вершиною художніх досягнень поета є його пісні. Декілька віршів написав українською мовою. Поривання до волі, туга за молодістю, селянська праця — ось головні його теми. Творчість письменника становить собою вдалий синтез елементів книжкової поезії і селянського фольклору[6]. Значна кількість його віршів покладена на музику.

Олексій Кольцов
Алексей Кольцов
Худ. Кирило Горбунов.Літографія
Ім'я при народженніОлексій Васильович Кольцов
Народився3 (15) жовтня 1809[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Воронеж, Російська імперія[1][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 жовтня (10 листопада) 1842[1][2] (33 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Воронеж, Російська імперія[1][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
·туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія
Національністьросіянин
Діяльністьпоет
Мова творівросійська і українська
Роки активності1825—1842
Жанрпоезія Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Кольцов Олексій Васильович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

ред.

Народився в сім'ї воронезького міщанина, торговця худобою. З дитячих років брав участь у справах батька — переганяв стада в степах, купував і продавав худобу на сільських базарах. Навчався в повітовому парафіяльному училищі менше півтора року. У 16 років почав писати вірші, наслідуючи популярних поетів того часу.

Першими наставниками Кольцова були книгар Дмитро Кашкін і семінарист Андрій Сребрянський.

Збереглося три вірші, написані Кольцовим українською мовою під загальною назвою «Опыт малоросийской поэзии».

1830 року Кольцов познайомився з Миколою Станкевичем, який приїхав до Воронежа. Той показав вірші невідомого юнака московським літераторам, зокрема Віссаріонові Бєлінському, який став для Кольцова другом та вчителем життя.

У 1835 році Станкевич і Бєлінський на кошти, зібрані за передплатою, видали першу книжку віршів поета. Талант поета-самоучки підтримали Пушкін, Крилов, Вяземський, Одоєвський. Сучасників зацікавила народність віршів Кольцова, що відрізняла їх від численних підробок під народну поезію. Кольцов оспівував працю людини на землі, злитість його з природою («Песня пахаря», «Урожай», «Косарь»). У деяких його віршах реалістичні картини поєднувалися з відомою ідеалізацією народного життя.

Бєлінський писав, що разом з напевно лірикою Кольцова в літературу «… сміливо увійшли і постоли, і рвані каптани, і кострубаті бороди, і старі онучі, — і весь цей бруд перетворився в нього в чисте золото поезії»[7]. Називаючи Кольцова «великим народним поетом», Микола Добролюбов зазначав, що його пісні «… склали у нас абсолютно особливий, новий рід поезії … Кольцов першим став представляти в своїх піснях цієї російської людини справжнє життя наших простих людей так, як воно є, нічого не вигадуючи»[8].

У Олексія Кольцова нерідко відбувалися сварки з батьком (особливо в останні роки життя); його батько негативно ставився до літературної творчості сина. Внаслідок депресії і тривалого туберкульозу Кольцов помер у віці тридцяти трьох років у 1842 році. Похований у Воронежі.

О. Кольцов і Україна

ред.

О. Кольцов з дитинства ввібрав культуру не тільки російського, але й українського народу (недалеко від Воронежа, в південних районах — Острогозькому, Павловському, Богучарському, Бірючинському і Валуйському — переважало українське населення).

У справах свого батька він часто роз'їжджав по південних повітах Воронезької губернії, доводилося йому бувати і в Україні. Тут поет знайомився з життям українців, їхнім побутом, традиціями, піснями, переказами, збирав українські пісні та прислів'я.

Свій перший вірш українською мовою «Голубонько, доню!» А. Кольцов створив у ранній юності, потім ним було написано ще кілька творів («Відкіль запорожці, відкіль се ідуть?», «Друженьку! друженьку! Як я коли зайду», 1829).

У статті «Малорусскія стіхотворенія А. В. Кольцова» літературний критик М. Комаров у кінці XIX ст. цілком справедливо зазначив:

«... спроба Кольцова писати по-малоруськи представляється вкрай цікавою, тим більше що вона відноситься до того часу, коли на малоросійській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Малоросії, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою».[9]

У багатьох інших його віршах звучать українські мотиви, виникають образи українців, зображених з великою повагою і симпатією («Ночівля чумаків» (1829, російською «Ночлег чумаков»), «До річки Гайдарі» (1830, російською «К реке Гайдари»), «Втеча» (1838, російською «Бегство»)).

Пам'ять

ред.

Могила О. В. Кольцова

ред.

Могила О. В. Кольцова зберігається в Літературному некрополі недалеко від Воронезького цирку.

Пам'ятники

ред.

У Воронежі є пам'ятники, що увіковічили пам'ять про поета. Один був встановлений у 1868 році (автор А. Тріскорні) в Кольцовському сквері. Інший, відкритий у 1976 році (автори П. Бондаренко та І. Савічев), на Радянській площі[10].

Топонімія та ергонімія

ред.

У філателії, нумізматиці та ін.

ред.

Поштові марки та монети

  • У 1959 році вийшов радянський історико-біографічний художній фільм «Пісня про Кольцова».
  • У 1997 році на екрани вийшов фільм «На зорі туманної юності», присвячений Олексію Кольцову.
  • Воронезька кондитерська фабрика випускає цукерки «Пісні Кольцова» з 1958 року.
  • До 200-річчя від дня народження А. В. Кольцова Банк Росії випустив срібну монету номіналом 2 рублі.
  • У 2011 році до 425-річчя Воронежа Пошта Росії випустила конверт із зображенням пам'ятника поетові в Кольцовському сквері.

Примітки

ред.
  1. а б в г Кольцов, Алексей Васильевич // Русский биографический словарьСПб: 1903. — Т. 9. — С. 85–93.
  2. а б Жданов В. В. Кольцов // Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3.
  3. ПроДетЛит — 2019.
  4. а б http://www.britannica.com/EBchecked/topic/321490/Aleksey-Vasilyevich-Koltsov
  5. а б Кольцов Алексей Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. http://orthodoxy.org.ua/node/10740[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Полн. собр. соч., т. 9, 1955, с. 534
  8. Собр. соч., т. 1, 1961, с. 440
  9. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 280 с.
  10. Про пам'ятники О. В. Кольцову. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2013.

Література

ред.
  • А. Юдин. Поэт Кольцов и его стихотворения. «Опыты в сочинениях студентов имп. Харьковского университета», т. I. Харьков, 1916, стр. 224.
  • В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 280 с.
  • Ласунская О. Г. Друзі мої — Кольцов і Нікітін: Із записок збирача / Олег Ласунской. — Воронеж; Київ, 2001. — 115 c.
  • А. В. Кольцов і російська література: Зб. статей / Отв.ред. Н. В. Осьмаков. — М.: Наука, 1988. — 205 с. — ISBN 5-02-011349-2.
  • А. В. Кольцов вчора, сьогодні, завтра: матеріали Міжвузівської наукової конференції: [збірник] / Воронеж. держ. ун-т, філол. фак., каф. рус. мови, каф. теорії літератури. та фольклору; [редкол.: О. Ю. Алейников та ін; отв. ред. В. М. Акаткін]. — Воронеж, 2009. — 175 с.
  • А. В. Кольцов в печати (1835—2001): собр. О. Г. Ласунского в фондах Воронеж. обл. универс. науч. б-ки им. И. С. Никитина / сост. О. Б. Калинина ; предисл. А. М. Смирновой. — Воронеж: Центр духов. возрождения Чернозём. края, 2009. — 80 с. : цв. ил.

Посилання

ред.