Відкрити головне меню

Станкевич Микола Володимирович

Мико́ла Володи́мирович Станке́вич (рос. Николай Владимирович Станкевич; 9 жовтня 1813, село Удерівка Острогозького повіту Воронезької губернії,— 7 липня 1840, Нові-Лігуре, Італія) — російський і український філософ, письменник, поет родом з української частини Вороніжчини. Брат Олександра Володимировича Станкевича (1821—1912) — письменника, біографа і видавця літературної спадщини Т. М. Грановського.

Станкевич Микола Володимирович
Stankevich.jpg
Народився 27 вересня (9 жовтня) 1813
Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 25 червня (7 липня) 1840 (26 років)
Нові-Лігуре, Провінція Алессандрія, П'ємонт, Італія[1]
·туберкульоз
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність філософ, поет, письменник
Галузь філософія
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd і Імператорський Московський університетd
Знання мов російська

Вчився в Москві й Берліні; засновник російського гегельянства. Під час навчання Станкевича в Московському університеті навколо нього згуртувалися такі різні, але яскраві постаті, як Бєлінський (літературний критик різночинсько-демократичного напрямку), Костянтин Аксаков (майбутній слов'янофіл), Михайло Бакунін (майбутній вождь анархізму) та інші. Був главою знаменитого в історії новітньої російської літератури «гуртка Станкевича».

У 1890 видано його літературні твори, пізніше цікаве листування (1914), в якому є місця, присвячені Україні.

Станкевич був першим, хто розшукав і підтримав молодого поета Олексія Кольцова.

Помер на 27-му році життя від туберкульозу, від якого тривалий час безуспішно лікувався.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Станкевич Николай Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.