Острогозьк

слобожанське містечко

Острого́зьк (рос. Острогожск, заст. укр. Рибне) — місто в Росії, адміністративний центр Острогозького району Воронезької області. Лежить на історичній території Слобідської України.

місто Острогозьк
рос. Острогожск
Coat of Arms of Ostrogozhsk (Voronezh oblast).png Flag of Ostrogozhsk (Voronezh oblast).png
Герб Острогозька Прапор Острогозька
Ostrogozhsk.Voronezh obl.JPG
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Код ЗКАТУ: 20231501000
Код ЗКТМО: 20631101001
Основні дані
Час заснування 1652
Статус міста 1765
Населення 33 842[1]
Площа 22 км²
Поштовий індекс 397852–397855
Телефонний код +7 47375
Географічні координати: 50°52′ пн. ш. 39°04′ сх. д. / 50.867° пн. ш. 39.067° сх. д. / 50.867; 39.067Координати: 50°52′ пн. ш. 39°04′ сх. д. / 50.867° пн. ш. 39.067° сх. д. / 50.867; 39.067
Часовий пояс UTC+4
Водойма р. Тиха Сосна
Найближча залізнична станція Острогозьк
Відстань
До залізничної станції: 3 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

142

Влада
Вебсторінка www.ostrogozhsk.ru
Мапа
Острогозьк (Росія)
Острогозьк
Острогозьк


CMNS: Острогозьк у Вікісховищі

Засноване в 1652 році, статус міста з 1765 року. Одне з полкових міст Слобожанщини. У 1917—1920 — у складі УНР та Української Держави (гетьман Павло Скоропадський включив безпосередньо до складу Харківської губернії). Після встановлення Директорії в Україні місто деякий час контролював уряд УНР. Від 1920 під більшовицькою окупацією.

Лежить за 142 км на південь від Воронежу на річці Тиха Сосна (притока Донy). За 3 км від міста — залізнична станція Острогозьк (на лінії ЛискиВалуйки). Населення (за переписом населення 2010 року) — 33 842 мешканці.

Походження назвиРедагувати

Острогозьк, який є історичним центром Східної Слобожанщини, був заснований українськими козаками 1652 року. У VIII-Х століттях на цьому місці вже існувало слов'янське поселення племені сіверян, але постійні напади кочовиків змусили наших предків покинути ці землі, а повернулися вони сюди лише в добу Богдана Хмельницького, аби своєю присутністю знову захищати рідну землю від ворожих зазіхань. Свою назву місто отримало від річки Острогощі, яка тут впадає в Тиху Сосну. Але за народними переказами, ім'я своє Острогозьк отримав від маленької дерев'яної фортеці — «острожка», з якого і розпочалася у XVII ст. майбутня столиця найсхіднішого українського козацького полку.

Українська народна назва Рибне походить від місцині на річці Острогощі — Рибного плеса.

ІсторіяРедагувати

 
Преображенська церква в Острогозьку
 
Герб (1781)

Засноване у 16501652 реєстровими українськими козаками Чернігівського і Ніжинського полків як військова фортеця — острог (на Білгородській межі) Московії. Будівництвом міста керував полковник Іван Дзиковський. Кількість реєстрових козаків — 2000 осіб, з родинами та майном. У 1653 році було завершене будівництво фортеці та церкви, а 1654 року до міста прибули нові переселенці-козаки, котрі оселилися у західній частині міста, яка й досі має назву «Нова Сотня».

До 1765 був полковим містом Острогозького слобідського полку, в 17791928 повітове місто Острогозького повіту Воронізької губернії.

За даними 1859 року у місті мешкало 7112 осіб (3678 чоловічої статі та 2434 — жіночої), налічувалось 762 дворових господарства, існували 7 православних церков, повітове й приходське училища, приватний пансіон і приватна школа, лікарня, богодільня, поштова станція, 25 заводів (2 салотопних, 3 миловарних, 3 свічкосальних, 2 свічковоскових, 2 ковбасних, 3 тютюнових, 2 цегельних і шкіряний), відбувались базари й 3 ярмарки на рік[2].

Місто в народі називали Рибним, оскільки тут був головний склад риби, яку продавали у внутрішніх губерніях Московії з Дону.

1895 через місто пройшла залізниця ХарківБалашов.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 20983 осіб (10410 чоловічої статі та 10573 — жіночої), з яких 20653 — православної віри[3].

Перші визвольні змаганняРедагувати

25 травня 1917 року в місті відбувся перший Український з'їзд Острогозького повіту, на який зібралися представники 15 волостей, товариства «Просвіта» та кооперативів. З'їзд видав кілька постанов та перевів збірку на Український Національний Фонд.

Найголовнішими постановами були:

  • зв'язатися з Харковом як центром усієї Слобожанщини;
  • негайно приступити до українізації народних шкіл шляхом організації курсів, впливом на земства тощо;
  • визнати жовто-блакитний прапор та ін.

Було обрано Українську повітову раду, якій доручили реалізацію постанов З'їзду та започаткування національних з'їздів в інших повітах.

У 1917 — у складі УНР. У 1918 зайнятий військами Української Держави. Гетьман Павло Скоропадський включив Острогозьк безпосередньо до складу Харківської губернії Української Держави. Після встановлення Директорії в Україні місто деякий час контролював уряд УНР. 1920 — постійна більшовицька окупація.

З 1928 року — районний центр[чого?] (до того був повітовим містом). Тоді ж почався систематичний терор проти міського населення, пов'язаного з приватною справою. 1932—1933 комуністи вдалися до Голодомору проти населення міста. Загалом місто значно постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР.

У роки німецько-радянської війни під контролем німецьких військ з 5 липня 1942 року по 20 січня 1943 року. Тоді ж Острогозьк включений до складу Райхскомісаріату Україна. Острогозьк мав входити до Генеральної округи Воронеж (адміністративний центр у місті Воронеж) і стати центром Острогозького ґебіту.

НаселенняРедагувати

За переписом 1897 року у місті проживало 20 983 осіб (10 410 чоловіків та 10 573 жінки)[4]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[4]:

Мова Осіб Відсоток
українська 10 789 51,42 %
російська 9 815 46,78 %
єврейська 128 0,61 %
польська 73 0,35 %
німецька 67 0,32 %
інші 111 0,53 %
Разом 20 983 100 %

Зміна чисельності населення за даними всесоюзних і всеросійських переписів:[5]

Рік 1856 1897 1913 1926 1931 1959 1979 1989 2002 2010 2020
населення 7400 21000 23900 11000 19300 28403 35577 35698 35746 33842 31829

ЕкономікаРедагувати

  • авторемонтний завод
  • цегляний завод
  • завод столярних виробів
  • оліфоварочний завод
  • консервний завод
  • винний завод
  • маслосироробний завод
  • шкірний завод
  • філіал ПО «Робітниця» (легка промисловість)
  • крейдо-вапняний комбінат.

Соціальна сфераРедагувати

 
Будинок-музей Крамського

У місті є краєзнавчий музей, будинок-музей Івана Крамського, картинна галерея імені І. М. Крамського.

Видається російською мовою районна газета «Острогожская жизнь».

Зберігся ряд пам'яток архітектури — купецьких будинків XIX — початку XX століть. У центрі міста — пам'ятний камінь на місці зустрічі Гетьмана Івана Мазепи і московського володаря Петра I.[6]

Пам'ятний знак на честь гетьмана Мазепи на острогозькому МайданіРедагувати

 
М. Ратушний та Д.Денисенко біля «мазепиного каменю».

На центральній історичній площі міста, яку називають тут Майданом, височить величний пам'ятний знак, напис на якому повідомляє:
«6 вересня 1696 року на Майдані Петро І, повертаючись з Азовського походу, зустрічався з гетьманом України Мазепою і козаками Острогозького полку, дякував їм за хоробрість і вірну службу»

Оригінальний текст (рос.)
6 сентября 1696 года на Майдане Петр I, возвращаясь из Азовского похода, встречался с гетманом Украины Мазепой и казаками Острогожского полка. Благодарил их за храбрость и верную службу[7][8]

Втім, історики стверджують, що у документах немає жодних відомостей про зустріч Петра з козаками Острогозького полку[7].

Зустріч Петра і Мазепи описана у виданій 1822 року першій книжці «Истории Малой России» Дмитра Бантиш-Каменського, і стала сюжетом думи Кондратія Рилєєва «Петр Первый в Острогожске»[7]. Своїм віршем Рилєєв створив майбутнє місце пам’яті[7].

Мазепа подарував цареві надзвичайно цінну шаблю, оправлену золотом із самоцвітами і в щиті на золотому ланцюгу, прикрашеному алмазами, яхонтами, рубінами[7][9].

Пам'ятний камінь було встановлено 3 жовтня 1997 року, з нагоди святкування 345-річчя Острогозька, більш ніж через 300 років після події[7].

Відомо, як сильно допомогли козаки гетьмана Мазепи російському цареві при здобуті міцної турецької фортеці у гирлі Дону, на Азовському морі[10].

2010-го року острогозький Майдан відвідала висока делегація українців. Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайло Ратушний і український журналіст зі Східної Слобожанщини, активіст місцевого українського товариства «Перевесло», який при цьому очолює Воронізьке регіональне відділення ОУР (Об'єднання українців Росії) Дмитро Денисенко[11], узявши з собою державний прапор України, сфотографувалися разом з ним біля острогозького пам'ятника українському гетьману. Світлина ця, разом з невеличкою статтею про Східну Слобожанщину, з'явилися незабаром в українському виданні «Україна молода». Між іншим, згадали автори цієї статті і про ті труднощі, які довелось долати острогозьким шанувальникам старовини, аби отримати дозвіл від воронізької влади на встановлення цього пам'ятника. «Коли встановлювали цей пам'ятний знак, місцевій владі закидали: чого це ви Мазепу згадуєте? — розповідає пан Денисенко. — Ті відповіли: тут відбулася зустріч двох відомих правителів того часу, для Острогозька — це вагома історична подія». Так і вдалося острогозцям відстояти свій пам'ятник на Майдані[12].

Відомі людиРедагувати

З містом пов'язане життя і діяльність:

В Острогозьку жив і працював космонавт Анатолій Філіпченко.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Информационные материалы о предварительных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года [Архівовано 2013-07-12 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 11)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-35)
  4. а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 9 жовтня 2020.  (рос.)
  5. Переписи населения Российской Империи, СССР, 15 новых независимых государств (рос.)
  6. Памятный знак на месте встречи Петра I c Мазепой [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.] — Свод петровских памятников (рос.)
  7. а б в г д е Володимир Маслійчук. Незабутній Мазепа // Іван Мазепа і Слобідська Україна. Останній розділ: «Незабутній Мазепа (Як суспільства пригадують і вигадують)»
  8. Зображення з оригінальним написом на пам'ятнику
  9. Так описує зустріч на основі рукопису з Академії наук Ніколай Устрялов: Устрялов Н. Исторія царствованія Петра Великаго. – Том второй. Потешные и Азовские походы. — СПб., 1858. – С. 297
  10. Ігор Роздобудько. Здобуття українськими козаками Озова в XVII столітті / Петро Перший гідно оцінив подвиг українських козаків під Озовом // tyzhden.ua, 17 травня 2013
  11. Денисенко Дмитро Михайлович
    Дмитро Денисенко, у книзі: [https://totalaction.org.ua/public/upload/book/1525955736_Across-the-Border%20Reportage_UA(3).pdf «Транскордонний репортаж»: збірник матеріалів проекту / Східноукраїнський центр громадських ініціатив. За заг. ред. В. В. Щербаченка. – Луганськ: СПД Резніков В.С., 2010. – 132 с.
  12. Іван Леонов. Українське Подоння. // Україна молода. № 216, 18.11.2010 р.
  13. Кишкурно [Архівовано 2021-12-23 у Wayback Machine.], Е. П. 2011. Студийное движение в Харькове в конце XIX — начале ХХ века. Вісник ХДАДМ, 3: 109—112.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати