Гаетано Доніцетті

італійський композитор

Доменіко Ґаетано Марія Доніцетті (італ. Domenico Gaetano Maria Donizetti; 29 листопада 1797, — 8 квітня 1848) — італійський композитор. Разом з Джоакіно Россіні та Вінченцо Белліні, Доніцетті вважається провідним композитором оперного стилю бельканто в першій половині XIX століття і, ймовірно, вплинув на інших композиторів, таких як Джузеппе Верді[11].

Гаетано Доніцетті
італ. Gaetano Donizetti
Ім'я при народженніітал. Domenico Gaetano Maria Donizetti
Народився29 листопада 1797(1797-11-29)[1][4][…]
Бергамо, Ломбардія[5][6][7]
Помер8 квітня 1848(1848-04-08)[1][2][…] (50 років)
Бергамо, Ломбардія, Ломбардо-Венеційське королівство, Австрійська імперія[5][8][7]
·менінгіт
ПохованняGrave of Gaetano Donizettid[9] і Santa Maria Maggiored
Країна Ломбардо-Венеційське королівство
Діяльністькомпозитор
Alma materConservatorio Giovanni Battista Martinid
ВчителіJohann Simon Mayrd і Станіслао Маттеї
Відомі учніMichele Puccinid
Знання мовіталійська[1][10]
Жанропера, Меса і кантата
Magnum opusЛюбовний напій, Лючія ді Ламмермур, Дон Паскуале, Дочка полкуd і Марія Стюарт
Посадакапельмейстер
Брати, сестриДжузеппе Доніцетті
Автограф
Нагороди
орден Золотої шпори Кавалер ордена Почесного легіону
IMDbID 0006044
Ґаетано Доніцетті, портрет роботи Джузеппе Ріллозі

Біографія

ред.

Доніцетті народився в Бергамо в Ломбардії. У віці 9 років його взяв до своєї школи Саймон Майр[12], де він здобув початкову музичну освіту. Майр допоміг Доніцетті поступити до Болонської академії, де у віці 19 років[13] композитор написав свою першу одноактну оперу, комедію «Пігмаліон», яка, однак, ніколи не була виконана за його життя. [14]

У 1822 році, вже будучи автором 9 опер, Доніцетті отримав запрошення на роботу від Доменіко Барбаха, імпресаріо Театру Сан-Карло в Неаполі, де композитор працював до 1844 року[15]. Загалом у Неаполі було представлено 51 оперу Доніцетті, останньою з яких була «Катерина Корнаро».[15] До 1830 року значний успіх переважно лише комічні опери композитора[15], за винятком поставленої у Римі опери-серіа «Зоріада де Граната». У 1830 році, коли вперше була поставлена «Анна Болейн», Доніцетті здобув міжнародне визнання, і вже надалі не сприймався як автор лише комічних опер[15]. Серед наступних опер, що мали значний успіх — історичні драми «Лючію ді Ламмермур» (на лібрето Сальвадоре Каммарано, поставлена в Неаполі в 1835 році) та «Роберто Деверо» (поставлена в 1837 році[16]), серед комічних — Любовний напій (1832) і Дон Паскуале (1843).

Доніцетті все більше відчував розчарування цензурою в Італії (а особливо в Неаполі). З 1836 року він зацікавився роботою в Парижі, де відчув більшу свободу вибору для сюжетів та кращі фінансові перспективи.[17] З 1838 року він отримав замовлення Паризької опери на два нових твори і з того часу впродовж наступних 10 років брав участь у постановках своїх опер на французькі тексти та наглядав за постановкою своїх італійських творів. Першою французькою оперою композитора стала опера Поліуто, у 1840 року перероблена і представлена під назвою «Мученики».

З 1843 року Доніцетті через важку хворобу припиняє творчу діяльність. На початку 1846 року він потрапив до лікарні для психічних хворих, а в 1847 року друзі перевезли його назад до Бергамо, де він помер у квітні 1848 року в стані психічного розладу через невросифіліс[18]

Творчість

ред.

Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори.

Основні опери

Хорові твори

ред.
  • Ave Maria
  • Grande Offertori
  • Il sospiro
  • Messa da Requiem
  • Messa di Gloria e Credo
  • Miserere (Psalm 50)

Твори для оркестру

ред.
  • Allegro для струнних до мажор
  • Larghetto, tema e variazioni мі-бемоль мажор
  • Концертна симфонія ре мажор (1817)
  • Симфонія ля мажор
  • Симфонія ре мажор
  • Симфонія ре мажор (1818)
  • Симфонія ре мінор

Концерти

ред.
  • Концертино для кларнета сі-бемоль мажор
  • Концертино для англійської валторни соль мажор (1816)
  • Концертино до мінор для флейти та камерного оркестру (1819)
  • Концертино для флейти з оркестром до мажор
  • Концертино для флейти з оркестром ре мажор
  • Концертино для гобоя фа мажор
  • Концертино для скрипки та віолончелі ре мінор
  • Концерт для скрипки та віолончелі ре мінор
  • Концерт для 2 кларнетів «Марія Паділья»

Камерні твори

ред.
  • 17 струнних квартетів
  • Andante sostenuto для гобоя та арфи фа мінор
  • Вступ для струнних ре мажор
  • Larghetto та Allegro для скрипки та арфи соль мінор
  • Largo/Moderato для віолончелі та фортепіано соль мінор
  • Ноктюрни (4) для духових інструментів та струнних
  • Соната для флейти та арфи
  • Соната для Флейта і фортепіано до мажор
  • Симфонія для духових інструментів соль мінор (1817)
  • Квінтет для гітари та струнних № 2 до мажор
  • Етюд для кларнета № 1 сі-бемоль мажор
  • Тріо для флейти, фагота та фортепіано фа мажор

Для фортепіано

ред.
  • Adagio ed Allegro соль мажор
  • Allegro до мажор
  • Allegro фа мінор
  • Фуга соль мінор
  • Великий вальс ля мажор
  • Larghetto ля мінор «Una furtiva lagrima»
  • Larghetto до мажор
  • Пастораль мі мажор
  • Presto фа мінор
  • Симфонія ля мажор
  • Симфонія № 1 до мажор
  • Симфонія № 1 ре мажор
  • Симфонія № 2 до мажор
  • Симфонія № 2 ре мажор
  • Соната до мажор
  • Соната фа мажор
  • Соната соль мажор
  • Варіації мі мажор
  • Варіації соль мажор
  • Вальс ля мажор
  • Вальс до мажор
  • Вальс до мажор «Запрошення»

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Hussey D. Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. база даних Léonoreministère de la Culture.
  5. а б Доницетти Гаэтано // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. http://www.nytimes.com/2011/09/21/arts/21iht-LOOMIS21.html?pagewanted=all
  7. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  8. http://encyclopedia2.thefreedictionary.com/Gaetano+Donizetti
  9. Meloncelli R. Dizionario Biografico degli Italiani — 1992. — Vol. 41.
  10. CONOR.Sl
  11. Smart, Mary Ann; Budden, Julian. Donizetti, Gaetano. Grove Music Online. Oxford University Press. Процитовано 9 січня 2017.
  12. Allitt, 1991, с. 9.
  13. Osborne, 1994
  14. Weinstock, 1963, с. 13.
  15. а б в г Black, 1982
  16. Black, 1982, с. 52.
  17. Ashbrook та Hibberd, 2001, с. 225.
  18. Peschel та Peschel, 1992.
  19. опера семісеріа
  20. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література

ред.
  • Доніцетті [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ
  • «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О. Г. Стахевич // Культура України. Вип. 5., 1999. — С. 63—70.
  • Гаэтано Доницетти / Д. Донати-Петтени; пер. с итал. — Л.: Музыка, 1980. — 192 с. (рос.)
  • Гаэтано Доницетти: биография / А. Фраккароли; пер. с итал. И. Константиновой; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра. — Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003. — 334 с.: ил., портр. — (Волшебный мир музыки). — Библиогр.: с. 329—331. — ISBN 5-94921-001-8. (рос.)

Посилання

ред.