Жільбер Дюпре
Жільбер Луї Дюпре (фр. Gilbert-Louis Duprez; 6 грудня 1806, Париж — 23 вересня 1896, Пуассі) — французький оперний співак (тенор), музичний педагог, реформатор вокального виконавства.
| Жільбер Дюпре | |
|---|---|
| фр. Gilbert Duprez | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 грудня 1806[1] |
| Місце народження | former 6th arrondissement of Parisd, Париж[2] |
| Дата смерті | 23 вересня 1896[3][4][5] (89 років) |
| Місце смерті | rue de la Tourd, XVI округ Парижа[6] |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, оперний співак, музичний педагог |
| Відомі учні | Emma Albanid і Luigi Agnesid |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди |
  |
| Діти | Caroline Duprezd[7] |
| Автограф |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Опановувати музику розпочав у дитячому віці, навчаючись у Паризькій музичній школі Олександра Шорона[en]. У 1825 році дебютував на сцені театру Одеон у ролі графа Альмавіви в опере Россіні «Севільський цирульник». Але успіху не добився. У 1827 році одружився з сопрано Александрина Дюперрон, з якою вчився у музичній школі.
У 1828 році з дружиною їде до Італії навчатися співу. Пробув в Італії майже шість років (1830—1836, за свідченням Рауля Юссона), де засвоїв механізм прикриття звуку. Під час навчання виступав з великим успіхом у багатьох містах Італії. Виконував провідні партії в операх відомих композиторів.[8]
Після повернення до Парижа, Дюпре вразив публіку виконанням по-новому (прикритим звуком) партії Арнольда в опері «Вільгельм Телль» Россіні. Привніс нові елементи у виконання партій драматичного тенора (Рауль, Арнольд, Роберт) в операх Мейєрбера. Співав партії в операх, які до цього виконував Адольф Нуррі. Дюпре вніс елементи романтизму при виконанні партій.
Виступи на сцені опери припинив у 1855 році через проблеми з голосом.
Ще під час сценічної діяльності розпочав викладацьку діяльність. У 1842—1850 роках — професор сольного співу Паризької консерваторії. У 1853 році відкрив власну школу — «Вокальний інститут», яка підготувала багато співаків.
Вокально-педагогічна діяльність ред.
У вокальне мистецтво Дюпре ввійшов, як реформатор техніки співу. В основній праці «Мистецтво співу» (Париж, 1846) він довів необхідність формування змішаного регістру співочого голосу і прикриття верхньої ділянки діапазону чоловічого голосу. Найважливішим досягненням вважається запровадження в педагогічну практику виконавської техніки «змішаного регістру».
Примітки ред.
- ↑ municipality of Paris Vital records of Paris
- ↑ свідоцтво про народження
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Archives de Paris
- ↑ Г. Риман Дюпре // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 500–501.
- ↑ Лючія ді Ламмермур маріїнський театр зміст. «Лючія ді Ламмермур» - трьохактна трагедія. shelly. Процитовано 7 листопада 2020.
Джерела ред.
- Гнидь Б.П. Історія вокального мистецтва. — К. : НМАУ, 1997. — 320 с. — ISBN 966-7236-05-6.
- Шуляр О.Д. Історія вокального мистецтва: І ч. Монографія: 2-ге видання, перероблене та доповнене. — Івано-Франківськ : НМАУ, 2014. — 391 с. — ISBN 978-966-640-272-4.
- Жесткова О.В. Вокальные новации Жильбера Дюпре // Opera musicological. — 2015. — № 2. — С. 46–61..