Вікіпедія

Список країн за експортом нафти

стаття-список у проєкті Вікімедіа
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2016)

У цьому рейтингу країн-експортерів нафти відображені об'єми середньоденного експорту нафти. Дані відповідно до Всесвітньої книги фактів[1] та інших ресурсів[2]. Багато країн також імпортують нафту, зокрема імпортують більше аніж експортують.

Карта світу з позначеними країнами-експортерами нафти (станом на 2006 рік)
Коливання експорту нафти серед п'яти країн-лідерів (1980—2012)
Виробництво та експорт нафти серед країн-членів ОПЕК

За підсумками 2022 року, згідно повідомлення компанії Bloomberg, поставки нафти з Росі́йської Федерації у грудні впали до найнижчого рівня за весь 2022 рік. Загальні морські перевезення по країні впали на 117 тисяч барелів на день – до 2,615 мільйонів барелів у середньому за чотири тижні. Взагалі, чотиритижневі середні вантажі впали на 600 000 барелів на день за вісім тижнів. Цьому сприяли санкції Євросоюзу на імпорт російської нафти, а також введення цінової межі відносно неї[3][4].

Рейтинг ред.

Місце Країна Об'єми експорту
(барелів/день)		 Рік
1   Саудівська Аравія 8 300 000 2018 оцінка
2   Росія 5 225 000 2018 оцінка
3   Ірак 3 301 000 2016
4   Канада 3 210 000 2015
5   ОАЕ 2 637 000 2013
6   Нігерія 2 231 000 2013
7   Ангола 1 745 000 2013
8   Кувейт 1 711 000 2013
9   Венесуела 1 548 000 2013
10   Казахстан 1 466 000 2013
11   Катар 1 303 000 2013
12   Норвегія 1 255 000 2013
13   Мексика 1 193 000 2016
14   США 1 162 000 2015
15   Алжир 1 146 000 2013
16   Іран 1 042 000 2013
17   Велика Британія 862 000 2015
18   Колумбія 859 000 2016
19   Лівія 834 100 2013
20   Оман 806 000 2013
21   Бразилія 619 100 2010
22   Еквадор 413 000 2013
23   Індонезія 338 100 2010
24   Екваторіальна Гвінея 319 100 2010
25   Австралія 314 100 2010
26   Південний Судан 291 800 2010
27   Республіка Конго 290 000 2011
28   Малайзія 269 000 2012
29   Габон 225 300 2010
30   В'єтнам 188 000 2012
31   Ємен 175 200 2010
32   Данія 155 200 2010
33   Бахрейн 152 600 2012
34   Сирія 152 400 2010
35   Бруней 147 900 2010
36   Чад 125 700 2010
37   Судан 97 270 2010
38   Аргентина 90 920 2010
39   Східний Тимор 87 000 2010
40   Єгипет Єгипет 85 000 2010
41   Куба Куба 83 000 2012
42   Туніс Туніс 77 980 2010
43   Тринідад і Тобаго 75 340 2010
44   Туркменістан 67 000 2012
45   Камерун 55 680 2010
46   Нова Зеландія 47 290 2010
47   Нідерланди 35 500 2013
48   КНР 33 000 2013
49   Таїланд 32 200 2011
50   Кот-д'Івуар 32 190 2010
51   Папуа Нова Гвінея 28 400 2010
52   Албанія 23 320 2013
53   ДР Конго 22 240 2010
54   Філіппіни 20 090 2010
55   Греція 17 020 2010
56   Перу 15 610 2012
57   Німеччина 14 260 2010
58   Гватемала 10 960 2010
59   Естонія 7 624 2010
60   Суринам 7 621 2010
61   Мавританія 7 337 2010
62   Італія 6 300 2010
63   Монголія 5 680 2010
64   Беліз 4 345 2010
65   Польща 3 615 2011
66   Литва 2 181 2010
67   Ірландія 1 858 2010
68   Румунія 1 604 2010
69   Барбадос 765 2010
70   Грузія 531 2012
71   Чехія 404 2010
72   Словаччина 263 2010
73   Болівія 61 2013

Прибутки від експорту нафти ред.

Науковці досліджують особливості розпоряджання прибутками від екпорту нафти в різних країнах. Багато дослідників називають природні ресурси благословенням для одних країн і водночас прокляттям для інших.[5] Дослідники проблеми прокляття ресурсів зосереджують свою увагу на ролі політичного режиму в країні правовому регулюванні сфери та ризиках побудови «сировинної» економіки.[6][7][8] Проте незалежно від розуміння природних багатств як прокляття чи благословення більшість урядових стратегій спрямовані на використання цих природних енергоносіїв що дає статус-кво видобутку корисних копалин.[9] Для оцінки ризиків на ринку нафти використовують індекс PRIX який передбачає вплив політичних змін на експорт нафти з найбільших країн-експортерів.[10]

Див. також ред.

Посилання ред.

  1. ↑ Дані з Книги фактів. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 27 січня 2018.
  2. ↑ http://www.eia.gov/countries/index.cfm?topL=exp
  3. ↑ Russia's Oil Flows Slump to 2022-Low as Sanctions Squeeze Moscow. 03.01.2023, 14:27 GMT+2
  4. ↑ Bloomberg: Поставки нафти із росії впали до найнижчого рівня за весь 2022 рік. 03.01.2023, 23:54
  5. ↑ Sachs J. D.; Warner A.M. (2001). Прокляття природних ресурсів (PDF). European Economic Review. Т. 4, № 45. Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2017. Процитовано 27 січня 2018.
  6. ↑ Humphreys M. Sachs J. and Stiglitz J. E. (2007). Рятуючись від прокляття ресурсами. European economic review. Cambridge University Press.
  7. ↑ Tietenberg T. H.; Lewis L. (2000). Економіка природних ресурсів і довколишнього середовища. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  8. ↑ Ross M. L. (2003). +M.+L.+(2003)+'The+natural+resource+curse:+How+wealth+can+make+you+poor' +Natural+resources+and+violent+conflict:+options+and+actions +pp.+17-42.&ots=eTrNKVzqt0&sig=9203nwIo8-KOcJNUsjzIyaUcvkE The natural resource curse: How wealth can make you poor. European Economic Review.
  9. ↑ Wilson E.; Stammler F. (2015). По той бік екстрактивізму та інших космологій: Арктичні товариства та індустрія видобутку в різні часи. European Economic Review. Т. 3, № 1.
  10. ↑ Переговори щодо ядерних технологій реструктуризація в Chevron та новий індекс PRIX. Alberta Oil Magazine. 29 червня 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_країн_за_експортом_нафти&oldid=40871289