Славгород (село)

село Славгород
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Сумський район
Громада	Краснопільська селищна громада
Облікова картка	Славгород
Основні дані
Населення	917
Поштовий індекс	42456
Телефонний код	+380 5459
Географічні дані
Географічні координати	50°35′29″ пн. ш. 35°21′01″ сх. д. / 50.59139° пн. ш. 35.35028° сх. д.Координати: 50°35′29″ пн. ш. 35°21′01″ сх. д. / 50.59139° пн. ш. 35.35028° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	129 м
Водойми	р. Пожня
Відстань до; районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Краснопілля
Відстань до; залізничної станції	25 км
Місцева влада
Адреса ради	42456, Сумська обл., Краснопільський р-н, с. Славгород, вул.Троїцька
Сільський голова	Сторожев Олександр Іванович
Карта
	Славгород
	Славгород
Мапа
	Славгород у Вікісховищі

Сла́вгород — село в Україні, у Краснопільській селищній громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 917 осіб. Орган місцевого самоврядування — Славгородська сільська рада.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Славгород.

Після ліквідації Краснопільського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району^[1].

Географія ред.

Село розташовано на лівому березі річки Пожні, де в неї вливається річка Корова. За 3,5 км знаходилося зняте 2007 року з обліку с. Черемушки, за 2,5 км вище за течією Пожні — село Мезенівка, нижче за течією (1 км) — село Порозок, на протилежному боці від якого — село Верхня Пожня.

Історія ред.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Охтирського повіту Харківської губернії мешкало 2312 особи (1144 чоловічої статі та 1168 — жіночої), налічувалось 340 дворових господарств, існували православна церква, цукровий та селітряний заводи, відбувались 4 щорічних ярмарки та базари^[2].

Станом на 1914 рік село було центром окремої, Славгородської волості, кількість мешканців зросла до 4450 осіб^[3].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Відомі уродженці ред.

Веригін Анатолій Олександрович — учасник афганської війни, кавалер ордена Червоної Зірки.
Гончаренко Іван Іванович (1911—1993) — український майстер художньої кераміки.
Григорович Кость — військовий і громадський діяч, повстанець, помічник командира бронепотяга «Кармелюк», командир бронепотяга «Запорожець», секретар голови Ради Міністрів уряду УНР в екзилі; поручник артилерії Армії УНР.
Микола Данько, український поет, бібліофіл, один з лідерів руху опору в Сумах 1970-1980-их років.
Соколов Петро Максимович (1827—1887) — український художник та поет.
Халімонов Олексій Дмитрович (1909—1987) — російський історик та педагог; відомий краєзнавець, дослідник історії міста Острогозька та Острогозького району Воронезької області.
Хіценко Іван Іванович — Герой Радянського Союзу.^[4]

Пам'ятки ред.

Свято-Троїцька церква 1807 року

Примітки ред.

↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 557)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Сайт Герои страны (рос.).

Джерела ред.

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[2] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 557)(рос. дореф.)

[3] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[4] Сайт Герои страны (рос.).

[1]

[2]

[3]

[4]