Соколов Петро Максимович
Петро Максимович Соколов (Соколенко) (13 червня 1827 с. Славгород Охтирського повіту (нині Краснопільського району Сумської області) — 13 лютого 1887, Тростянець) — український художник та поет.
| Соколов Петро Максимович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
13 червня 1827 с. Славгород Краснопільського району Сумської області | |||
| Смерть | 13 лютого 1887 (59 років) | |||
| Тростянець | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | живописець графік | |||
| Навчання | Петербурзька Академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
|
| ||||
Навчання ред.
П. Соколов (Соколенко) народився в сім'ї кріпака. З 6 років навчався у попа в маєтку князя О. Голіцина в Тростянці, де почав малювати. В 1850—1860 роках коштом князя навчався в Санкт-Петербурзі малярству в художника О. Травіна, відвідував лекції в Академії мистецтв.
В Петербузькій Академії мистецтв він познайомився з Тарасом Шевченком, з яким співпрацював та дружив. Він присвятив йому ряд поезій, малюнків із зображенням Кобзаря.
В грудні 1860 р. П.Соколов був викуплений з кріпацтва за 900 карбованців у князя Голіцина
Не здобувши застосування свого таланту в столиці, П.Соколоенко у 1866 року повернувся до Тростянця. він на рідну землю. В 1867 році він одружується на землячці і переїжджає до Тростянця. Потім на хуторі Смородиному біля болота будує собі хату.
Український письменник Павло Арсенович Грабовський, що зустрівся наприкінці 1870-х років з Петром Соколенком згадував у нарисі «Невідомі творці», що був опублікований у 1892 році у львівському журналі «Зоря»:
|
«В Охтирському… повіті стрів я в кінці 70-х років цікаву людину – старого маляра… То був колись кріпак князя Голіцина; з малих літ пан відвіз його до Петербурга, як способного хлопця учитись малярству заради панських потреб… Він був в Академії художеств, водив знайомство з малярами-худогами і знався з нашим славним Шевченком. На спогад тих взаємин у нього осталася навіть парусова жилетка Шевченкова, – я, власне, бачив її, бачив на ній невеличку печатку незабутнього Тараса: червоний обідець, а всередині – ініціали: «Т. Ш.»… А що найцікавіше для нас – він складав українські пісні, під час доволі гарні»[1] | 
|
.
Творчість ред.
П. Соколов працював над росписом Ісаакіївського собору.
На Тросятнеччині П.Соколенко розписувва церкви, писав ікони, а також картини побутового жанру, пейзажи та портрети.
Автор кількох віршів. Микола Леонтович поклав на музику вірш «Прощай, село ріднесеньке». Цю пісню вважають народною.
Виставки ред.
Твори і особисті речі П. Соколенка зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, в Охтирському краєзнавчому музеї[2].
Родина ред.
У П. Соколенка народилось одинадцятеро дітей, п'ятеро з яких померли ще маленькими. Десь в роках 50-х — 60-х XX ст. в Тростянці жила його онука Любов Алтухова[3].
Примітки ред.
Джерела ред.
- Садівничий В. У наполегливій і чесній праці праці: До 180-річчя від дня народження Петра Соколова (Соколенка) / Володимир Садівничий // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 4. — Суми: Собор, 2007. — С.123—126 : іл. — ISBN 966-7164-60-8.
- Соколов (Соколенко) Петро Максимович // Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ: Хрещатик, 2007. — С. 107—108. — ISBN 966-581-344-8.
- Соколов (Соколенко) Петро // Сумщина. Велика спадщина: Образотворче мистецтво / авт. тексту Ірина Павленко. — Суми: Університетська книга, 2018. — С. 110 : іл. — ISBN 978-966-680-877-9.
Посилання ред.
- Соколов Петро Максимович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 881.