Відкрити головне меню

Ра́да Міні́стрів Украї́нської Держа́ви — уряд Української Держави, сформований гетьманом П. П. Скоропадським. Компетенція Ради Міністрів визначалась Законами про тимчасовий державний устрій України від 29 квітня 1918 року. Першим Головою Ради Міністрів 10 травня 1918 року був призначений Ф. А. Лизогуб.

Ра́да Міні́стрів Украї́нської Держа́ви
(РМ УД)
Ukrainian State seal.svg
печатка Української держави
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Дата створення 1918
Попередні відомства Українська Центральна Рада
Дата скасування 14 грудня 1918
Голова Лизогуб Федір Андрійович (перший)

За час свого існування Рада Міністрів зазнала кілька реорганізацій. Перша реорганізація відбулась 24 жовтня 1918 року (портфелі міністрів зберігли Голова Ф. А. Лизогуб та ще 6 міністрів). 14 листопада був сформований новий кабінет під головуванням С. М. Гербеля.

14 грудня 1918 року, після приходу до влади Директорії, Рада Міністрів Української Держави склала свої повноваження.

Зміст

Перший кабінет міністрівРедагувати

Перший кабінет міністрів був сформований у травні 1918 року і його формування спочатку було покладено на лідера Української народної громади М.Сахно-Устиновича, але його пропозиції представники українських політичних сил поміркованого спрямування не підтримали. Після цього, формування кабінету було доручене вченому і громадському діячеві М.Василенку, який згодом став міністром народної освіти[1].

У травні 1918 року був затверджений такий склад Ради Міністрів:

Посаду державного секретаря спочатку обіймав М.Гижицький, але його через два тижні на ній змінив І.Кістяківський[1]. З 18 травня 1918 року почала діяти Мала Рада Міністрів, що складалася з товаришів міністрів. Самі міністри могли брати участь у засіданнях Малої Ради і мали при цьому вирішальний голос. Голова Малої та його заступник призначалися Радою Міністрів з числа міністрів або товаришів міністрів.

Другий кабінет міністрівРедагувати

Третій кабінет міністрівРедагувати

13 листопада 1918 П.Скоропадський змінив кабінет, який очолив С.Гербель, який одночасно обіймав посаду міністр земельних справ. На різні посади у кабінеті були призначені:

В останньому складі Ради міністрів не було жодного противника федерації з Росією і він одразу позиціонувався як тимчасовий, головним завданням якого було встановлення контактів з країнами Антанти та перемовини з російським консервативним рухом. Але, через розгортання антигетьманського повстання, повнота влади була зосереджена у руках спочатку генерала від кавалерії Ф.Келлера, а потім — генерал-лейтенанта кн. О.Долгорукова, а уряд повністю втратив вплив та контроль над ситуацією[1].

З 23 листопада 1918 року виконуючим обов'язки голови Ради міністрів став міністр фінансів А.Ржепецький.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Солдатенко В. Ф. Рада Міністрів Української Держави // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 94. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Джерела та літератураРедагувати

  • Солдатенко В. Ф. Рада Міністрів Української Держави // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 94. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Винниченко В. Відродження нації. — Ч. 1–3. К.-Відень, 1920 (репринтне вид. — К., 1990)
  • Дорошенко Д. Історія України: 1917—1923 рр., т. 2. Ужгород, 1930 (2-ге вид. — Нью-Йорк, 1954; 3-тє вид. — К., 2002)
  • Павленко Ю. В., Храмов Ю. О. Українська державність у 1917—1919 рр. (історико-генетичний аналіз). К., 1995
  • Скоропадський П. Спогади: Кінець 1917 — грудень 1918. К.–Філадельфія, 1995
  • Уряди України у ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001
  • Пиріг Р. Я. Українська гетьманська держава 1918 року: Історичні нариси. К., 2011.

ПосиланняРедагувати