І́гор Олекса́ндрович Кістякі́вський (4 (16) січня 1876, Київ — 1940, Париж) — український державний діяч, міністр внутрішніх справ Гетьманського уряду України.

Ігор Олександрович Кістяківський
Ігор Олександрович Кістяківський
Ігор Олександрович Кістяківський
Ігор Кістякіський — міністр внутрішніх справ Української держави. Часопис "Око", 1918 рік.
2-й Міністр внутрішніх справ Гетьманського уряду України Україна
липень 1918 — жовтень 1918
Попередник Лизогуб Федір Андрійович
Наступник Рейнбот Віктор Євгенович

Народився 4 (16) січня 1876[1]
Київ, Російська імперія[1]
Помер 1940
Париж, округ Парижd
Похований Сент-Женев'єв-де-Буа
Відомий як адвокат
Місце роботи КНУ імені Тараса Шевченка і МДУ
Країна Російська імперія, УНР і Українська Держава
Національність українець
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партія Конституційно-демократична партія
Батько Олександр Федорович Кістяківський
Професія український державний діяч

Життєпис

ред.

Народився 4 (16) січня 1876(18760116) року в Києві у родині українського вченого, юриста, громадського діяча, професора Київського університету Олександра Федоровича Кістяківського. Закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1897). В юнацькі і студентські роки часто зустрічався з Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким, П. Науменком, спілкування з якими сприяло формуванню національного світогляду.

Декілька років навчався в університетах Німеччини. Після повернення додому обраний доцентом Київського університету св. Володимира. З 1903 жив у Москві, де займався адвокатською практикою і викладав в університеті. Разом з В. Вернадським та ін. науковцями залишив викладацьку роботу в університеті на знак протесту проти реакційної політики міністра освіти Л. Кассо. В 1910-17 викладав у Московському комерційному інституті. У лютому 1911 разом із В. Вернадським та іншими науковцями залишив викладацьку роботу в Московському університеті на знак протесту проти порушення університетської автономії.

Співпрацював з діячами українського національного руху, матеріально підтримував видання часопису «Украинская Жизнь».

У травні 1918 призначений державним секретарем Української Держави. 5 липня 1918 наказом Гетьмана П.Скоропадського в.о. державного секретаря І.Кістяківського призначено міністром внутрішніх справ. В липні-листопаді 1918 — міністр внутрішніх справ у кабінетах Ф. Лизогуба і С. Гербеля. Належав в уряді до групи міністрів (В. Любинський, Д. Дорошенко, Б. Бутенко, О. Рогоза), які відстоювали незалежницький курс та виступали проти укладення федеративного договору з Росією.

З 1919 жив у Стамбулі, пізніше — у Парижі. Співпрацював з російськими еміграційними колами. Автор праць: «Боргова відповідальність наслідника в римському праві» (1900), «Поняття про суб'єкт права» (1903) та ін.

Родина

ред.

Брати:

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.