Відкрити головне меню

Все́волод Ю́рійович Люби́нський (1840—1920) — міністр охорони здоров'я України (тоді Міністерство Народного Здоров'я і Опікування) — з травня 1918 року.

Любинський Всеволод Юрійович
Міністерство Народного Здоров'я і Опікування
На посаді
з травня 1918 по 26 грудня 1918
Наступник(и) Матюшенко Борис Павлович
Особові дані
Народився 1840(1840)
Місце народження Київська губернія
Професія лікар-фармаколог

З життєписуРедагувати

Уродженець Київщини, лікар-фармаколог. Належав до групи міністрів, які провадили курс на українізацію держави. Діяльний член «Української народної громади».

До функцій міністерства відповідно до потреб військового часу входили: організація медичної допомоги населенню в складних умовах громадянської війни, протиепідемічні заходи. який залишався на цьому посту до занепаду Гетьманату, тобто до 26 грудня 1918 р Директорами департаментів на той час були: медичного Б. Матюшенко; санітарного О. Корчак-Чепурківський; загального М. Ґалаґан; відділення очолювали: освіти — В. П. Піснячевський (1889—1933), вихованець Петербурзької військово-медичної академії, брав участь в організації української парламентської фракції у Першій Державній Думі — 1906 рік, в 1917-19 рр. видавав власний часопис «Одеський листок», редагував газету «Молода Україна»; інформаційно-видавничим; інформаційно-видавниче — доктор Ю. Меленевський — започаткував видання українською мовою «Вісника Міністерства Народного Здоров'я»; судової експертизи — Сулима; санітарно-технічне — інженер Ол. Земляніцин; демобілізаційне — О. Сидоренко.

Усі зусилля міністра Любинського та його найближчих співробітників були спрямовані, в першу чергу, на боротьбу проти пошестей. Карантинні станиці в портах Одеси, Херсона, Миколаєва та в Маріуполі; прикордонні станиці із Росією в Гостинцеві, Валуйках, Кореневі, Новобілиці, Хуторі Михайлівському; у Гомелі, Харкові, Білгороді, Куп'янці, Мозирі, в Києві, Одесі — місця, де зосереджувалося тогочасне міністерство народного здоров"я. Після В. Любинського на посаду міністра здоров'я (за Директорії) було призначено Б. Матюшенка.

ВитокиРедагувати