Стебницький Петро Януарійович

Петро́ Януа́рійович Стебни́цький (25 листопада 1862(18621125), Гореничі, Київська губернія Російська імперія — 4 березня 1923) — український громадський і політичний діяч, письменник і публіцист.

Стебницький Петро Януарійович
Стебницький Петро Януарійович
Coat of Arms of UNR.svg Генеральний комісар по справам України в Петрограді[1]
16 липня 1917 — 7 листопада 1917
Попередник посада запроваджена
Наступник посада скасована
Народився 25 листопада 1862(1862-11-25)
Гореничі, Київський повіт, Київська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 4 березня 1923(1923-03-04) (60 років)
Київ, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Похований Щекавицьке кладовище
Відомий як політик, письменник
Країна Російська імперія
Національність українець
Освіта Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Політична партія Українська демократична партія
Професія політик, письменник, публіцист

Біографічні даніРедагувати

По закінченні фізико-математичного факультету Київського університету (1886) працював у Петербурзі на різних урядових посадах (голова у Міністерстві Фінансів і у Торговельному телеграфному агентстві), писав на економічні теми у періодичних виданнях «Вестник финансов», «Торгово-промышленная Газета», «Русское экономическое обозрение». Незабаром разом із Петром Саладиловим Стебницький став одним з керівних діячів української Громади в Петербурзі: організатор громади ТУП, секретар, згодом голова Благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг (співредактор його видання, зокрема ініційованого Лотоцьким[2] повного «Кобзаря» Т. Шевченка), брав участь у виданні у Петербурзі «Украинского Вестника» (1906) та «Рідної справи — Думських Вістей» (1907), української енциклопедії «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1914 — 15); співробітник «КСт.», «Украинского Вестника», київ. «Ради», «ЛНВ», «Украинской Жизни» та ін.

По Лютневій революції 1917 голова Української Національної Ради в Петрограді, член ЦК УПСФ, комісар у справах України при Тимчасовому Уряді (між Другим і Третім універсалами). Входив до складу УЦР. Після більшовицького перевороту переїхав до Києва, за гетьманату заступник голови української мирової делегації з Радянською Росією, сенатор адміністративного суду Держ. Сенату.

24 жовтня 1918 р. гетьманом Павлом Скоропадським наказом № 272 призначений міністром освіти та мистецтв (очолював міністерство освіти та мистецтв до 14 листопада 1918 р.)[3] у кабінеті Ф. А. Лизогуба як кандидат Українського Національного Союзу).

Залишився під радянською окупацією; у 1919—1923 рр. — голова Київської «Просвіти», з 1919 керівник постійної Комісії біографічного словника при ВУАН. У жовтні 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.

Похований у Києві (на Щекавиці).

Творча спадщинаРедагувати

Крім статей (переважно на культурні й актуальні теми), окремо появилися: «Під стелями Думи» (1907), «Українська справа» (1917), «Поміж двох революцій» (1918), «Борис Грінченко» (1920); оповідання «Марійка» і поезії. Літературні псевдоніми: П. Смуток, А. Ірпенський, П. Хмара, П. С.-Т., С-ий, Малоросиянин, Малорос.

Книга «Українське питання»Редагувати

У 1914 році, завдяки зусиллями співробітників московського журналу «Украинская Жизнь» (укр. Українське життя) було видано книгу-збірку Українське питання.[4] Статті у збірнику були анонімними й позначені просто як укладені працівниками журналу «Українське Життя», однак справжніми авторами були Леонід Жебуньов, Петро Стебницький та Олександр Лотоцький.

ПриміткиРедагувати

  1. Стебницький Петро Януарійович (1862-1923) – український громадсько-політичний діяч, вчений, публіцист. НБУВ. 
  2. Верстюк В. Ф. Стебницький Петро Януарійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 844. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  3. Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. — т. 1 (1917—1943 рр.) — К.: Видавець Ешке О. М., 2002. — с. 83. ISBN 966-557-096-Х
  4. Москва// Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.

ЛітератураРедагувати

  • П. Я. Стебницький 1862 — 1923, вид. Слово. К. 1926.
  • Болабольченко А. Петро Стебницький / А. Болабольченко // Київська старовина. — 2005. — № 3. — С. 144—159.
  • В. І. Головченко. Стебницький Петро Януарович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
  • Євген Чикаленко і Петро Стебницький. Листування. 1901—1922 роки / Упорядк.: Н. Миронець, І. Старовойтенко, О. Степченко. — К.: Темпора, 2007. — 628 с.
  • Стебницький, П. Вибрані твори [Текст] / Петро Стебницький / Упорядк. та вступ. ст. І. Старовойтенко. — К.: Темпора, 2009. — 632 с.
  • Єфремов, С. Лицар нездоланній / Сергій Єфремов // Петро Стебницькій. Вибрані твори. — К.: Темпора, 2009. — С.560-565.
  • Іваницька, С. Г. «Український проект» в діяльності та оцінках П. Я. Стебницького (1905—1908 роки) // Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX — початок ХХ ст.). — Запоріжжя: Просвіта, 2011. — С.209-235.
  • Иваницкая, С. Г. 1919 год и судьба Украины в интерпретации лидеров Украинской партии социалистов-федералистов (из публицистического наследия П. Я. Стебницкого) // Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX — початок ХХ ст.). — Запоріжжя: Просвіта, 2011. — С. 235—244.
  • Іваницька С. Г. Постать та ідеї Михайла Драгоманова у рефлексіях Петра Стебницького (1905—1919 рр.) //Українська біографістика. — К.: НБУВ, 2012. — Вип.9. — С.275-293.
  • Демченко Т. П., Іваницька С. Г. Петро Стебницький та Ілля Шраг в епістолярному спілкуванні: рік 1916-й // Пам'ятки: археографічний щорічник / Держ. архів. служба України, УНДІАСД ; редкол.: С. Г. Кулешов (гол. ред.) та ін. — К., 2012. — Т. 13. — С. 98-125.
  • Петро Стебницький в українському національному житті (до 150-річчя від дня народження): монографія. — К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2013. — 252 c.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.

ПосиланняРедагувати