Кароліно-Бугаз
Кароліно-Бугаз (з 01.02.1945[1] — до 31.10.1990[2] с. Затока; до 1982 селище, з 1982 року село) — село в Україні, в Білгород-Дністровсьському районі Одеської області. Адміністративний центр Кароліно-Бугазької сільської громади. Причорноморський курорт, розташований на відстані 60 км на південний захід від Одеси, на початку піщаної коси, що розмежовує Чорне море із Дністровським лиманом. Кароліно-Бугаз щільно межує з півдня з смт Затока (розташоване безпосередньо на косі), саме село Кароліно-Бугаз розташоване на височині, має кілька баз відпочинку і пансіонатів. Є 2 школи: школа-інтернат і загальноосвітня. Назва походить від тур. Boğaz — протока;
| село Кароліно-Бугаз | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Білгород-Дністровський район
| ||||
| Громада | Кароліно-Бугазька сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51040050010037080 | ||||
| Облікова картка | Кароліно-Бугаз | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1774 | ||||
| Населення | 2241 | ||||
| Площа | 5,072 км² | ||||
| Густота населення | 441,84 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 67844 | ||||
| Телефонний код | +380 4851 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 46°08′43″ пн. ш. 30°31′34″ сх. д. / 46.145389° пн. ш. 30.526021° сх. д.Координати: 46°08′43″ пн. ш. 30°31′34″ сх. д. / 46.145389° пн. ш. 30.526021° сх. д. | ||||
| Водойми | Чорне море, Дністровський лиман | ||||
| Найближча залізнична станція | Кароліна-Бугаз | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 67844, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Кароліно-Бугаз | |||||
 Кароліно-Бугаз | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Історія ред.
Татарське селище Бугаз (Буаз) відоме з 1770-х років. Вперше позначено на картах 1774. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 рр. було знищене. Після 1792 року територія сучасного села увійшла в межі земельної дачі А. М. Грибовського (7500 дес.), яку 1802 року викупив подільський граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький. Місце селища Бугаз було знову заселене на початку 1820-х сином Ігнація — Каролем Сцибор-Мархоцьким, на честь якого отримало свою другу назву — Каролін. Вперше селище «Каролін» згадано в заповіті І. Сцібор-Мархоцького від 14.12.1822 р. З другої половини 1820-х, хутором володіла молодша сестра Кароля — Емілія графиня Сцибор-Мархоцька (в шлюбі Інгістова). З цього часу і до 1918 року Кароліно (Бугаз), хутір Терновий (Інгістова, Медзіховського) і село Грибівка (Андріанівка) належали родині Інгістових. Помилкова версія про те, що Кароліно-Бугаз названий на честь Кароліни Собанської, насправді не має ніяких документальних підтверджень і є версією літераторів.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2 жителі села[3].
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2215 осіб, з яких 1044 чоловіки та 1171 жінка.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 2141 особа.[5]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 50,02 % |
| російська | 47,12 % |
| болгарська | 1,07 % |
| румунська | 0,98 % |
| білоруська | 0,13 % |
| гагаузька | 0,13 % |
| циганська | 0,13 % |
| угорська | 0,04 % |
| інші | 0,38 % |
Транспорт ред.
Кароліно-Бугаз лежить на Ізмаїльському напрямку Одеської залізниці, тому туди можна приїхати електропоїздами «Одеса — Білгород-Дністровський». На території селища є зупинки:
- Студентська
- Нагірна
- станція Кароліна-Бугаз.
Решта «курортних» зупинок розташована уже в Затоці.
До станції Кароліна-Бугаз також можна скористатися пасажирськими поїздами:
- Одеса — Ізмаїл/Березине
- Київ — Ізмаїл
- Житомир/Київ — Білгород-Дністровський
- Чернігів/Київ — Білгород-Дністровський
Автошляхом із Одеси, з інтервалом 20 хвилин курсує маршрутне таксі 601, а з районного центру Білгород-Дністровський маршрут 534.
Туризм ред.
Відпочинок у Кароліно-Бугаз завжди вважався елітним завдяки віддаленості від індустріальних центрів і повній відсутності промислових підприємств. Кароліно-Бугаз — одне з найчистіших місць на Чорноморському узбережжі. Піщана смуга, що протягнулася на два десятки кілометрів це чудові пляжі шириною понад 100 метрів з чистим дрібним піском. Пологе дно моря створює прекрасні умови для купання. Бази відпочинку розташовуються прямо на березі моря, у декількох метрах від берегової лінії. У селі містяться численні кафе, бари і дискотеки, прокат водних мотоциклів, водяні гори для дітей і дорослих.
Без зусиль тут можна знайти розкішні пропозиції екскурсій до Одеси, морських прогулянок Дністровським лиманом, до Білгорода-Дністровського з цікавими відвідинами фортеці або поїхати туди електропоїздом самостійно.
Примітки ред.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 01.02.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 31 жовтня 1990 року № 422-XII «Про відновлення селу Затока Одеської області колишнього найменування Кароліно-Бугаз»
- ↑ Кароліно-Бугаз. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.