Скоморохи (Чортківський район)

село в Україні, в Чортківському районі Тернопільської області

Скоморо́хи — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване над р. Стрипою, за 18 км від Бучача і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1199 осіб (2007).

село Скоморохи
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Золотопотіцька селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060190110040168
Облікова картка Скоморохи 
Основні дані
Населення 1 199
Територія 2.782 км²
Густота населення 416.97 осіб/км²
Поштовий індекс 48462
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°55′25″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 48.92361° пн. ш. 25.38111° сх. д. / 48.92361; 25.38111
Водойми р. Стрипа
Найближча залізнична станція Бучач
Місцева влада
Адреса ради 48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124
Карта
Скоморохи. Карта розташування: Україна
Скоморохи
Скоморохи
Скоморохи. Карта розташування: Тернопільська область
Скоморохи
Скоморохи
Мапа
Мапа

CMNS: Скоморохи у Вікісховищі

До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[1]

Історія

ред.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

Перша писемна згадка — 1439 року[2].

З 1599 року[3], після проведеного з братами поділу родинних маєтностей[4] село стало власністю шляхтича Стефана Потоцького (бл.15681631, наймолодший син стражника польного коронного[a] Миколая Потоцького і його дружини Анни Черменської (Czermieńska), брат Яна, Якуба, Анджея Потоцьких).

С. Потоцький разом з дружиною Марією Амалією Могилянкою, двоюрідною сестрою православного Митрополита Київського Петра Могили, стали фундаторами побудови церкви святого Миколая в Бучачі[5]. У ХІХ ст. власником маєтку в селі був Антоній Симфорій Антоневич-Болоз (пол. Antoni Symforiusz Antoniewicz Bołoz, 1812—1881)[6], чинний член Бучацько-чортківського-заліщицького відділу Галицького господарського товариства (Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie) у Львові[7], батько Яна Антоневича-Болоза[8], польського історика, мистецтвознавця вірменського походження[9].

1914 року в селі діяла однокласна етатова хлоп'яча[10] школа з українською мовою навчання[11].

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар» та інші, кооператива.

У 1940 році розпочали будівництво ГЕС на річці Стрипі біля села, яке завершили вже після Другої світової війни. Електроенергія подавалася, зокрема, й до тодішнього районного центру — Золотого Потоку.[12]

1947 року після арешту отця Івана Галібея нібито за шлюб підпільникам (завезли до Чортківської тюрми) громада села написала реляцію-просьбу звільнити пароха.

Політика

ред.

Парламентські вибори, 2019

ред.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610187, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

Соціальна сфера

ред.

Працюють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, аптека, відділення зв'язку, туристично-оздоровчий комплекс «Лісовий», та оздоровчий табір «Лісовий дзвіночок», торгові заклади.

Релігія

ред.

Наприкінці XIX ст. село було центром греко-католицьої парафії, яка входила до складу Бучацького деканату. 1883 року в селі збудували муровану церкву святого Миколая, в якій свого часу були метрики від 1785 року[15].

Нині в Скоморохах є церква святого великомученика Димитрія (1887, кам'яна, перебудована 1938)[2].

Пам'ятні знаки

ред.
  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року;
  • символічна могила зі статуєю («фіґурою») Божої Матері (1995);
  • два хрести на місці поховань німецьких та угорських солдатів (1944).

Пам'ятки природи

ред.

Персоналії

ред.

Народилися

ред.
  • інженер, громадський діяч Роман Галібей[16]
  • громадсько-політичний (ОУН, псевдо «Вороний»), культурний діяч, режисер (один з творців фільму «Жорстокі світанки», Канада) Іван Красножоний[17].
  • польський історик, мистецтвознавець, громадсько-політичний діяч Ян Антоневич-Болоз (разом з Антоніною Антоневич-Болоз були власниками маєтку в селі наприкінці XIX ст.[15]).

Проживали, працювали

ред.

Померли

ред.
  • Антоній Антоневич-Болоз (28 листопада 1881).[8]

Зауваги

ред.
  1. у книзі Ярослава Стоцького помилково названо його брацлавським воєводою → Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. 39. — ISBN 966-7086-24-0.

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. а б Мельничук Б., Феськів І. Скоморохи… — С. 279.
  3. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 16. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  4. Lipski A. Potocki Stefan h. Pilawa (ok. 1568—1631) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 175. (пол.)
  5. Barącz S. [[https://web.archive.org/web/20200604042008/https://polona.pl/item/pamiatki-buczackie,NTY0ODIw/68/#item Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.] Pamiątki buczackie]. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 132. (пол.)
  6. 83. Albina Antoniewicz Bołoz. (пол.)
  7. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1870. — Lwów : galicyjska drukarnia rządowa, 1870. — S. 574. (пол.)
  8. а б Jan Deodat Bołoz-Antoniewicz (ID: psb.365.1) [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
  9. d'Abancourt H. Antoniewicz Jan Bołoz (1858—1922) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 137—139 (Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840). (пол.)
  10. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1914. — Lwów, 1914. — S. 700. (пол.)
  11. Szematyzm… na rok 1914… — S. 728.
  12. Феськів М. І запалила Стрипа світло у сільських оселях // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 189—190. — ISBN 978-966-528-289-1.
  13. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
  14. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
  15. а б Skomorochy 3.) S., wś, pow. buczacki… — S. 693.
  16. Гаврильцьо І. Галібей Роман Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 333. — ISBN 966-528-197-6.
  17. Мельничук Б. Красножоний Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 219. — ISBN 966-528-199-2.
  18. Василечко М. Кучер Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 333. — ISBN 978-966-528-318-8.

Джерела

ред.

Посилання

ред.