Сергій (Генсіцький)

митрополит Тернопільський і Кременецький РПЦвУ
(Перенаправлено з Сергій (Генсицький))

Митрополит Се́ргій (в миру Борис Наумович Генсіцький; 4 грудня 1951) — архієрей УПЦ з 1991 року, митрополит Тернопільський і Кременецький.

Митрополит Сергій
Митрополит Тернопільський і Кременецький
до 9 липня 2011 — архієпископ, до 28 липня 1998 — єпископ
з 17 лютого 1991
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Лазар (Швець)
Тимчасовий керівник Львівської єпархії
14 липня — 20 вересня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Андрій (Горак)
Наступник: Августин (Маркевич)
 
Альма-матер: Московська духовна семінарія
Московська духовна академія
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 8 жовтня
Ім'я при народженні: Генсіцький Борис Наумович
Народження: 4 грудня 1951
Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 28 серпня 1990
Чернецтво: 6 грудня 1985
Єп. хіротонія: 17 лютого 1991

Нагороди:

Орден Дружби
Орден Дружби
(відмовився)

CMNS: Сергій у Вікісховищі

Під час церковного розколу в 1992 році був одним з основних противників митрополита Філарета. Був одним з основних архієреїв які провели так званий Харківський собор, скликаний та проведений без предстоятеля, що збільшив розкол в УПЦ МП[1][2].

Біографія ред.

Борис Наумович Генсіцький народився 4 грудня 1951 року в селі Долиняни Хотинського району Чернівецької області в сім'ї священика.

у 1967 році закінчив середню школу в селі Драчинці Кіцманського району Чернівецької області. У 1970 році закінчив Новоселицьке медичне училище, одержавши диплом фельдшера. Протягом 19701971 років працював у дільничній лікарні. З 1971 по 1973 роки проходив військову службу в Чернівцях.

15 липня 1973 року прийняв сан диякона і був призначений першим дияконом Успенського кафедрального собору Смоленська. З 1975 року виконував обов'язки секретаря Смоленського єпархіального управління. У 1976 році зведений у сан протодиякона і затверджений на посаді секретаря.

У 1983 році закінчив Московську духовну семінарію. У травні 1985 року був прийнятий до числа братії Успенської Почаївської лаври, де 19 грудня того ж року прийняв чернечий постриг. У 1986 році зведений у сан архідиякона.

28 серпня 1990 року архідиякон Сергій прийняв сан ієромонаха, був призначений благочинним Почаївської лаври. У лютому 1991 року зведений у сан архімандрита. Того ж року закінчив Московську духовну академію.

Рішенням синоду УПЦ від 11 лютого 1991 року призначений єпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. 17 лютого у Володимирському соборі Києва митрополитом Київським і всієї України Філаретом, архієпископом Житомирським і Овруцьким Іовом, Одеським та Ізмаїльським Лазарем висвячений на єпископа Тернопільського і Кременецького.

22 січня 1992 року був одним з трьох архієреїв, які не підписали Звернення до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію. Наступного дня Священним Синодом УПЦ МП зміщений з кафедри і призначений вікарієм Київської митрополії, однак, це рішення не було виконане, як, втім, і не було скасоване[3].

30 квітня 1992 року брав участь у Зібранні представників духовенства, монастирів, братств і вірян в Житомирі, яке висловило недовіру митрополиту Київському Філарету, назвало його клятвопорушувачем і оголосило про необхідність скликання Архієрейського собору УПЦ МП, який би прийняв відставку Філарета і вибрав нового предстоятеля[1].

У липні — вересні 1992 року тимчасово керував роздробленою Львівською єпархією, більша частина якої на чолі з єпископом Львівським і Дрогобицьким Андрієм приєдналася до УПЦ КП.

28 липня 1998 року зведений у сан архієпископа, 9 липня 2011 року — у сан митрополита.

17 серпня 2015 року удостоєний права носіння другої панагії.

25 вересня 2023 року був затверджений постійним членом Священного Синоду УПЦМП

Нагороди ред.

Церковні[4]:

Колишні нагороди:

Інтерв'ю ред.

Примітки ред.

  1. а б Краткая хроника событий раскола. [Архівовано 26 листопада 2010 у Wayback Machine.] Україна православна. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату) (рос.)
  2. Архиепископ Тернопольский и Кременецкий Сергий. «Церковь понимает свободу как неограниченное делание добра». [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату) (рос.)
  3. 22 января. [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] Православие. Ru (рос.)
  4. Сергий (Генсицкий). [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] Древо (рос.)
  5. Указ Президента Российской Федерации № 619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Митрополит Московського патріархату з Тернопільщини відмовився від ордену дружби народів, який йому вручав Путін. Тижневик "Номер один" (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.

Посилання ред.