Відкрити головне меню

Митрополит Се́ргій (в миру Генсіцький Борис Наумович; 4 грудня 1951) — архієрей т. зв. Української православної церкви (Московського патріархату)[1] з 1991 року, митрополит Тернопільський і Кременецький.

Митрополит Сергій
Архиепископ Сергий (Генсицкий) (26800262744).jpg
Митрополит Тернопільський і Кременецький
до 9 липня 2011 — архієпископ, до 28 липня 1998 — єпископ
17 лютого 1991 — (фр.)
Церква: т. зв. Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Лазар (Швець)
Тимчасовий керівник Львівської єпархії
14 липня — 20 вересня 1992
Церква: т. зв. Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Андрій (Горак)
Наступник: Августин (Маркевич)
 
Альма-матер: Московська духовна семінарія
Московська духовна академія
Тезоіменитство: 8 жовтня
Ім'я при народженні: Генсіцький Борис Наумович
Народження: 4 грудня 1951
с. Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 28 серпня 1990
Чернецтво: 6 грудня 1985
Єп. хіротонія: 17 лютого 1991
 
Нагороди:
Орден Дружби
Сергій у Вікісховищі?

Категоричний противник проголошення автокефалії Української православної церкви[2]. Під час її розколу у 1992 році був одним з основних противників митрополита Філарета і одним з основних прибічників збереження єдності з Московським патріархатом[3][4].

Зміст

БіографіяРедагувати

Борис Наумович Генсіцький народився 4 грудня 1951 року в селі Долиняни Хотинського району Чернівецької області в родині священика.

В 1967 році закінчив середню школу в селі Драчинці Кіцманського району Чернівецької області. У 1970 році закінчив Новоселицьке медичне училище, одержавши диплом фельдшера. Протягом 19701971 років працював у дільничній лікарні. З 1971 по 1973 роки проходив військову службу в Чернівцях.

15 липня 1973 року прийняв сан диякона і був призначений першим дияконом Успенського кафедрального собору Смоленська. З 1975 року виконував обов'язки секретаря Смоленського єпархіального управління. У 1976 році зведений у сан протодиякона і затверджений на посаді секретаря.

У 1983 році закінчив Московську духовну семінарію. У травні 1985 року був прийнятий до числа братії Успенської Почаївської лаври, де 6 грудня того ж року прийняв чернечий постриг. У 1986 році зведений у сан архідиякона.

28 серпня 1990 року архідиякон Сергій прийняв сан ієромонаха, був призначений благочинним Почаївської лаври. У лютому 1991 року зведений у сан архімандрита. Того ж року закінчив Московську духовну академію.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 11 лютого 1991 року призначений єпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. 17 лютого у Володимирському соборі Києва митрополитом Київським і всієї України Філаретом, архієпископом Житомирським і Овруцьким Іовом, Одеським та Ізмаїльським Лазарем висвячений на єпископа Тернопільського і Кременецького.

22 січня 1992 року був одним з трьох архієреїв, які не підписали Звернення до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію. Наступного дня Священним Синодом УПЦ зміщений з кафедри і призначений вікарієм Київської митрополії, однак, це рішення не було виконане, як, втім, і не було скасоване[5].

30 квітня 1992 року брав участь у Зібранні представників духовенства, монастирів, братств і вірян в Житомирі, яке висловило недовіру митрополиту Київському Філарету, назвало його клятвопорушувачем і оголосило про необхідність скликання Архієрейського собору УПЦ, який би прийняв відставку Філарета і вибрав нового предстоятеля[3].

У липні — вересні 1992 року тимчасово керував роздробленою Львівською єпархією, більша частина якої на чолі з єпископом Львівським і Дрогобицьким Андрієм приєдналася до Української православної церкви — Київського патріархату.

28 липня 1998 року зведений у сан архієпископа, 9 липня 2011 року — у сан митрополита.

НагородиРедагувати

Церковні[2]:

Інтерв'юРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. а б Сергий (Генсицкий). Древо (рос.)
  3. а б Краткая хроника событий раскола. Україна православна. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату) (рос.)
  4. Архиепископ Тернопольский и Кременецкий Сергий. «Церковь понимает свободу как неограниченное делание добра». Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату) (рос.)
  5. 22 января. Православие. Ru (рос.)
  6. Указ Президента Российской Федерации № 619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации» Архівовано 24 December 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine.(рос.)

ПосиланняРедагувати