Свояцтво

Своя́цтво^[1] — спорідненість за шлюбом, стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дружиною і кровними родичами чоловіка, а також між родичами подружжя. Свояцтво буває дворідним (двокровним) та трирідним (трикровним).

Інше значення слова — «сукупність родичів по шлюбу, по свояцтву». Приклади з літератури: «Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю…» (Леся Українка), «Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими» (Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять»)^[1].

Двокровне свояцтво

Двокровним свояцтвом зовуть стосунки, що набуваються через один шлюбний союз, у якому перебувають родичі чоловіка з родичами дружини.

Виявляючи ступені двокровного свояцтва враховують:

Свояцтво між чоловіком (дружиною) та кровними родичами дружини (чоловіка);
Свояцтво між кровними родичами подружжя.

У першому ступені двокровного свояцтва перебувають:

Батьки дружини (тесть і теща) — щодо зятя (чоловіка дочки);
Батьки чоловіка (свекор і свекруха) — щодо невістки (дружини сина)

У другому ступені двокровного свояцтва перебувають брати й сестри дружини та чоловіка:

Дівер і зовиця (шваґрова) — щодо невістки (дружини брата);
Свояк (шурин, шуряк, шваґер) і своячка — щодо зятя (чоловіка сестри)

Коли з'ясовуються ступені свояцтва між кровними родичами подружжя, треба виявити:

У якому ступені перебуває родич чоловіка щодо нього;
У якому ступені перебуває родич дружини щодо неї, потім кількість ступенів складають: одержана сума покаже, у якому ступені споріднення перебувають родич чоловіка і родич дружини. Наприклад: між чоловіком і його тестем — один ступінь; між чоловіком і його своячкою (сестрою дружини) — два ступені; між братом чоловіка і сестрою дружини — чотири ступені тощо.

Трикровне свояцтво

Трокровним свояцтвом зовуть стосунки, що набуваються при наявності двох шлюбних союзів: між родичами дружини (чоловіка) одного брата (сестри) та родичами дружини (чоловіка) іншого брата (сестри) або між родичами першої та другої дружин (чоловіків) та чоловіком (жінкою).

У трикровному свояцтві, яке походить від поєднання через шлюбні союзи трьох родів або родин, ступені свояцьких стосунків вираховують за тим же способом, що й у двокровному: складають у загальну суму кількість ступенів.

Терміни свояцтва

Спорідненість у шлюбі.

Подру́жжя (рідко супру́ги)^[2] — шлюбна пара: чоловік і дружина. Стосунки у подружжі не є родинними.

Чоловік (подру́жжя, подру́жжячко, рідко супру́г^[2], заст. і уроч. муж, дружина) — особа чоловічої статі щодо жінки, з якою перебуває в шлюбі.
Дружина (подру́жжя, подру́жжячко, жінка, жона, рідко супру́га)^[3] — особа жіночої статі щодо чоловіка, з яким перебуває у шлюбі.

Щодо жінки, як члена подружжя:

Свекор — батько чоловіка
Свекруха — мати чоловіка

Щодо чоловіка, як члена подружжя:

Тесть — батько дружини
Теща — мати дружини

Щодо батьків або родичів одного з подружжя:

Свати́ — батьки одного з подружжів щодо батьків другого
Сват — батько або родич одного з подружжів щодо батьків другого
Сва́ха (свашка) — мати або родичка одного з подружжів щодо батьків другого

Подружжя родичів

Зять — чоловік дочки
Невістка — дружина сина
Синова́ — дружина сина
Братовá — дружина брата

Брати та сестри подружжя

Ді́вер (діверко) — брат чоловіка
Зови́ця — сестра чоловіка
Шурин (розм. шуряк) — брат дружини
Ді́верка (ятрі́вка) — дружина дівера. Ді́верки (ятрі́вки) — дружини рідних братів
Своячка (своя́киня, рідко своя́ченниця, діал. свість) — сестра дружини, дружина брата
Шваґер (шваґро) — чоловік сестри. Інші значення — брат дружини (шурин) або брат чоловіка (дівер)
Шва́ґрова — сестра дружини. Інші значення — сестра чоловіка, дружина брата
Своя́к, кумнат — чоловік своячки (сестри дружини). Свояками один стосовно одного є чоловіки рідних сестер. Може вживатися також у значенні «шурин» («брат дружини»)^[4].
Своя́чка (рідко своя́киня, своя́ченниця, діал. свість) — сестра дружини, це родичка, яка з'являється у чоловіка в результаті укладення шлюбу^[5]^[6]^[7]^[8].

Подружжя дядька та тітки

Дя́дина — дружина дядька (брата батька або матері)
Стрий (стрийко) — чоловік батькової сестри. Інше значення — брат батька
Стри́йна — дружина батькового брата. Інше значення — сестра батька
Ву́йко (вуй) — чоловік материної сестри. Інше значення — брат матері
Ву́йна — дружина материного брата. Інше значення — сестра матері

Цікаві факти

Шар української лексики, пов'язаний зі свояцтвом, має дуже давнє, ще праіндоєвропейське походження. Слов'янські мови (зокрема, східнослов'янські) у цілому зберегли стародавні терміни свояцтва, що існували у багатьох стародавніх індоєвропейських мовах: «свекор» (прасл. *svekrъ, дав.-англ. sweor, лат. socer, пра-і.є. *sweḱuros), «зять» (прасл. *zętь, лат. gener (суч. фр. gendre), санскр. jāti, пра-і.є. *ǵenh₁-), «дівер» (прасл. *děverь, дав.-англ. tacor, санскр. devṛ́, пра-і.є. *dayh₂wḗr), рос. сноха і чеськ. snacha (прасл. *snъxa, лат. nurus, давн-англ. snoru, санскр. snuṣā́, пра-і.є. *snusós), «ятрівка» (прасл. *jętry, лат. ianitrīx, дав.-гр. ἐνάτηρ, пра-і.є. *yenh₂tēr). У багатьох сучасних індоєвропейських мов Європи ці терміни вийшли з ужитку, замінившись складеними словами: англ. father-in-law, son-in-law, brother-in-law, daughter-in-law, sister-in-law («батько-в-шлюбі», «син-у-шлюбі», «брат-у-шлюбі», «дочка-в-шлюбі», «сестра-в-шлюбі»), фр. beau-père, beau-fils, beau-frère, belle-fille, belle-sœur («гарний батько», «гарний син», «гарний брат», «гарна дочка», «гарна сестра»)^[9].
Поряд зі словом «подружжя», в українській мові відоме інше слово для позначення чоловіка і дружини — «супруги»^[2], первісним значенням якого було «тварини у парному запрягу» (прасл. *sǫprǫgъ від *pręgǫ — «запрягаю»). Існувало українське діалектне слово «супруга»^[3] (зазвичай «супряга»)^[10], яким називали запряг кількох коней, волів, а також спільну працю бідноти зі своєю худобою і реманентом. Значення «подружжя», «чоловік з дружиною» слово набуло внаслідок давніх поглядів на подружню пару як на запряжених у парне ярмо «супрягів»: так, весільний обряд надівання ярма нареченим донедавна зберігався у гуцулів^[11]^[12].

Примітки

↑ ^а ^б Свояцтво // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б ^в Супруг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 852
↑ ^а ^б Супруга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 852
↑ Свояк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Своячка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Своякиня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Свість // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Швагрова // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Утворення термінів свояцтва за допомогою прикметників beau/belle узвичаїлося у старофранцузькій мові на 980 р., змінивши слова з суфіксом -âtre)
↑ Супряга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 664. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 22 травня 2016.
↑ Історичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Управління у справах національностей і релігій Одеської обласної державної адміністрації. Одеська обласна спілка краєзнавців Весільна обрядовість у часі і просторі [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Одеські етнографічні читання» Одеса — 2010

Посилання

Свояцтво [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Уроки з народознавства: навчально-методичний посібник^{[недоступне посилання з липня 2019]} / За ред. канд. філол. наук М. К. Дмитренко, Упоряд.: Г. К. Дмитренко, М. К. Дмитренко . — К. : Народознавство, 1995. — 224 с. — (Бібліотека часопису «Народознавство»). — ISBN 5-7707-7175-5
Аратта: Хто кому який родич [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

[СУМ-1] а ^б Свояцтво // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[Супруг-2] а ^б ^в Супруг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 852

[Супруга-3] а ^б Супруга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 852

[4] Свояк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Своячка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Своякиня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Свість // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[8] Швагрова // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[9] Утворення термінів свояцтва за допомогою прикметників beau/belle узвичаїлося у старофранцузькій мові на 980 р., змінивши слова з суфіксом -âtre)

[10] Супряга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[11] Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 664. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 22 травня 2016.

[12] Історичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Управління у справах національностей і релігій Одеської обласної державної адміністрації. Одеська обласна спілка краєзнавців Весільна обрядовість у часі і просторі [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Одеські етнографічні читання» Одеса — 2010

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]