Сваха
сторінка значень у проєкті Вікімедіа
Сва́ха — багатозначний термін[1].
За походженням слово сваха є жіночою формою слова сват (утворене за допомогою суфікса -аха)[2].
- Сваха — термін свояцтва — мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого, жіночий рід до сват[1]
- Сваха — жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі[1]
- Сваха — жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів[1]. Влаштувальниці шлюбів існували в Стародавній Греції (дав.-гр. προμνήστρια), і в ацтеків[3].
Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, «свахами» називали жінок, що уклали між собою комерційну угоду[4]. Людину, що не тримається одного місця, називали «переїжджою свахою»[1].
Інше ред.
- Свашка — весільний чин — товаришка нареченої. У традиційному обряді свахою виступала одружена сестра нареченого, за відсутності — інша близька родичка. Разом з дружком вона відводила молодих до спальні, роздягала молоду та ін. Свашками називали присутніх на весіллі інших одружених родичок жениха. Вони готували шлюбне ложе, співаючи: «Ой, хто буде спати, Будем йому на постіль слати: Соломку в головки, сінця під колінця, А м'яти під п'яти, Щоб було м'яко спати»[5][6]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Сваха // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Сват // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Сваха // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Свашка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Свашка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання ред.
- Свашка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1688. — 1000 екз.