Відкрити головне меню

Іва́н Григо́рович Са́вченко (18 лютого (2 березня) 1862(18620302), Роменський повіт Полтавської губернії, тепер Сумська область — 3 листопада 1932) — український патолог, мікробіолог та імунолог родом з Полтавщини.

Савченко Іван Григорович
Савченко Іван Григорович.jpg
Народився 2 березня 1862(1862-03-02)
Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 3 листопада 1932(1932-11-03) (70 років)
Краснодар, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Діяльність іммунолог, мікробіолог, Імунологія, мікробіологія, патологія
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Заклад Казанський державний університет

БіографіяРедагувати

Закінчив медичний факультет Київського університету і до 1895 року працював у ньому. Учень Г. М. Мінха, сподвижник І. І. Мечникова[1]. Був у закордонному науковому відрядження до Інституту ім. Пастера (1896 рік), де працював над проблемою фізичної природи та механізму фагоцитозу.

З 1896 по 1919 рік працював у Казанському університету, екстраординарний професор кафедри загальної патології (з 1897 року). Першим почав викладати студентам бактеріологію (1903 рік), створив Бактеріологічний інститут. У 1905 році оприлюднив повідомлення про своє відкриття скарлатинозного токсину.

У 1919 році повернувся на Полтавщину. У 1920 році виїхав на Кубань, професор Кубанського Університету в Краснодарі з 1920 року (з 1922 року — медичного інституту), викладав загальну патологію і медичну мікробіологію. Був засновником та директором Кубанського хіміко-бактеріологічного інституту.

Наукова діяльністьРедагувати

1893 року разом із Данилом Заболотним зробив на собі небезпечний дослід: випив живу холерну культуру, після попередньої пробної імунізації, щоб довести ефективність імунізації через рот (цим досвідом покладено було початок методам ентеровакцинації).

У галузі теоретичної імунології велике значення для науки мав цикл праць Савченко та його співробітники з фагоцитозу. Савченко працював також над організацією протиепідемічної служби на Кубані (боротьба з малярією, черевним тифом, скарлатиною).

Основні праціРедагувати

Опублікував понад 100 наукових праць, які були присвячені інфекційній патології, імунітету, фагоцитозі, онкології, патологічній гістології, дослідженню прокази, холери, сибірки, епідемічного поворотного тифу, ревматизму, пневмонії та ін. Зокрема:

  • Несколько слов о палочке доктора Е. В. Ворониной и о клинических формах заболеваний, ею вызываемых. — Кубан. науч.-мед. вестн., 1922, № 1-6, С. 9-14.
  • К патогенезу тропической малярии по сывороточным реакциям иммунитета. — Юго-Вост. вестн. здравоохр., 1924, № 3-4, С. 147—148.
  • Специфическая реакция связывания комплемента при малярии. — Тр. Кубан. окр. маляр. станции. Краснодар, 1926, С. 1011—1021.
  • К вопросу о микробицидности сывороток гаметоносителей по отношению к формам шизонтов при malaria tropica. — Тр. Кубан. окр. маляр. станции. 1926, С. 33-39.
  • К учению о лихорадке. — Казан.мед. журн., 1926, № 5/6, С. 524—531.
  • Специфическая реакция отклонения комплемента при малярии и ее практическое применение. — Тр. 9 Всесоюз. съезда бактер., эпид. и сан. врачей. Л., 1926, С. 219.
  • Реакция отклонения комплементу при malaria quartana. — Казан. мед. журн., 1929, № 3, С. 272—273.

ПриміткиРедагувати

  1. Кубанский государственный медицинский университет. Архів оригіналу за 3 листопад 2010. Процитовано 30 листопад 2009. 

ЛітератураРедагувати